18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"07" грудня 2017 р. Справа № 925/1373/17
Господарський суд Черкаської області в складі
головуючого - судді Єфіменка В.В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,
представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу
за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж , м.Канів
до Відділу освіти виконавчого комітету Канівської міської ради, м.Канів
про стягнення коштів,
Заявлено позов про стягнення з Відділу освіти виконавчого комітету Канівської міської ради (далі - відповідач) на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі - позивач) 4 235 459 грн. 28 коп. боргу за надані позивачем відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячої води на підставі договору від 28.01.2011 № 3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та 63 531 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
До початку розгляду справи від сторін надійшла заява про затвердження Мирової угоди, укладеної сторонами 06.11.2017 та заява про повернення судового збору у розмірі 63 531 грн. 89 коп.
Представник позивача і представник відповідача в судовому засіданні вищевказану заяву підтримали.
Позивач від позову не відмовився.
Із матеріалів справи та пояснень представника Відповідача в судових засіданнях вбачається, що Відповідач по суті визнає заявлені вимоги.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.
За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом спору є розрахунки за надані позивачем відповідачу послуги з з централізованого опалення та гарячої води по договору на надання послуг.
Ст.11 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України )визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Ч.1 ст.181 Господарського кодексу України ( далі - ГК України ) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2011 р. між сторонами укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води № 3 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для потреб опалення, а Відповідач зобов'язався щомісячно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) (а.с.8-9).
За умовами п.10.1.Договору, він набув чинності 01.січня 2011 року та діяв до 31 грудня 2011 року.
П.10.4. Договору передбачена його пролонгація на кожен наступний рік, на підставі якого Сторонами врегульовувалися відносини між Позивачем та Відповідачем надання послуг з централізованого опалення та гарячої води протягом 2013-2015 років.
Відповідно до п. 7 Додатку № 1 до Договору розрахунки за спожите тепло здійснюються Відповідачем шляхом оплати на рахунок Позивача на підставі виставлених рахунків до 5 числа слідуючого за розрахунковим місяця та допускається авансова оплата до 28 числа поточного місяця (а.с.10).
Факт належного виконання Позивачем договірних зобов'язань по вищевказаному Договору підтверджується, дослідженими в судовому засіданні:
- ОСОБА_2 прийому-здачі робіт/послуг за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, підписані повноважними особами та скріплені печатками установ на загальну суму 15416739,28 грн. (а.с.12-192);
- ОСОБА_2 звірки розрахунків станом на 01.12.2013; станом на 01.10.2015; станом на 01.02.2016 та станом на 01.11.2016 (а.с.193-196);
- Наданими сторонами 05.12.2017, на вимогу Суду , документами, що підтверджують факт надання послуг; документи щодо розміру закупівель та видатків Відповідача.
Відповідач по суті заявлені вимоги визнав, а про застосування позовної давності не заявляв.
Відтак, станом на день звернення до суду, розмір боргу Відповідача за послуги надані позивачем протягом 2013-2015 років на підставі Договору складає 4 235 459,28 грн.
Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Борг відповідача перед позивачем складає 4 235 459 грн. 28 коп.
Розмір боргу відповідачем не оспорюється.
Доказів здійснення остаточних розрахунків згідно умов договору, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивач довів розмір заявлених позовних вимог.
Аналізуючи заяву сторін про затвердження Мирової угоди, укладеної сторонами 06.11.2017 та заяву про повернення судового збору у розмірі 63 531 грн. 89 коп. суд приходить до наступного.
Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК України ). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.
З матеріалів справи вбачається,що сторони фінансуються з бюджету Канівської міської ради.
Відповідно до положень Закону України « Про теплопостачання» ( далі - Закон ), суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:
регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;
затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;
затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації;
здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;
погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території;
встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;
щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок);
перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал;
погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії ( ст.13 Закону ).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконання , що мирова угода зачіпає інтереси органів місцевого самоврядування міста Канева. Проте, сторони не надали до суду відповідних рішень органів місцевого самоврядування, оформлених в порядку визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні ». Відтак, мирова угода подана сторонами на затвердження, стосується прав і обов'язків інших юридичних осіб, які не беруть участі у справі, і , не є учасниками мирової угоди, що може призвести до виникнення нового спору.
Суд приходить до переконання, що заява про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, і, з Відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4 235 459 грн. 28 коп. боргу за надані позивачем послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі Договору від 28.01.2011 № 3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 63531 грн. 89 коп. підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
Стягнути 4 235 459 грн. 28 коп. (чотири мільйона двісті тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 28 коп.) боргу та 63 531 грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору з Відділу освіти виконавчого комітету Канівської міської ради (код ЄДРПОУ 04591647; будинок 49, вул.Шевченка, м.Канів, Черкаська область, 19003) на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 02082657; вул.Енергетиків 30, м.Канів, Черкаська область, 19003).
У задоволенні заяви про затвердження мирової угоди - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку визначеному ГПК України з дня складення повного рішення.
Рішення складено 08.12.2017
Суддя В.В.Єфіменко