12 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2651/15
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Федусика А.Г.,
- ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за договором банківського рахунку фізичної особи від 16 січня 2015 року №1970011486 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та щодо зобов'язання подати інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати позивачу кошти у розмірі 200 000 грн. за його вкладом банківського рахунку фізичної особи від 16 січня 2015 року №1970011486.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за договором банківського рахунку фізичної особи від 16 січня 2015 року №1970011486 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 за договором банківського рахунку фізичної особи від 16 січня 2015 року №1970011486, укладеним ОСОБА_3 з ПАТ «Імексбанк», як вкладнику, який має право на відшкодування коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2015 року між ПАТ “Імексбанк” та ОСОБА_3 укладений договір банківського рахунку (в національній валюті).
Відповідно до виписки з рахунку №2620.8.657756.002 на рахунок ОСОБА_3 був здійснений переказ в сумі 200000 грн.
15.01.2015 року постановою НБУ №16/67 “Про віднесення ПАТ “Імексбанк” до категорії проблемних” ПАТ “Імексбанк” було визнано проблемним строком на 180 днів, та були встановлені певні обмеження щодо його діяльності.
25.01.2015 року постановою НБУ №50 “Про віднесення ПАТ “Імексбанк” до категорії неплатоспроможних” банк був віднесений до неплатоспроможних.
26.01.2015 року постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішено розпочати з 27.01.2015 року процедуру виведення ПАТ “Імексбанк” з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію.
Рішенням від 23.04.2015 року №84 дію тимчасової адміністрації у ПАТ “Імексбанк” продовжено до 27.05.2015 року.
27.05.2015 р. рішенням №105 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Імексбанк” з відшкодуванням з боку Фонду вкладів фізичних осіб.
08.06.2015 року та 12.06.2015 року позивач письмово звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ “Імексбанк” про включення його до реєстру вкладників.
Уповноважена особа листом від 03.06.2015 р. №311 повідомила позивача, що договір банківського рахунку від 16.01.2015 р. №1970011486 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, за попередніми висновками містять ознаки нікчемності та підпадають під критерії нікчемності, передбачені п.7 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 16.01.2015 року ніяких перешкод для здійснення банківського переказу 200000 грн. на рахунок позивача не було і підстави вважати правочин, укладений між позивачем та ПАТ “Імексбанк” нікчемним відсутні.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 09.08.2012 року №14 (надалі - Положення №14).
Відповідно до п.2,4 Розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (надалі - Загальний Реєстр). Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення №14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Згідно частин 1, 3 статті 6 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
На підставі частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З матеріалів справи встановлено, що постановою Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 р. АТ “ІМЕКСБАНК” віднесено до категорії проблемних банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
16.01.2015 року між ПАТ “Імексбанк” та ОСОБА_3 укладений договір банківського рахунку (в національній валюті).
Відповідно до виписки з рахунку №2620.8.657756.002 на рахунок ОСОБА_3 був здійснений переказ в сумі 200000 грн.
Водночас колегія суддів зазначає, що вищеозначена постанова Правління Національного банку України набрала чинності саме 15.01.2015 р. з огляду на таке.
За змістом положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України" національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.
Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.
Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.
Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.
Крім того зі змісту постанови Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 р. вбачається позначка "банківська таємниця".
Отже, оскільки постанова Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 р. є розпорядчим актом організаційно-розпорядчого характеру, що містить інформацію з обмеженим доступом, момент набрання постановою чинності збігається з моментом її видання.
Тобто у ПАТ “ІМЕКСБАНК” при укладанні вказаного договору з позивачем були відсутні належні повноваження для укладання даного правочину, а тому договір від 16.01.2015 року є нікчемним.
Згідно частини 2 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частини 3 цієї статті.
Відповідно пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до частини другої статті 1058 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Згідно статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування тощо).
Умовами публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, керуючись положеннями статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, Комісією були затверджені результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Таким чином, ОСОБА_3 фактично було розбито свій рахунок з метою штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів в межах гарантійного розміру 200000 грн. за рахунок держави, за допомогою перерахування цих коштів на рахунки третіх осіб, що надає можливості власнику вкладу, отримати всю суму повністю шляхом його “дроблення”.
Отже, перераховані кошти не являються власними коштами позивача та не являються вкладом в розумінні Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято обґрунтоване рішення про нікчемність правочину, а тому відсутні і правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи викладені в постанові суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки Договір вкладу, на який посилається Позивач є нікчемним, а тому банком правомірно застосовано наслідки нікчемності до цього договору, при цьому рішення комісії, наказ про визнання цього договору нікчемним та дії банку щодо перерахування на поточний рахунок ініціатора переказу коштів позивачем оскаржені не були.
Така ж сама правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України від 28.01.2016 р., який розглянувши справу К/800/40534/15 дійшов до висновку, “що з урахуванням того, що спірний правочин укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про нікчемність даного правочину. Решта наведених мотивів щодо підстав відмови в задоволенні позову не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення".
З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що спірний правочин є нікчемним, оскільки був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктами 1, 4 частини 1 статті 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М.Танасогло
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.В.Яковлєв