11 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 484/1441/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Медведєва Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, 3-ї особи Комунального підприємства «Первомайський міський водоканал», про зобов'язання вчинити певні дії, -
15.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із адміністративним позовом до Первомайського об'єднаного управління ПФУ Миколаївської області та 3-ї особи КП «Первомайський міський водоканал», в якому просив суд зобов'язати зарахувати до його пенсійного стажу період роботи в КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з 01.03.2004р. по 30.11.2004р. та в КП «Первомайський міський водоканал» з 01.09.2006р. по 30.04.2009р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було протиправно не включено до страхового стажу період його роботи на вказаному вище підприємстві, у зв'язку з не сплатою цим підприємством страхових внесків.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зобов'язано Первомайське об'єднане управління ПФУ Миколаївської області зарахувати ОСОБА_1 до пенсійного стажу для нарахування пенсії період роботи в КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з 01.03.2004р. по 30.11.2004р. та період роботи в КП «Первомайський міський водоканал» з 01.09.2006р. по 30.04.2009р.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області 17.11.2017р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просив скасувати постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2017 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.
Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 (04.01.1953 р.н.) з перебуває на обліку в Первомайському об'єднаному управлінні ПФУ в Миколаївській області та з 14.11.1995р. отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
В період з 11.11.2003р. по 30.11.2004р. позивач працював в КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», а з 01.12.2004р. по 22.04.2009р. - в КП «Первомайський міський водоканал».
05.05.2017р. Первомайське об'єднане управління ПФУ на звернення позивача від 19.04.2017р., своїм листом №4393/03 повідомило останнього про те, що до його страхового стажу не зараховано періоди з 01.03.2004р. по 30.11.2004р. та з 01.09.2006р. по 30.04.2009р. у зв'язку з несплатою роботодавцями страхових внесків.
Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог і відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує з приписів ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Так, порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
У відповідності ж до положень ст.106 вказаного Закону, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки саме воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, з наведеного вище вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено виключно на страхувальника.
Згідно приписів ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Також, згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, позивач з 11.11.2003р. по 30.11.2004р. працював в КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», а з 01.12.2004р. по 22.04.2009р. - в КП «Первомайський міський водоканал», що, в свою чергу, підтверджується відповідними записами трудової книжки.
Що ж стосується безпосередньо не зарахованих періодів роботи з 01.03.2004р. по 30.11.2004р. до страхового стажу позивача, то судова колегія з цього приводу зазначає, що як вбачається з довідки виконкому Первомайської міської ради Миколаївської області від 01.11.2017р. №8291/03.01-26 за періоди з березня по травень 2004р. та з липня по листопад 2004р. з ОСОБА_1 утримувався внесок до пенсійного фонду в розмірі 2%. За червень ж 2004р. є інформація про нарахування коштів, але відсутня інформація про сплату внеску.
При цьому, з індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-6) вбачається, що дійсно за зазначені вище періоди страхові внески до Пенсійного фонду України від КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та КП «Первомайський міський водоканал» не надходили.
Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи пояснень відповідача, у 2004р. Управління ПФУ надсилала вимогу до КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про сплату страхових внесків, яка не виконувалася, а загальна сума боргу станом на 11.11.2004р. становила 1 102 712,72грн.
Крім того, по справі встановлено, що 12.12.2006р, на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської від 28.11.2006р., КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ліквідовано і правонаступник відсутній.
В подальшому, після ліквідації цього підприємства, рішенням від 12.12.2006р. заборгованість по сплаті страхових внесків саном на 20.04.2005р. була списана як безнадійний борг.
Отже, оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено виключно на страхувальника, тобто несплата страхових внесків відбулася не з вини позивача, як працівника, та сума боргу по цим внескам була списана, то, відповідно, спірний період роботи з березня по листопад 2004р. підлягає зарахуванню ОСОБА_1 в його страховий стаж.
Далі, що стосується періоду роботи позивача з 01.09.2006р. по 30.04.2009р. в КП «Первомайський міський водоканал», який також був не зарахований відповідачем до страхового стажу, то колегія суддів теж погоджується з висновками суду 1-ї інстанцій, з огляду на наступне.
Так, КП «Первомайський міський водоканал» з 04.08.2004р. перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як зазначалося вище, з індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-6) вбачається, що страхові внески до Пенсійного фонду України від КП «Первомайський міський водоканал» за період з 01.09.2006р. по 30.04.2009р. не надходили.
Одночасно, судами обох інстанцій встановлено, що постановами господарського суду Миколаївської області від 18.09.2007р., 19.02.2008р., 10.04.2008р., 10.06.2008р., 30.09.2008р., 11.02.2009р., та постановами Миколаївського окружного адміністративного суду позови відповідача були задоволені та стягнуто з КП «Первомайський міський водоканал» борг за страховими платежами за період з липня 2006р. по травень 2009р.
Отже, як вже зазначалося вище, оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, тобто несплата страхових внесків відбулася не з вини позивача як працівника, та сума боргу по цим внескам зобов'язана до виплати пенсійному органу, то, відповідно і зазначений період роботи з 01.09.2006р. по 30.04.2009р. також підлягає зарахуванню ОСОБА_1 як страховий стаж.
Колегія суддів також одночасно приймає до уваги твердження відповідача про те, що КП «Первомайським міським водоканал» на підставі вказаних вище постанов суду сплатило і внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період до 31.10.2006р., однак, при цьому, вважає за необхідне вказати, що судові рішення, які набрали законної сили підлягають обов'язковому виконанню, а отже заборгованість та не виплата цих сум не спростовує того факту, що страхові внески не були внесені не з вини позивача.
Таким чином, внаслідок не виконання саме КП «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та КП «Первомайський міський водоканал» передбачених Законом обов'язків по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач і був фактично позбавлений соціальної захищеності та страхового і пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах у спірні періоди.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 правильними та заснованими на законі.
Крім того, ще необхідно зазначити й про те, що аналогічна правова позиція з даного спірного питання вже неодноразово була викладена як Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 07.11.2017р. по справі №К/800/6899/17, так і в Інформаційному листі ВАС України від 18.02.2014р. №212/11/14-14, в якому, в свою чергу, зазначено, що наявність заборгованості перед Пенсійним Фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Що ж стосується тверджень відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 нібито пропустив встановлений законом строк звернення до суду із даним адміністративним позовом, т.я. йому було відомо про те, що через відсутність сплати підприємством страхових внесків до його стажу роботи не були зараховані вищезазначені періоди з жовтня 2009р., та що останній неодноразово звертався із відповідними заявами до управління, звертався до суду з позовом про стягнення суми недоотриманої пенсії з КП «Первомайський міський водоканал», то з цього приводу слід зазначити наступне.
Так, як видно зі змісту адміністративного позову, позивач ОСОБА_1 фактично оскаржує факт не внесення до його страхового стажу спірних періодів його роботи на вказаних вище підприємствах, посилаючись на відповідь відповідача, від 05.05.2017р., в якій, в свою чергу, зазначається, що до його страхового стажу не були зараховані періоди із поясненням певних причин.
Вказані твердження відповідачем не спростовані, та ні до суду 1-ї інстанції, ні до апеляційної інстанції, відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо обізнаності позивачем порушення своїх прав.
До того ж, слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст. 11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2017 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_2