Справа № 681/1009/17
Головуючий у 1-й інстанції: Горгулько Н.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
07 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивачів: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у липні 2017 року ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись в суд з адміністративним позовом до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (Шепетівське ОУПФ України Хельницької області) в якому просили:
-визнати протиправною відмову Шепетівського ОУПФ України Хмельницької області в призначенні пенсії по втраті годувальника для неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із заробітної плати державного службовця;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Шепетівського ОУПФ України Хмельницької області від 26 червня 2017 року та 13 липня 2017 року;
- зобов'язати Шепетівське ОУПФ України Хмельницької області призначити, здійснити нарахування та виплачувати для ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 пенсію по втраті годувальника в розмірі 90% суми заробітної плати померлого годувальника, з 23 червня 2017 року та 10 липня 2017 року відповідно, згідно довідок №№ 38/09.091198/2017 та 38/09.091196/2017 від 22.06.2017 року до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум пенсії.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник позивачів про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення із наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_7, про про що свідчить свідоцтво про шлюб Серія 1-БК №012227. За час перебування в шлюбі у них народилося двої дітей: син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія І-БК №008546) та син ОСОБА_5 02.03.2008 року (свідоцтво про народження Серія І-БВ №076876).
10.01.2016 року ОСОБА_7 померла у віці 40 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 І-БВ №267775. До дня смерті вона працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців та мала стаж державної служби понад 10 років.
Так, протоколом №61 від 28 січня 2016 року на утримання двох неповнолітніх дітей відповідачем призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до ст..36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29 вересня 2016 року ОСОБА_6 виповнилось 18 років і останній звернувся до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника до закінчення навчання.
Розпорядженням №7314 від 14.10.2016 р. ОСОБА_6 призначена пенсія по втраті годувальника на період до закінчення навчання в Кам'янець-Подільському національному університеті імені ОСОБА_9 - 30 червня 2019 р.
23 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Пенсійного органу про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст..37 Закону України «Про державну службу» в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Проте, розпорядженнями від 26 червня 2017 року та 13 липня 2017 року відповідач відмовив позивачам в призначенні пенсії по втраті годувальника на підставі ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу», посилаючись на те, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №899-УІІІ і діти годувальника не мають права на пенсію по втраті годувальника із заробітної плати годувальника зазначеній в довідках №№38/09.091198/2017 та 38/09.091196/2017 від 22.06.2017 року, виданих Полонською районною державною адміністрацією.
Дані обставини слугували підставою для звернення позивачів до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 11 ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що була чинною на час смерті годувальника право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Частиною 10 статі 37 вказаного Закону передбачалося, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.
До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, яким п. 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень цього ж закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи викладене вище, а також те, що на день смерті ОСОБА_7 діяли норми ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року і остання мала стаж державної служби понад 10 років, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачі мають право на призначенні пенсії по втраті годувальника на підставі ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року .
Таким чином, відповідач відмовляючи у призначені позивачам пенсії по втраті годувальника на підставі ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року з підстав набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року суттєво звузив та безпідставно обмежив конституційні права і свободи позивачів.
З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 12 грудня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11