01 листопада 2017 року м. Київ К/800/36317/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014
у справі № 2а/0470/5270/11 Дніпропетровського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортстройінвест» (Товариство)
до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (ОДПІ)
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 27.04.2010 № 0000892301/0/13490/10/23 та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2010 № 0000882301/0/13491/10/23; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бортстройінвест» судовий збір у розмірі 3,40 грн.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення ТОВ «Бортстройінвест» сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті про результати позапланової виїзної перевірки від 31.03.2010 № 2541/23/33165229, проведеною на підставі постанови прокуратури Амуро-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 11.01.2010р., наказу керівника ОДПІ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки від 16.02.2010р. № 114. Згідно з цим актом Товариство порушило норми підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пунктів 5.1, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 73648,00 грн.; підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.6, 5.8 ст. 5 наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання», в результаті чого занижено ПДВ на 67115,00 грн.
За наслідками перевірки ОДПІ стосовно Товариства прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.04.2010: № 0000892301/0/13490/0/10/23, яким визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість 100672,50 грн. (в тому числі: 67115,00 грн. - за основним платежем та 33557,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0000882301/0/13491/10/23, яким визначено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств 117127,60 грн. (в тому числі: 73648,00 грн. - за основним платежем та 43479,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Як встановлено у судовому процесі, позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бортстройінвест», за результатами якої складено акт від 31.03.2010 № 2541/23/33165229, призначена наказом начальника ОДПІ від 16.02.2010 № 114 на підставі постанови прокуратури Амуро-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 11.01.2010р., ст. 66, частини п'ятої ст. 114. ст. 130 Кримінально-процесуального кодексу України, пункту 1 частини першої ст. 11, частин чотирнадцятої, п'ятнадцятої ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (а.с. 34).
Підстави для проведення позапланової перевірки платників податків до 1 січня 2011 року були встановлені частиною шостою ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ( виключена згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI).
Згідно зі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Оскільки в ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» призначення перевірки згідно з постановою органу прокуратури не було передбачено як підстава проведення позапланової перевірки, висновок суду першої інстанції, що перевірка була проведена неправомірно з огляду на відсутність щодо цього рішення суду, відповідає правильному застосуванню норм цієї статті. Довід ОДПІ про правомірність перевірки з посиланням на норми Кримінально-процесуального кодексу України обґрунтовано відхилено судом, оскільки кримінальна справа № 61099061, в межах досудового розслідування якої була призначена перевірка, була порушена у відношенні посадових осіб ТОВ «Будівельна компанія «Альво» за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст. 366 Кримінальному кодексу України (а.с. 7, т.2-й). Відповідно ж до положень частини п'ятнадцятої ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Неправомірність проведення перевірки виключає правове значення встановлених під час перевірки фактів та прийнятих за її результатами рішень. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.01.2015 у справі за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними дій. Згідно з цією правовою позицією з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов'язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки. Невиконання органом контролю норм підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 та пункту 79.2 ст. 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.
Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно з пунктом 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-ІV, який вступив у силу з 03.01.2013р., у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Хоча ця норма не була чинною на дату прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, застосування її апеляційним судом при правовій оцінці цих податкових повідомлень-рішень як неправомірних колегією суддів Вищого адміністративного суду визнається правильним з огляду на те, що ця норма послаблює режим відповідальності платника податків і діяла на час розгляду судом справи. Застосування цієї норми судом апеляційної інстанції відповідає правилу дії правових норм у часі, відповідно до якого норми, що скасовують або пом'якшують відповідальність особи мають зворотну дію у часі.
Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко