Справа № 127/23508/17
Головуючий у 1-й інстанції: Бессараб Н.М.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
06 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради,
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.05.2017 року № 1259 про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Ухвалою Вінницького міського суду від 03 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі, відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Сторони та третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Від представника відповідача, через відділ надання інформаційних послуг та діловодства Вінницького апеляційного адміністративного суду, надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
За правилами ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно п. 1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи із наступного.
Відмовляючи в відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що даний спір не є публічнор-правовим, а відтак не має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи в межах апеляційної скарги, вказує на слідуюче.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень органу місцевого самоврядування--Виконавчий комітет Вінницької міської ради. При цьому, зі змісту позовної заяви слідує, що спірні правовідносини виникли між позивачем та третьою особою, у зв'язку з прийняттям відповідачем висновку про встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3
Так, особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання регулюються Сімейним кодексом України (стаття 2 Сімейного кодексу України).
У відповідності до статті 17 СК України орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад , які відповідно до законодавства провадять діяльність, зокрема із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Згідно з Типовим положенням про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, комісія з питань захисту прав дитини є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради.
Відповідно до ст.55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
У відповідності до ст.56 ЦК Украйни, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Таким чином, питання пов'язані з визначенням місця проживання дитини з одним із батьків, випливають з сімейних правовідносин та носять приватноправий характер, а дії виконавчого комітету місцевого самоврядування, який виступає як орган опіки та піклування, в цьому випадку не пов'язані із реалізацією ним владних управлінських функцій.
Статтею 15 ЦПК України визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, відповідно до п. 1 ч.1 якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Аналіз вищезазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що правовідносини з органами опіки та піклування пов'язані з вихованням, розвитком та утриманням дитини мають розглядатися загальними судами в порядку цивільного судочинства, оскільки вони відносяться до категорії сімейних відносин та мають ознаки цивільно-правового характеру.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права та прийнято вірне рішення про відмову в провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України.
Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.