01 листопада 2017 року м. Київ К/800/43215/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ОДПІ)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014
у справі № 810/6306/13-а Київського окружного адміністративного суду
за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Богуславський кар'єр» (Товариство)
до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Миронівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 № 0002982201 та від 25.10.2013 № 0001842201.
У касаційній скарзі Миронівська ОДПІ, правонаступником якої є Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Київській області, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доводи представника відповідача на підтримання касаційної скарги та заперечення проти скарги представника позивача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПАТ «Богуславський кар'єр» грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.07.2013 № 4/22-011/00292497.
Згідно з цими висновками Товариством порушені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 39.1, 39.6 ст. 39, пункту 135.1, підпунктів 135.5.4, 135.5.7 пункту 135.5 ст. 135, пункту 137.16 ст. 137, пункту 138.8 ст. 138, ст.. 139, пункту 188.1, пунктів 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200, пункту 201.1 ст. 201, пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (ПК): занижено доходи за 4-й квартал 2012 року на 24913,00 грн. у зв'язку з не відображенням безнадійної заборгованості, по якій сплив строк позовної давності; занижено витрати за І квартал 2011 року на 430,00 грн.; завищено витрати за 2-4 квартали 2011 року на 687140,00 грн.; за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2011 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2012 року на загальну суму 1596110,00 грн.; завищено податковий кредит на загальну суму 136036,33 грн. у податковому обліку за березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень 2011 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року.
За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 № 0002982201 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 136036,33 грн. за основним платежем та на 26675,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 25.07.2013 № 0001842201 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 147089,72 грн. за основним платежем та на 36772,43 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як свідчить акт перевірки, висновок ОДПІ про заниження Товариством доходів на 24913,00 грн. обґрунтовано посиланням на виявлений під час перевірки факт не відображення у податковому обліку за ІV квартал 2012 року безнадійної кредиторської заборгованості, в тому числі: 12704,95 грн. - перед ПП «Лойдтранс» (дата перерахування коштів - вересень 2008 року) та 12208,00 грн. - списана згідно бухгалтерського обліку. Ці порушення позивачем норм податкового законодавства зафіксовані в пункті 3.1.1 розділу 3 акту перевірки (а.с.20-21, т. 1-й). Разом з тим, в цьому ж пункті зроблено висновок, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 не встановлено його завищення (заниження) (а.с. 19 т. 1-й), а в пункті 3.1.4 зафіксовано, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за цей же період встановлено його заниження на 147089,00 грн. в результаті порушень, відображених у пунктах 3.1.2 «Валові витрати» та 3.1.3 «Амортизаційні відрахування» розділу 3 акту перевірки. Одночасно пункт 3.1.3 не містить висновку про завищення (заниження) задекларованих сум.
Оскільки, як свідчить акт перевірки, не відображення Товариством в податковому обліку кредиторської заборгованості не вплинуло на збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариством не занижено скоригований валовий доход за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 9за цей період часу проведено перевірки), відповідає доказам у справі безвідносно до мотивів, з яких зроблено такий висновок.
Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірного відображення позивачем у складі витрат вартості придбання у ЗАТ «Агропромислова група» та ТОВ «Автодортранс» послуг з використанням будівельної техніки (екскаватора) (200666,66 грн. та 161500,00 грн.), у ТОВ «Владиоль» - транспортних послуг, у ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «ТК «Міссурі» товарів (загальна сума 173247,00 грн.), а у складі податкового кредиту - сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у ціні придбання цих послуг (товарів).
Висновок ОДПІ про завищення позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з цими контрагентами обґрунтований посиланням на не підтвердження первинними документами господарських операцій із поставки від ЗАТ «Агропромислова група» та ТОВ «Автодортранс» послуг будівельної техніки та на безтоварність господарських операцій із поставки від ТОВ «Владиоль» транспортних послуг, від ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «ТК «Міссурі» товарів.
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Владиоль» транспортних послуг, від ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «ТК «Міссурі» товарів з огляду на відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутністю у них основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; ознаки фіктивності контрагентів цих постачальників по ланцюгу поставки. Зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, сформованих за наслідками поставки від ЗАТ «Агропромислова група» та ТОВ «Автодортранс» послуг будівельної техніки ОДПІ обґрунтувало ненаданням документів на підтвердження реального виконання цих послуг (під час перевірки позивач надав акти приймання-передачі послуг (виконаних робіт), однак, як зазначено в акті перевірки, не надав первинні бухгалтерські документи, на підставі яких можна встановити факт виконання робіт (а.с. 25-26, т. 1-й).
Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки доказів, а саме: актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, протоколів погашення взаємної заборгованості (розрахунок між позивачем та ЗАТ «Агропромислова група»), належно завірені копії з яких приєднані до справи, - за відсутності з боку ОДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність цих документів щодо операцій з поставки від ЗАТ «Агропромислова група», ТОВ «Автодортранс», ТОВ «Владиоль», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «ТК «Міссурі» товарів (послуг), зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.
Доводи ОДПІ щодо ненадання позивачем під час перевірки документів на підтвердження фактичної поставки йому послуг від ЗАТ «Агропромислова група» та ТОВ «Автодортранс» суди обґрунтовано визнали недостовірними з огляду на не підтвердження цих фактів актами про ненадання таких документів згідно з пунктом 85.6 ст. 85 ПК
Відповідно до норм цього пункту у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Не відповідають змісту правового регулювання вищенаведених норм ПК, а також норм пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення ПК, також і викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат у сумі 687140,00 грн. за 2-4 квартали 2011 року та сформованих до 01.04.2011, на суму яких позивач мав здійснити корегування. Ці норми жодним чином не обмежують платника податків на відображення у податковому обліку витрат, в залежності від періоду їх виникнення.
Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом (пункт 1 підрозділ 4 розділ ХХ Перехідних положень ПК).
Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко