"01" листопада 2017 р. м. Київ К/800/38123/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Будсервіс»
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2014
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014
у справі № 802/272/14-а Вінницького окружного адміністративного суду
за позовом Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (ОДПІ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» (Товариство)
про стягнення податкового боргу,
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Будсервіс» готівкові кошти та кошти з рахунків у фінансових установах (р/р 260009168 в ВОД АТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 302247, 26009136014, 2604329151 в АТ «Райфайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, 26000487001001 в Вінницькій філії ПАТ «КБ Приватбанк», МФО 302689) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 168278,09 грн.
У касаційній скарзі ТОВ «Будсервіс» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОДПІ не реалізовано процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
У зв'язку з неявкою представників сторін, які повідомленні про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання, призначене на 01.11.2017 о 12 годині касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для звернення ОДПІ з адміністративним позовом до ТОВ «Будсервіс» про стягнення податкового боргу у загальній сумі 168278,09 грн., в тому числі: 117984,79 грн. - ПДВ за самостійно узгодженими сумами податкових зобов'язань за липень 2013 року - січень 2014 року; 38216,49 грн. - штрафні (фінансові) санкції, застосовані згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.12.2013 № 0000601500 (22328,80 грн.) та від 30.01.2014 № 0000021500 (15887,69 грн.); 12076,81 - пеня.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги (пункт 59.5 цієї статті).
Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі обставини наявності у відповідача податкового боргу, який складається із сум самостійно визначених податкових зобов'язань із ПДВ, штрафних (фінансових) санкцій, застосованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, які не були оскаржені; направлення на адресу Товариства податкової вимоги від 03.11.2011, яка не була виконана повністю, зробили висновок про наявність підстав для стягнення суми податкового боргу.
Однак, з такими висновками судів не можна погодитись в повній мірі, оскільки вони зроблені без належної оцінки доказів у справі та без встановлення всіх обставин у справі.
Заперечуючи проти позову, Товариство посилається на часткову сплату ним податкових зобов'язань, визначених ним у податкових деклараціях із ПДВ за період із липня 2013 року по січень 2014 року і на підтвердження цих доводів надає платіжні доручення від 13.09.2013 № 344, від 01.10.2013 № 370, від 25.10.3013 № 398, від 28.11.2013 № 447, від 28.11.2013 № 446. від 05.11.2013 № 199-23, від 14.11.2013 № 412, від 05.11.2013 № 200-23, від 19.12.2013 № 469, від 26.12.2013 № 477 про сплату ПДВ липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2013 року, податкового боргу з ПДВ за виконавчим листом Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2013, копії яких приєднані до справи (а.с. 64-68). Ці платіжні доручення не отримали оцінки судами, тоді як наявність або відсутність у платника податкового боргу, підстав та податкового звітного періоду, за який він виник, виконання платником податків свого податкового обов'язку щодо своєчасної сплати податкових зобов'язань та правомірність застосування до нього штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату сум податкових зобов'язань, відповідно до ст. 138 КАС України входять до предмету доказування при розгляді судом адміністративного позову про стягнення сум податкового боргу.
Ці обставини не можуть вважатись встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).
Згідно з частиною 1 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 цієї статті).
Відповідно до частини 1 ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
У касаційній скарзі Товариство доводить, що за впродовж 2011 року - січень 2014 роки ним задекларовано 716222,00 грн. податкових зобов'язань із ПДВ та сплачено 674020,88 грн., на підтвердження чого посилається на надані суду податкові декларації з ПДВ та платіжні доручення про сплату сум податкових зобов'язань. Цим доказам судами не було дано оцінки при розгляді спору. У той час як обставини, на які посилається відповідач, ставлять під сумнів доводи ОДПІ щодо наявності у відповідача податкового боргу з ПДВ у сумі, за стягненням якої було подано позовну заяву. Доказів наявності у відповідача податкового боргу, який виник раніше та на погашення якого могли бути направлені суми, якими відповідач сплачував поточні податкові зобов'язання, контролюючим органом у судовому процесі не надано. У той же час, за встановлення обставин сплати Товариством сум податкових зобов'язань за відсутності у нього податкового боргу, який виник раніше, та на погашення якого могли бути направлені ці суми, нівелює доводи ОДПІ щодо наявності податкового боргу та виключає підстави для задоволення позову. Отже, судам слід було більш ретельно перевірити доводи відповідача, якими він заперечував проти позову. При цьому, у випадку встановлення судом обставин щодо наявності у Товариства податкового боргу, на погашення якого йшли грошові кошти, сплачені ним за поточні податкові періоди, судам слід встановити дату виникнення податкового боргу, підстави його виникнення, обставини щодо його погашення або не погашення Товариством, для чого слід співставити платежі на погашення податкового боргу з інформацією щодо стану розрахунків відповідача по податковим зобов'язанням з ПДВ в картці його особового рахунку, на яку посилається ОДПІ як на доказ податкового боргу у Товариства в розмірі 168278,09 грн.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.
Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини щодо податкового боргу, який ОДПІ просить стягнути з відповідача, його розміру, а у випадку встановлення обставин, які підтверджують податковий борг, - підстави та податкові звітні періоди його виникнення; виконання платником податку свого податкового обов'язку щодо своєчасної сплати податкових зобов'язань та правомірність застосування до нього штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату; дотримання контролюючим органом процедур, які передують стягненню податкового боргу у судовому порядку. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» задовольнити частково, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко