06 грудня 2017 р.Справа № 820/413/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2017р. по справі № 820/413/17
за позовом ОСОБА_2
до Управління патрульної поліції у м.Харкові , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області
про визнання дій незаконними,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у місті Харкові, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій незаконними - відмовлено.
Позивач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що дії службових осіб УПП у м. Харкові є незаконними та такими, що грубо порушують конституційне право ОСОБА_2 володіти, користуватися і розпоряджатися майном.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 8 листопада 2016 року у відношенні позивача - ОСОБА_2, був складений адміністративний протокол серії № 407470 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Харкові лейтенантом поліції ОСОБА_3 був складений акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08.11.2016р., відповідно до якого автомобіль Mercedes Benz ML -350, д. зн. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, був переміщений на спеціальний майданчик ДП ХФ МВС "Інформ-Ресурси" за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.
14.12.2016 р. позивачем та захисником позивача - ОСОБА_2, на ім'я начальника УПП у м.Харкові було подано клопотання про надання дозволу на отримання автомобіля Mercedes Benz ML -350, д. зн. НОМЕР_1, його водієм (особою, яка керувала ним під час тимчасового затримання ТЗ) та співвласником - ОСОБА_2. Станом на 22 грудня 2016 року жодної відповіді на зазначене клопотання надано не було.
23 грудня 2016 року позивачем був отриманий лист № 8810/41/14/03-2016, у якому міститься відповідь про відмову у задоволенні клопотання від 14.12.2016р. про надання дозволу на отримання автомобіля Mercedes Benz ML -350, д. зн. НОМЕР_1.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та доведеності відповідачем правомірності оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими .. відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів Україну а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (ст. 5 Закону України "Про Національну поліцію").
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України актів (ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію").
Поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію").
Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України(ст.25 Закону України "Про Національну поліцію").
Як свідчать матеріали справи, 17.11.2016 до Управління патрульної поліції м. Харкова з Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС надійшов лист, в якому зазначено, що транспортний засіб Mercedes Benz ML -350 з реєстраційним номером НОМЕР_3 на підставі ст. 380 Митного Кодексу України ввезено на мигну територію України 25.09.2015 з метою особистого користування в митному режимі "Тимчасове ввезення до 1 року" громадянином Туркменистану ОСОБА_5.
Також було зазначено, що в разі звернення фізичних та/або юридичних осіб з приводу видачі йому автомобіля Mercedes Benz ML -350 з реєстраційним номером НОМЕР_3 з штраф майданчика, необхідно повідомити УБМП Харківської митниці ДФС та не видавати вказаний транспортний засіб.
20.12.2016р. за №8637/41/14/03-2016 до Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС був направлений лист, в якому одним з питань, що необхідно розглянути, було питання чи може гр.. ОСОБА_2 отримати автомобіль Mercedes Benz ML -350 з реєстраційним номером НОМЕР_3 зі спеціального майданчика ДП ХФ МВС України «Інформ-Ресурси».
22.12.2016р. до УПП м. Харкова з Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС надійшла відповідь, в якій вказано, що 21.12.2016 Харківською митницею ДФС було складено протокол про порушення митних правил № 945/80700/16) за ч. З ст. 481 Митного Кодексу України у відношенні гр. Туркменістану ОСОБА_5 по факту не вивезення за межі митної території України в строк до 25.09.2016 транспортного засобу Mercedes Benz ML -350 з реєстраційним номером НОМЕР_3, VIN:НОМЕР_2.
Відповідно до статті 511 Митного Кодексу України, у зв'язку з відсутністю у гр. Туркменістану ОСОБА_5 в Україні постійного місця проживання або адреси, у нього за даним протоколом підлягають тимчасовому вилученню товари, транспортні засоби для забезпечення сплати штрафу. Проте, на момент складання протоколу про порушення митних правил гр. Туркменістану ОСОБА_5 надання митному органу товарів, транспортних засобів для забезпечення стягнення штрафу не забезпечено.
Виходячи з вищевикладеного, транспортний засіб Mercedes Benz ML -350 з реєстраційним номером НОМЕР_3, VIN:НОМЕР_2 може бути виданий винятково після внесення гр.ОСОБА_5 суми штрафу 17000,00 грн.
Відповідно до п.60 ст.4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Згідно з приписами ст. 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Згідно з ч.6 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Отже, тимчасово ввезений транспортний засіб Mercedes Benz ML -350 з реєстраційним номером НОМЕР_3, особистого користування, може бути видано виключно тій особі, що здійснила його ввезення в Україну (тобто гр. Туркменістану ОСОБА_5), який відповідно до митного законодавства України може ним користуватись на митній території України без дозволу митних органів протягом строку його тимчасового ввезення.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу ОСОБА_2 на отримання автомобіля Mercedes Benz ML -350, д. зн. НОМЕР_1. є законною, оскільки у відповідача були відсутні підстави для надання такого дозволу.
Крім того, судова колегія зауважує наступне.
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках врегульований постановою КМУ від 17.12.2008р. № 1102 (надалі - Порядок).
Пункт 12 Порядку передбачає процедуру повернення затриманого ТЗ, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, а саме: повернення такого ТЗ здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого ТЗ, та пред'явленням відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення.
З аналізу вищевикладеного слідує, що Порядком чітко визначено, що повинен зробити водій, власник або співвласник автомобіля для того, щоб забрати автомобіль зі спеціального майданчику або стоянки, а саме: звернутись зі звернення до відповідного органу до якого повинно бути в обов'язковому порядку додано квитанцію про оплату витрат пов'язаних транспортуванням та зберіганням такого ТЗ та пред'явленням відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складання.
Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення представника позивача за отриманням дозволу щодо отримання автомобіля ним до свого клопотання не було додано квитанції про оплату витрат пов'язаних транспортуванням та зберіганням такого ТЗ та не було додано постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення № 407470 від 08.11.2016року.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що в даному випадку Управління патрульної поліції у м.Харкові діяло у межах чинного законодавства України відмовляючи позивачу у наданні дозволу на отримання автомобіля яким керував ОСОБА_2
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, належними та допустимими доказами довів обґрунтованість своїх висновків.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, дії службових осіб УПП у м. Харкові є незаконними та такими, що грубо порушують конституційне право ОСОБА_2 володіти, користуватися і розпоряджатися майном ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2017р. по справі № 820/413/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.