12 грудня 2017 р. Справа № 520/2239/17
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Васильків О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- ОСОБА_1
при секретарі - Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_3 міської ради стосовно ненадання позивачу відповіді на його звернення із клопотанням про винесення на сесію та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110113690:41:008:0016) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45 Г для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); зобов'язання ОСОБА_3 міську раду розглянути по суті та надати відповідь на вказане звернення; стягнення з ОСОБА_3 міської ради моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року в задоволенні адміністративного за позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_3 міської ради із клопотанням про винесення на сесію та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110113690:41:008:0016) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45 Г для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Вказане звернення було зареєстровано Департаментом з питань звернень громадян 01 листопада 2016 року за вх. №34-Л-6874.
ОСОБА_3 міської ради №01-26/Л-34-410/2 від 30 листопада 2016 року було надано на звернення позивача від 01 листопада 2016 року вх.№34-Л-6874 відповідь, яким повідомлено, що у зв'язку з тим, що рішенням ОСОБА_3 міської ради за №1316-VII від 19 жовтня 2016 року було затверджено план зонування території м. Одеси, Департаментом буде направлено запит до управління архітектури та містобудування ОСОБА_3 міської ради для розгляду на відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що лист ОСОБА_3 міської ради №01-26/Л-34-410/2 від 30 листопада 2016 року є підтвердженням того, що ОСОБА_3 міською радою було розглянуто звернення позивача, а тому доводи щодо його не розгляду є спростованими. Також, судом першої інстанції було зазначено те, що позивачу ще 16 грудня 2016 року при пред'явленні адміністративного позову по справі №520/16036/16-а було відомо про наявність листа ОСОБА_3 міської ради №01-26/Л-34-410/2 від 30 листопада 2016 року, та він отримував вказаний лист, у зв'язку із чим доводи позивача про бездіяльність ОСОБА_3 міської ради не знайшли свого підтвердження. Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що дані вимоги є похідними від основних позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, які суд вважає необґрунтованими та недоведеними, тому і вимоги про стягнення моральної шкоди також не були задоволені.
Колегія суддів частково не погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Із змісту заяви ОСОБА_2 вхід. №34-Л-6874 від 01 листопада 2016 року вбачається, що він звернувся до голови ОМР з проханням винести на сесію і затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110113690:41:008:0016) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45 Г для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
30 листопада 2016 року Департаментом комунальної власності ОМР була надана відповідь №01-26/Л-34-410/2, згідно якої позивача повідомлено про те, що, у зв'язку з тим, що рішенням ОМР за №1316-VII від 19 жовтня 2016 року було затверджено план зонування території м. Одеси, Департаментом буде направлено запит до управління архітектури та містобудування ОСОБА_3 міської ради для розгляду на відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Тобто, в порушення приписів Закону України «Про звернення громадян» відповідач у своїй відповіді на звернення позивача не надав жодних пояснень стосовно порушеного питання, а саме питання щодо винесення на сесію та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110113690:41:008:0016) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45 Г для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Таким чином, вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_3 міської ради стосовно ненадання ОСОБА_2 відповіді на його звернення із клопотанням про винесення на сесію та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110113690:41:008:0016) та передачі у приватну власність йому земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45 Г для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку і про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_3 міську раду розглянути по суті звернення ОСОБА_2 від 01 листопада 2016 року та надання відповідної відповіді саме стосовно порушеного в зверненні питання.
Стосовно вимог апелянта про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 50 000 грн., то колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року №5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Проте, ні суду першої, ані суду апеляційної інстанції позивачем не наведено в чому проявилась моральна шкода та які негативні наслідки мали місце у її випадку, не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 50 000 грн.
Таким чином, судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, у зв'язку з чим, судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 міської ради стосовно ненадання ОСОБА_2 відповіді на його звернення із клопотанням про винесення на сесію та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110113690:41:008:0016) та передачі у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45 Г для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Зобов'язати ОСОБА_3 міську раду розглянути по суті звернення ОСОБА_2 вхід. №34-Л-6874 від 01 листопада 2016 року та надати відповідь з врахуванням наведених обставин та висновків суду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова