Справа № 727/9141/17
Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова О.Г.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
11 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання провести поновлення пенсії шляхом її призначення знову,
позивач звернулась в суд з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.10.2017 року вказаний позов задоволено частково: збов'язано Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 26 травня 2017 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕН 822306, виданий органом 7317, 07.04.2011 р., ІПН НОМЕР_1. Перед виїздом за кордон мешкала за адресою: вул. Клеща, будинок 92, місто Хотин, область Чернівецька, Україна.
13.09.2011 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
По досягненні пенсійного віку та наявності 37 років страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон. Починаючи з 2011 року і станом на сьогоднішній день, позивач призначеної по закону пенсії не отримує.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед відїздом за кордон.
З 01.04.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 якого, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.
За змістом ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед відїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.
Водночас, рішенням Конституційного ОСОБА_1 України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними).
Як зазначено в рішенні Конституційного ОСОБА_1 України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
26 травня 2017 року представник позивач, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подала безпосередньо до Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі особисту заяву про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану (Гаагська Конвенція від 05.10.1961 року).
В силу ч. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) та виплати пенсій передбачено, що заява про призначення (поновлення) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 5 Порядку).
При цьому, заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 26.05.2017 року.
26.06.2017 року було отримано відмову відповідача №127/Ш-11 від 08.06.2017 р. УПФУ відмовив у поновленні пенсії позивачці на підставах: позивачем не була дотримана вимога особистого звернення про поновлення пенсії; відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем не дозволяє відповідачу поновити позивачу пенсію; у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача та що це, достатня підстава для відмови їй у поновленні пенсії; документ, що посвідчує особу позивача не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону про пенсії, затвердженого Постановою Правління ПФ України №22-1 від 25.11.2005р. (далі - «Порядок 22-1»)
Слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 152 Конституції Українизакони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений ст. 46 Конституції України.
Після прийняття вказаного рішення Конституційного ОСОБА_1 України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Відтак, відповідач має відновити виплату пенсії позивачу, хоча він виїхав на постійне місце проживання за кордон.
Згідно з п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) та виплати пенсій передбачено №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Відповідно до п. 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пунктом 2.8. Порядку №22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Положеннями п. 2.22 Порядку № 22-1 передбачено, що як документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.
Вимогами п. 2.23 Порядку №22-1 встановлено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
У відповідності до п. 4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Пунктом 10 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Разом з тим, всупереч наведеній нормі відповідачем не було прийнято рішення про поновлення виплати пенсії позивачу за її заявою та про перерахунок пенсії або про відмову в поновленні виплати та перерахунку пенсії. Вказану заяву було розглянуто та надано відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, доводи відповідача, про те, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто з пред'явленням паспорту, є необґрунтованими, оскільки п. 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі такої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Тому, у відповідача були підстави для відновлення виплати позивачу пенсії станом на дату звернення його представника із заявою від 26.05.2017 року, враховуючи наведені висновки Конституційного ОСОБА_1 України.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Тобто, права позивача підлягають захисту саме з дати звернення його представника із заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 26.05.2017 року, а позовні вимоги в частині зобов'язання УПФ поновити виплату позивачу пенсії за віком та провести її виплату за період з 07.10.2009 року задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4