"08" листопада 2017 р. м. Київ К/800/1630/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014
у справі № 826/8241/14 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Космед» (Товариство)
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.05.2014р. № 0004162203.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПрАТ «Космед» сум грошових зобов'язань із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.05.2014 № 2008/26-56-22-03-09/31841350. Згідно з цими висновками Товариством порушені норми пункту 22.1 ст. 22, пункту 44.1 ст. 44, пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 257300,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий 2014 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ «Радіум», ТОВ «Цикломен-Н» рекламних послуг, які не мали реального характеру та зв'язок яких із господарською діяльністю Товариства не встановлений, у результаті чого занижено грошові зобов'язання з ПДВ на 257300,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий 2012 року (а.с. 76, т. 1-й).
За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014р. № 0004162203 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 257300,00 грн. за основним платежем та на 128650,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу рекламних послуг від ТОВ «Радіум» (за договором про надання рекламних послуг від 08.01.2013 № 752013) та від ТОВ «Цикломен-Н» (за договором про надання рекламних послуг від 19.02.2014 № 475-Р) між ПрАТ «Космед» (замовник) та ТОВ «Радіум», ТОВ «Цикломен-Н» (виконавці) підписані акти наданих послуг; від імені цих постачальників на адресу позивача виписано податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за січень, лютий 2012 року в загальній сумі 257300,00 грн., в тому числі, за податковими накладними, виписаними від ТОВ «Радіум», - 124000,00 грн., а за податковими накладними, виписаними від ТОВ «Цикломен-Н», - 133300,00 грн.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що операції з поставки позивачу від ТОВ «Радіум», ТОВ «Цикломен-Н» рекламних послуг мали реальний характер, а задекларований Товариством податковий кредит у сумі 257300,00 грн. підтверджується належно оформленими документами податкового і бухгалтерського обліку, листами юридичних осіб, у торгівельних точках яких отримана Товариством від ТОВ «Радіум» та ТОВ «Цикломен-Н» рекламна продукція розповсюджувалась. Суд апеляційної інстанції застосував норму частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) та зробив висновок про недоведеність з боку ДПІ, що операцій з поставки між позивачем і зазначеними постачальниками послуг мали безтоварний зміст.
Разом із тим, з висновками апеляційного суду не можна погодитись, оскільки його зроблено без дотримання норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 ПК, ст. 69, частин 1, 2 ст. 71, ст. 86, ст. 159 КАС.
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку Товариства суми податкового кредиту за наслідками операцій з поставки послуг від ТОВ «Радіум», ТОВ «Цикломен-Н» на його адресу, ДПІ у судовому процесі вказує на відсутність у цих постачальників основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення операцій з поставки послуг; неможливість здійснення поставки з врахуванням обсягів послуг, часу, місця їх надання, як це вказано в первинних документах, складених для оформлення операцій з поставки.
Згідно з умовами пунктів 2.1.1 договору від 08.01.2013р. № 752013 та договору № 475 від 19.02.2014 комплексні рекламні послуги надаються відповідно до додатків до цих договорів. Останні ж містять перелік у 901 адрес магазинів, салонів, аптек, перукарень у 24 містах України (а.с. 85-104, 121-140, т. 1-й). Ці переліки ідентичні, так само, як ідентичні найменування рекламної продукції в додаткових угодах № 13 від 31.01.2013р. та № 1 від 19.02.2014р. до вказаних договорів (а.с. 105-107, 141-144, т. 1-й). При цьому кількість рекламної продукції в додатковій угоді № 1 від 19.02.2014р. вказано як 240113 штуки, а в додатковій угоді № 1 від 31.01.2013 - 231625. Акт надання послуг від ТОВ «Радіум» підписано 31.01.2014р., а від ТОВ «Цикломен-Н» - 28.02.2014р. Отже, з дат укладення договорів про надання послуг до дат підписання актів, виписування податкових накладних, які є документами, що складаються за фактом поставки, пройшло 24 (з ТОВ «Радіум») та 9 днів (ТОВ «Цикломен-Н»). Ці обставини об'єктивно підтверджують довід ДПІ про неможливість здійснення поставок з виготовлення рекламної продукції ТОВ «Радіум» та ТОВ «Цикломен-Н» в такі строки з врахуванням обсягів, місця надання послуг, фактичною відсутності у цих юридичних осіб трудових ресурсів, матеріально-виробничої бази, та ставлять під обґрунтований сумнів достовірність облікових документів, на підставі яких Товариство задекларувало податковий кредит. Приєднані до справи докази (належно завірені світлокопії акта прийому-передачі векселя від 14.03.2014 про передачу ПрАТ «Космед» (векселедавець) ТОВ «Цикломен-Н» (векселеотримувач) простого векселя АА 2607932 від 14.03.2014 номінальною вартістю 799800,00 грн., з передачею якого припинилися грошові зобов'язання ПрАТ «Космед» по платежу в сумі 799800,00 грн. за договором № 475-Р від 19.02.2014р., угоди про розірвання договору № 752013 від 08.01.2013р. між ТОВ «Радіум» та ПрАТ «Космед», згідно ТОВ «Радіум» зобов'язується повернути ПрАТ «Космед» отриману за цим договором передоплату в сумі 799800,00 грн. (а.с. 203, 204 т. 1-й), простого векселя АА 2607932 від 14.03.2014р. з індосаментом ТОВ «Цикломен-Н» на користь ТОВ «Радіум», акта про пред'явлення цього векселя до погашення від 24.03.2014р., згідно з яким ТОВ «Радіум» пред'явило зазначений вексель ПрАТ «Космед» до погашення, угоди від 25.03.2014р. про зарахування зустрічних вимог в сумі 799800,00 грн. між ТОВ «Радіум» та ПрАТ «Космед» (а.с. 107-110, т. 2-й) свідчать про зв'язок між ТОВ «Радіум» та ТОВ «Цикломен-Н», узгодженість дій між ними та позивачем щодо господарських операцій, відтворення яких в податковому обліку складає предмет спору.
Згідно з листом ТОВ «Фалбі» від 20.10.2014р. № 437/1 його господарські взаємовідносини з ПрАТ «Космо» мали місце в 2012 році; впродовж січня - травня 2014 року ніякого розповсюдження рекламної продукції позивача за участю ТОВ «Радіум» та ТОВ «Цикломен_Н» або без їх участі в мережі аптек ТОВ «Фалбі», які вказані в актах про прийняття-передачу виконаних робіт, складених між позивачем і ТОВ «Радіум», ТОВ «Цикломен-Н», не було (а.с. 111-132 т.2-й).
Актами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.04.2014р. та від 03.04.2014р. засвідчено неможливість проведення зустрічної звірко ТОВ «Цмкломен-Н» та ТОВ «Радіум» при здійсненні фінансово-господарськиих відносин з платниками податків за період з 01.02.2013р. по 31.03.2014р. через їх відсутність за місцезнаходженням, про що направлено повідомлення для внесення відповідного запису до ЄДРПОУ; згідно з висновком спеціаліста НДЕКЦ ГУ МВС України у Київській області від 28.03.2014р. № 144 підписи від імені ОСОБА_4 (засновник ТОВ «Цикломен-Н») в реєстраційних карках про внесення змін до ЄДРПОУ від 12.12.2013р. та від 23.12.2013р., в довіреності ТОВ «Цикломен-Н» від 16.02.2014 виконані іншою особою (а.с. 181-189, т. 1-й).
Ці обставини разом із відсутністю доказів щодо руху рекламної продукції, її розповсюдження саме ТОВ «Радіум», ТОВ «Цикломен-Н» у численних місцях розповсюдження згідно з додатками до договорів про надання рекламних послуг від 08.01.2013 № 752013 та від 19.02.2014 № 475-Р із врахуванням обставин недостатності трудових ресурсів та виробничих потужностей в цих юридичних осіб судом першої інстанції було обґрунтовано розцінено як свідчення відсутності реального характеру поставки позивачу рекламних послуг саме цими контрагентами. Такий висновок суд першої інстанції зробив, в тому числі, з огляду на зміст актів приймання-передачі послуг, складених з посиланням на господарські операції між позивачем та цими контрагентами: такі акти містять виключно назву послуги (надання послуг по виготовленню рекламної продукції, надання послуг по розповсюдженню рекламної продукції) без конкретизації змісту, обсягу таких послуг, одиниці виміру, що є необхідним для обґрунтування ціноутворення.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).
Обставини щодо безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Радіум», ТОВ «Цикломен-Н» судом першої інстанції встановлені на підставі оцінки доказів у справі, яка відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів, висловленій, зокрема у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд апеляційної інстанції не дотримався правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016, неправильно застосував вище наведені норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого дійшов неправильного висновку щодо результату розгляду спору.
З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписІ.В. Борисенко
підписО.А. Веденяпін