Головуючий у 1 інстанції - Геря О.Г.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
12 грудня 2017 року справа № 225/4825/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,
розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2017 року у справі № 225/4825/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення певних дій, -
Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі - УПФУ в м.Дзержинську), в якому просила: визнати протиправними дії щодо припинення з 01.08.2017 виплати пенсії; зобов'язати поновити виплату пенсії з 01.08.2017 (а.с. 27-33).
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2017 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволений, а саме: визнано протиправними дії УПФУ в м.Дзержинську щодо припинення з 01.08.2017 виплати пенсії ОСОБА_3; зобов'язано УПФУ в м.Дзержинську поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2017 (а.с.27-33).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю підстав для поновлення виплати пенсії позивачеві у зв'язку з тим, що позивачем не надано довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та з 08.08.2016 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, за якою зареєстровано ще 28 тимчасово переміщених осіб (а.с. 35-37).
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.08.2016 позивач звернувся до УПФУ в м.Дзержинську з заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в Кіровському районі м.Донецька (а. с. 20).
Розпорядженням від 28.10.2016 позивача взято на облік в УПФУ у м.Дзержинську на підставі електронного макету пенсійної справи (а.с. 17, 19).
Листом від 22.08.2017 №ТЕ-7195854 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивачеві, що для поновлення виплати пенсії необхідно звернутися до УПФУ в м.Дзержинську з наданням довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та заявою про відкриття рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 7)
Виплата пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.08.2017 до з'ясування фактичного місця проживання та у зв'язку з відсутністю інформації про реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (а.с. 18).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві з серпня 2017 року у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058) за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачеві з 01.08.2017.
Пенсійний орган в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не надано довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу та не підтверджено реєстрацію місця проживання, що позбавляє відповідача можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).
Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з серпня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Відповідно до абз.2 п.9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абз .2 п.4 Правил).
Відповідно до відмітки в паспорті щодо місця проживання встановлено, що позивач 08.08.2016 року знятий з реєстраційного обліку попереднього місця проживання в м.Донецьку і 08.08.2016 року місце проживання позивача зареєстровано в АДРЕСА_2 (а.с.22).
Колегія суддів зазначає, що вищезазначений запис про реєстрацію внесений уповноваженим органом у встановленому законом порядку.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що за вищенаведеною адресою зареєстровано ще 28 внутрішньо переміщених осіб, оскільки відповідачем не надано доказів визнання недійним запису в паспорті позивача про реєстрацію місця проживання в м.Торецьку.
Згідно ч. 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання.
Колегія суддів вважає неприйнятним доводи апеляційної скарги щодо посилання на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII та постанов Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року, №136 від 18.02.2016 року, № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення статусу внутрішньо переміщеної особи не входить до компетенції відповідача.
Отже, відповідач протиправно не виплачує пенсію позивачеві, який змінив місце проживання та реєстрації місця проживання з території, тимчасово непідконтрольній Україні на постійне місце проживання на території, підконтрольній Україні та зареєстрував своє місце проживання з реєстраційною відміткою у паспорті.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з 1 серпня 2017 року.
Позовні вимоги про зобов'язання поновити виплату пенсії з 01.08.2017 також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вищенаведених задоволених позовних вимог.
Водночас суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вірно вирішив справу за суттю вимог, проте в постанові частково невірно обґрунтував мотиви, з яких виходив задовольняючи позов та частково невірно встановив обставини, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.2, ст. 201 ч.1 п.1, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області задовольнити частково.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2017 року у справі № 225/4825/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення певних дій змінити в частині обґрунтування мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді А.В. Гайдар
Л.В.Ястребова