Справа: № 826/13903/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
07 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора України до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради, Волинська обласна рада про визнання протиправними та скасування рішень,-
У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 № 3741-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Камінь-Каширська-1; визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл Держгеонадр України № 6174 від 02.02.2017, виданий КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років.
Крім того, у пункті 3 прохальної частини адміністративного позову, позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії спеціального дозволу Держгеонадр України №6174, виданого 02 лютого 2017 року Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено (а.с. 1 відокремлених матеріалів справи).
Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою клопотання про забезпечення позову - задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши відокремлені матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 № 3741-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Камінь-Каширська-1; визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл Держгеонадр України № 6174 від 02.02.2017, виданий КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років.
Крім того, у пункті 3 прохальної частини адміністративного позову, позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії спеціального дозволу Держгеонадр України №6174, виданого 02 лютого 2017 року Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років.
Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, які наведенні позивачем в обґрунтування клопотання, позивачем не надано, а судом не встановлено доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача. Зокрема, позивачем не надано суду документальні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію прав наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6174 від 02.02.2017.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини першої ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З наведеної правової норми слідує, що обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Згідно з частиною третьою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Частиною четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», відповідно до п.17 якої судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вбачається з відокремлених матеріалів справи, позивач у своєму клопотанні про забезпечення позову просить: зупинити дію спеціального дозволу Держгеонадр України №6174, виданого 02 лютого 2017 року Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років.
Однак, колегія суддів зазначає, що з наявних в справі відокремлених матеріалів справи не вбачається достатніх даних, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, позивачем не надано суду документальні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію прав наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6174 від 02.02.2017.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи, які містяться в адміністративному позові щодо очевидних ознак протиправності оскаржуваного спеціального дозволу №6174 та очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржуваний спеціальний дозвіл надано Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради поза конкурсом, без геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, а також без проведення в установленому порядку оцінки запасів корисних копалин на ділянці видобутку бурштину.
Крім того, Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради не було надрокористувачем, оскільки не видавались дозволи на геологічне вивчення родовищ корисних копалин на дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, відповідно підприємство не могло здійснювати геологічне вивчення родовищ корисних копалин і подавати матеріали на державну експертизу з метою апробації попередньо оцінених запасів.
Згідно доводів апелянта, Держгеонадр України спірний дозвіл №6174 Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради видано з очевидними порушеннями Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011, та за відсутності отриманого в установленому порядку погодження обласної ради на видачу такого дозволу в тому числі і без проведення аукціону.
Апелянт також зазначає, що КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради отримано кошти за поставку бурштину, тому може його видобувати на підставі спецдозволу №6174, на ділянці на якій не проведено оцінки запасів корисних копалин та їх геологічного вивчення.
Крім того, апелянт вказує, що на підставі спірного дозволу №6174 КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради, може розпочати процедуру щодо отримання в користування чи в оренду земельних ділянок для видобування бурштину, та в разі скасування судом спецдозволу необхідно буде докласти значних витрат і зусиль щодо повернення їх попереднім землекористувачам.
Вказані доводи зазначаються апелянтом як підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії спеціального дозволу Держгеонадр України №6174, виданого 02 лютого 2017 року Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська - 1 площі Бірки, Деревок терміном на 20 років, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки перевірка вказаних обставин є фактично вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 117, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб