12 грудня 2017 р.Справа № 554/5300/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 23.08.2017р. по справі № 554/5300/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.08.2017 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи з 30 листопада 2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23 червня 2017 року № 66, п. 15.
Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 30 листопада 2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.
Судові витрати віднесено на рахунок держави.
Міністерство оборони України (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183-2, 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 з 10.11.1984 року по 12.11.1986 року, що підтверджується копією військового квитка (а.с. 15- 16).
Обласним бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА складено акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 979 від 15.07.2015 року в якому зазначено, що зі слів обстежуваного в травні 1986р. , при виконанні інтернаціонального обов'язку в ДРА, проїжджаючи на БТР в м. Кандагар, потрапили під мінометний обстріл і він отримав поранення в ділянку голови, обличчя та верхню праву кінцівку. Лікувався за місцем служби. Також була надана довідка Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату від 22.03.2011 року № 5/860 про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку з 19.05.1985 р. по 12.11.1986 р. в Демократичній Республіці Афганістан та на підставі направлення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновків акту зазначено, що пошкодження шкіри лівого надбрів'я та правового передпліччя утворилися внаслідок загоєння ран. , утворилися внаслідок вогнепальних поранень , можливо в строк та обставин. зазначених ОСОБА_1 (а.с.10).
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23 липня 2015 року № 2747 встановлено, що поранення, (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а. с. 11).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0188146 від 9 грудня 2015 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності з 30 листопада 2015 року у зв'язку з пораненням та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а. с. 12).
Позивач звернувся до військового комісаріату з заявою про одержання одноразової грошової допомоги надавши перелік документів, передбачений законодавством.
Військовим комісаріатом документи позивача передано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи позивача на одержання одноразової грошової допомоги (а. с. 9).
Міністерством оборони України зазначені документи були повернені без розгляду для доопрацювання.
Зазначене рішення відповідача оскаржено позивачем в судовому порядку, за наслідками якого постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 01.03.2017р., яка набрала законної сили зобов'язано Міністерство Оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. (а.с.18-24)
На виконання постанови суду 23 червня 2017 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 66) позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової з підстав неподання документу, що свідчить про обставини поранення. (а. с. 17)
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано необхідний пакет документів, а тому рішення відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є незаконним та необгрунтованим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Згідно ст.1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 2 частини 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно ч.1 ст. 23 Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ( далі - Порядок № 975).
Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
До суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем надано необхідний пакет документів до військкомату, який останнім надіслано до Міністерства Оборони України.
Доводи апеляційної скарги щодо надання позивачем неповного переліку документів для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги та не надання документів, що свідчать про причини та обставини поранення, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Судом встановлено, позивачем до Полтавського ОВК разом із заявою надано документи, зазначені у переліку 11 Порядку №975, в тому числі довідку до акту огляду МСЕК серії АВ № 0188146 від 11.12. 2015 року; витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань колишнього військовослужбовця , яким встановлено, що поранення та захворювання , так пов'язані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що, в свою чергу свідчить про те, що названі поранення, контузії, захворювання позивача не пов'язані із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Колегія суддів зазначає , що надані Міністерству оборони України документи, містять викладення обставин порання позивача, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги, що витяг з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи не є належними доказами підтвердження обставин поранення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Згідно п.21.21. Положення № 402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово- медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально- профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Саме в такому порядку встановлювався причинний зв'язок отримання поранення позивачу, тому посилання Міністерства оборони України на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки або документу про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.
Крім того, згідно приписів п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26070 - у разі настання інвалідності подаються такі документи: документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - надається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування наданих позивачем документів та обставин виникнення поранень, а отже у суду відстуні підстави не приймати надані позивачем докази до уваги.
Доводи апеляційної скарги щодо втручання судом у дискреційні повноваження віповідача, колегія суддів вважає помилковими.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.162 КАС України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити Відповідач.
У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тож, єдиною та необхідною правовою підставою для зобов'язання судом органу державної реєстрації вчинити реєстраційну дію та видати відповідний правовстановлюючий документ є визнання протиправним та скасування відповідного рішення такого суб'єкту владних повноважень та/або визнання протиправними його дій/бездіяльності. В іншому ж випадку матиме місце втручання у дискреційні повноваження суб'єкта влади.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 24.03.1988 р. по справі «Олссон проти Швеції".
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями пункту 2 частини 4 статті 105, пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.
Як зазначав у своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав)
Відповідно до п.1ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є вірним.
Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін,
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 23.08.2017р. по справі № 554/5300/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.