10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Першко О.О.
Суддя-доповідач:Франовська К.С.
іменем України
"11" грудня 2017 р. Справа № 569/2657/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,
представників позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "25" вересня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Заступника начальника Рівненської митниці ДФС Козлинця Ігоря Петровича про скасування постанови та закриття провадження у справі ,
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з адміністративним позовом до заступника начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України Козлинця І.П. про скасування постанови №0606/20407/16 від 09 лютого 2017 року та закриття провадження у справі, якою її визнано винною у порушенні митних правил за ст.485МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 713 933 грн.01 коп.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позову.На обгрунтування апеляційної скарги заявниця вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що протокол про порушення митних правил складено без її участі, чим позбавлено її права на звернення за правовою допомогою, суд не з"ясував фактичні обставини щодо ухилення її від сплати митних платежів. Крім того, згідно протоколу, митним органом зафіксоване одне порушення, а постановою позивач притягнута за інше. По за увагою суду залишились питання строків розгляду справи, до уваги не взяті доводи представника позивача що неправдивості відомостей у контрольному талоні від 05.08.2016 року .
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з"явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено, що 17 листопада 2016 року митним органом було винесено протокол про порушення митних правил №0606/20407/16 відносно громадянки Литовської Республіки ОСОБА_3.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 17 листопада 2016 року у зону митного контролю "Городище" Рівненської митниці ДФС на смугу руху "зелений коридор" у напрямку "виїзд за межі території України" заїхав автомобіль марки "VW TOUAREG", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_6, що слідував з України до Литовської Республіки у приватних справах. У ході здійсненого митного контролю, а саме перевірки інформації, наявної в ЕБД ЄАІС розділ "Автотранспортні засоби" та АСМО "Інспектор" було встановлено, що даний транспортний засіб був ввезений на митну територію України громадянкою Литовської Республіки ОСОБА_3 через ПП "Ягодин" Волинської митниці ДФС 05 серпня 2016 року в режимі "тимчасове ввезення до 1 року" по смузі руху "зелений коридор".
В протоколі зазначено, що ОСОБА_3 порушила встановлені Митним кодексом України умови тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу марки "VW TOUAREG", р.н.НОМЕР_1 , оскільки використала транспортний засіб особистого користування, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими були надані такі пільги, та не виконала обов'язок зі сплати митних платежів.
В цей же день, 17 листопада 2016 року, було складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0606/20400/16.
Згідно вказаного протоколу, транспортний засіб марки "VW TOUAREG", р.н. НОМЕР_1 було вилучено для забезпечення стягнення штрафу з особи, яка не має постійного місця проживання в Україні. В подальшому автомобіль був повернутий позивачу.
Постановою у справі про порушення митних правил №0606/20407/16 від 09 лютого 2017 року громадянку Литовської Республіки ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 713933,01 грн. Як вбачається зі змісту постанови, ОСОБА_3 визнана винною в тому що маючи статус резидента, як особа, що має посвідку на постійне проживання в Україні, пред"явила працівникам митниці лише паспорт громадянки Литовської республіки , в результаті чого пропуск на територію України транспортного засобу був дозволений їй як нерезиденту в режимі "тимчасового ввезення до 1 року" без сплати митних платежів.
Не погоджуючись з постановою, позивач звернулася до суду з позовом у даній справі.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов висновків щодо правомірності дій митного органу при винесенні оскаржуваної постанови.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з"ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Положеннями ст. 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до стаття 485 МК дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, зокрема заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, відповідно до ч. 3 ст. 1 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частиною першою статті 380 Митного кодексу України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
В свою чергу, для громадян-резидентів зазначеною статтею передбачено інші умови ввезення транспортних засобів особистого користування.
Так, згідно ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Відповідно до вимог ст.366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обовязкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Статтею 4 Митного кодексу України визначено, що нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Резиденти - фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Матеріалами справи доведено, що відповідно до посвідки на постійне проживання від 14.01.2015 року НОМЕР_3, громадянка Литовської Республіки ОСОБА_3 з 13.06.2008 року має постійне місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1., а тому у відповідності до п. "в" ч. 50. ст. 4 Митного кодексу України, вона з 13.06.2008 року набула статусу громадянина-резидента України.
Як встановлено судом, при ввезенні 05.08.2016 року на територію України автомобіля марки "VW TOUAREG", державний номерний знак НОМЕР_1 , країна реєстрації - Литовська Республіка, ОСОБА_3, у відповідності до ст. 366 МК України обрала смугу руху "зелений коридор" та пред'явила працівникам Волинської митниці ДФС паспорт громадянки Литовської Республіки НОМЕР_2, тобто провела декларування шляхом вчинення дій, чим засвідчила, що переміщує через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. В результаті чого, пропуск на територію України вищевказаного транспортного засобу відбувся в режимі "тимчасове ввезення до 1 року".
Таким чином, позивач, маючи посвідку на постійне проживання від 14.01.2015 року НОМЕР_3, свідомо пред'явила працівникам органу доходів і зборів лише паспорт громадянки Литовської Республіки від 01.08.2011 року НОМЕР_4, в якому відсутні відомості щодо підтвердження її статусу резидента, а отже ухилилася від сплати митних платежів, передбачених при тимчасовому ввезенні транспортних засобів на територію України громадянами- резидентами.
Станом на день розгляду справи митні платежі, які відповідно до законодавства України підлягають сплаті при ввезенні автомобіля марки "VW TOUAREG", державні номерні знаки НОМЕР_1, на територію України, позивачем не сплачені.
Апеляційний суд зазначає, що за змістом частини першої ст. 9 та ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, позивачем було вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що є порушенням митних правил і підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 485 МК України.
Таким чином, враховуючи наведені норми права, встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги, що протокол про порушення митних правил було складено у відсутність позивача, чим було порушено її права, вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ч.3 ст. 494 Митного кодексу України визначено, що протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою.
Тобто, зі змісту вказаної норми права вбачається, що за наявності правових підстав, протокол складається як в присутності особи, так і без її присутності.
Згідно матеріалів справи, протокол про порушення митних правил від 17.11.2016 року № 0606/20407/16 було направлено позивачу, що підтверджується листом Рівненської митниці ДФС 18.11.2016 року за № 5553/64/17-70-64 (а.с.35), який згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, був вручений адресату особисто 21.11.2016 року (а.с.36).
Доводи апеляційної скарги про непідтвердження факту неподання позивачем посвідки на постійне проживання в Україні митному органу спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів позивача про безпідставність посилання відповідача на контрольний талон, як доказ порушення митних правил, то вони є помилковими, оскільки контрольним талоном Волинської митниці ДФС від 05 серпня 2016 року підтверджується, що його видано для проходження позивачці по смузі руху "зелений коридор". Вказаний талон видавався Державною прикордонною службою України і в подальшому був переданий митному органу (а.с.49).
Цим же контрольним талоном спростовуються і доводи позивачки про те, що її чоловік ОСОБА_6 перетинав кордон разом з нею в одному автомобілі. У контрольному талоні зазначено про знаходження в автомобілі однієї особи, що узгоджується і з інформацією Державної прикордонної служби, відповідно до якої, ОСОБА_6перетнув кордон в один день з позивачкою, тобто 5 серпня 2016 року, проте в інший час ( з інтервалом в хвилину) і на іншому транспортному засобі (а.с.73).
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення відповідачем строку притягнення до відповідальності, то такі є безпідставними з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статтей.
При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Отже, несплата митних платежів щодо транспортного засобу, що перебуває в режимі тимчасового ввезення, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Згідно матеріалів справи, порушення позивачем митних правил, передбачене ст. 485 МК України, виявлено Рівненською митницею ДФС 17 листопада 2016 року під час вивезення за межі митної території України автомобіля ОСОБА_6, а постанову винесено 09 лютого 2017 року, тобто з дотриманням шестимісячного строку, визначеного Митним кодексом України.
Розгляд справи з порушенням 15-ти денного строку, зазначеного, у ч. 1 ст. 525 Митного кодексу України, відповідно до закону, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 09.04.2012 року у справі №21-260а11 , на яку посилається позивач, стверджуючи, що вчинене нею правопорушення не є триваючим, стосується інших правовідносин.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
В даному випадку, митницею, як суб'єктом владних повноважень, надано суду належні та допустимі докази правомірності та обґрунтування своїх дій та прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "25" вересня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.С. Франовська
судді: Т.В. Іваненко
Л.В. Кузьменко
Повний текст cудового рішення виготовлено "13" грудня 2017 р.