06 грудня 2017 р.Справа № 816/1760/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі № 816/1760/17
за позовом Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в особі Буринської філії
про стягнення коштів,
Буринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в особі Буринської філії ПрАТ "Райз-Максимко", в якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в особі Буринської Філії ПрАТ "Райз-Максимко" на користь Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області борг з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за вересень 2016 року в сумі 2615,65 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" зареєстроване як юридична особа 26.05.1999 р. в Лохвицькій районній державній адміністрації Полтавської області (а.с. 8).
Товариство має філії, зокрема, Буринську філію ПрАТ "Райз-Максимко", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2017 р.
Як платник страхових внесків, Буринська філія перебуває на обліку у Буринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області з 12.08.2010 р. (а.с. 6).
Відповідно до повідомлення та розрахунків відповідача № 3236/05-32 від 11.09.2017 р. місячна плата за вересень 2017 р. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Буринською філією ПрАТ "Райз-Максимко" за Списком № 2 становить 2615,96 грн
Вважаючи, що відповідачем порушено вимоги щодо сплати боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, Буринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області звернулося до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2017 року у сумі 2615,96 грн відповідачем виконаний, що підтверджується платіжним дорученням від 25.09.2017 р. № 9361980946 кошти, перераховані на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2017 року Буринською філією Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", не могли бути зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості попередніх періодів у порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами "б" - "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII визначено підстави та категорії працівників, які мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, відносно осіб, які набули право на отримання пенсій за віком на пільгових умовах, що передбачені статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зберігається той порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій, який діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто до 01.01.2004 р.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97-ВР.
Пунктами 1, 2 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: 1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; 2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.
Згідно з п. 1 с. 2 вказаного Закону для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підп. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 1 статті 4 цього ж Закону встановлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 ст. 2 цього Закону.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.012004 р. за № 64/8663 (надалі по тексту - Інструкція).
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції визначено, що платниками страхових внесків є: страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пунктів 6.4, 6.7 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій /пункт 6.4/; підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.7).
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем 25.09.2017 р. перераховано Буринському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Сумської області кошти у сумі 2615,96 грн, із призначенням платежу "пільгова пенсія СП №2 за вересень місяць 2017 року", які позивачем зараховано на погашення заборгованості за лютий та частково березень 2017 року (а.с. 30, 94).
Вказана сума заборгованості підтверджена позивачем розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з вересня 2017 року від 11.09.2017 р. № 3236/05-32 і з травня 2017 року від 10.05.2017 р. № 2578/04-70(1) та витягами з картки особового рахунку платника, а призначення, обчислення та фактична виплата пенсій особам, вказаним у розрахунках, - довідками та протоколами (а.с.16, 18-20,33-45, 107-127).
Згідно пункту 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-2, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за №988/18283 /надалі по тексту - Порядок/, операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку; облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.
Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначає вищезазначена Інструкція, яка згідно пункту 1.1 розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10.11 цієї Інструкції встановлено, що у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право спрямовувати сплачені платником поточні суми платежів на погашення заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею, а відтак щодо них не може застосовуватися механізм погашення, що встановлений Інструкцією.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 02.06.2015 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" про стягнення заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст., 41 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі № 816/1760/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Присяжнюк О.В.
Судді Бартош Н.С. Курило Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.