06 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/14179/17
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Михайлюк О.А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Романішина В.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій протиправними, -
У вересні 2017р. ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Малиновського ОУПФ України в м.Одесі, в якому просила:
- визнати протиправними дії УПФ стосовно припинення виплати ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника;
- зобов'язати УПФ призначити та виплатити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника за період з 10.05.2017р. до досягнення нею 23-річного віку;
- виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 10.05.2017р. по день поновлення виплат.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що із 2003р. вона перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Починаючи з травня 2017р. УПФ припинило їй виплачувати вищевказану пенсію. Позивачка зазначає, що вона є дитиною-сиротою та у відповідності до норм чинного законодавства має всі підстави для отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника до досягнення нею 23-річного віку, у зв'язку із чим вважає вищевказані дії УПФ протиправними та просила вимоги задовольнити.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Малиновського ОУПФ України в м.Одесі щодо призначення та виплати ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Малиновське ОУПФ України в м.Одесі призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника за період з 10.05.2017р. до досягнення нею 23-річного віку та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 10.05.2017р. по день поновлення виплат.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка як дитина-сирота має право на призначення та виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, а дії УПФ є протиправними та такими, що порушують майнові права позивачки.
Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
За правилами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198 КАС України, постанову суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у березні 2003р. померла мати ОСОБА_2
У відповідності до Розпорядження Малиновської РА ОМР за №992/01-04 від 3.09.2003р. ОСОБА_3 призначено опікуном ОСОБА_2, з наданням права отримання пенсії, соціальні виплати та інші допомоги.
В подальшому УПФ України в Малиновському районі м.Одеси призначена та виплачувалась пенсія ОСОБА_2 по втраті годувальника у відповідності до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Починаючи із травня 2017р. Малиновське ОУПФ України в м.Одесі припинило виплату ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, у зв'язку із повноліттям ОСОБА_2
Перевіряючи правомірність дій Малиновського ОУПФ України в м.Одесі стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_2, з урахуванням підстав, за якими позивачка просить визнати їх протиправними, судова колегія виходить з наступного.
За правилами ч.1 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013р. по 21.02.2014р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
У відповідності до ч.2 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років. або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
За приписами ч.1 ст.1 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина-сирота це дитина, в якої померли чи загинули батьки.
Як вбачається із адміністративного позову, ОСОБА_2 вважає себе дитиною сиротою. Однак, як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_2 в графі мати зазначено ОСОБА_5, в графі батько зазначено ОСОБА_6 Як випливає із свідоцтва про смерть - мати позивачки - ОСОБА_5 померла. При цьому про батька відсутні будь-які відомості.
У звязку з цим, апеляційний суд зазначає, оскільки в свідоцтві про народження зазначений батько та в матералах справи відсутні будь-які дані чи докази про позбавлення батька батьківських прав чи про його смерть, то позивачка не може вважатись дитиною-сиротою в силу ч.1 ст.1 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що УПФ обґрунтовано та правомірно припинило виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 у зв'язку із її повноліттям.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_2 права на призначення пенсії по втраті годувальника як дитини сироти.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що постанову суду не можливо вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,202,207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі - задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання дій протиправними - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
В.Л. Романішин