Головуючий у 1 інстанції - Довженко О.В.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
12 грудня 2017 року справа №225/2869/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Шишова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2017 р. у справі № 225/2869/17 (головуючий І інстанції Довженко О.В.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі - управління, відповідач, апелянт) якому просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області стосовно не зарахування при призначенні пенсії за віком стажу роботи в період з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року протиправними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області зарахувати до його страхового стажу період роботи з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року та стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м.Дзержинську Донецької області на його користь понесені ним судові витрати.
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - було задоволено
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області стосовно незаліку ОСОБА_3 при призначенні пенсії за віком стажу роботи в період з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року - неправомірними.
Рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області №116 про незалік стажу для призначення пенсії за віком від 15 лютого 2017 року - скасовано.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Дзержинську Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 період роботи з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року і здійснити перерахунок його пенсії за віком з 04 лютого 2017 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_3 пенсії за один місяць.Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, відповідачем безпідставно не зараховано до стажу період роботи з 28.01.1986 року по 20.01.1996 року , оскільки зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що період роботи з 28.01.1986 року по 20.01.1991 року у Горлівській міській дитячій лікарні дійсно не був зарахований до страхового стажу позивача у зв'язку з тим, що запис №12 про його звільнення здійснено з порушенням п.п.2.4 ст.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за №110 від 17.08.1993 року), а саме, має місце виправлення дати звільнення.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, ОСОБА_3 з 04.02.2017 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області та отримує пенсію за віком, призначену йому на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, під час призначення відповідачем пенсії, період роботи ОСОБА_3 з 28.01.1986 року по 20.01.1991 року у Горлівській міській дитячій лікарні дійсно не був зарахований до страхового стажу позивача у зв'язку з тим, що запис №12 про його звільнення, за твердженням пенсійного органу, здійснено з порушенням п.п.2.4 ст.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за №110 від 17.08.1993 року), а саме, має місце виправлення дати звільнення.
Наведене стало приводом для прийняття відповідачем спірного рішення №116 від 15 лютого 2017 року про незалік стажу для призначення пенсії за віком.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, визначено трудову книжку також за ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №110 від 17.08.1993 року, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, при цьому, запис про звільнення, а також, відомості про нагородження та заохочення засвідчуються печаткою.
Відповідно до п.17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637), за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку із воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Колегія суддів зазначає,, що дійсно, в матеріалах справи наявна розписка позивача - ОСОБА_3, від 13.02.217 року, з якої вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області проінформувало останнього про незарахування періоду з 28.01.1986 року по 20.01.1991 року до загального трудового стажу до надання ОСОБА_3 довідки на підтвердження даного стажу.
Однак, як встановлено судом, застереження позивача щодо необхідності представити на підтвердження спірного стажу показів свідків, наказу підприємства тощо, в зазначеній розписці відсутні, у зв'язку з чим посилання відповідача на недадання позивачем таких доказів слід визнати безпідставним.
Щодо доводів апелянта з приводу ненадання позиваечм витребуваної пенсійним органом довідки на підтвердження спірного стажу, колегія суддів має зазначити наступне, що Горлівська міська дитяча лікарня розташована у м.Горлівка Донецької області, яке згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р віднесено до населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через окупацію території незаконними збройними формуваннями, у зв'язку з чим всі видані на зазначеній території документи юридичних наслідків на території України не створюють.
Отже, зважаючи на знаходження підприємства на тимчасово неконтрольованій українською владою території, а також, враховуючи, що з 1991 року, яким закінчується спірний період роботи позивача, минуло більше 25 років, суд вважає обґрунтованими заперечення уповноваженого представника позивача з приводу того, що представити витребувану відповідачем довідку чи/або підтвердити певні обставини шляхом надання наказів, за допомогою показів свідків тощо, є об'єктивно неможливим.
Крім того, як вбачається з трудової книжки ОСОБА_3, за результатами якого будь-яких виправлень в записі №12, зокрема, у даті звільнення позивача з роботи, даті та номері наказу, не виявлено. Спірні дані внесені уповноваженим працівником підприємства, підпис якого засвідчено печаткою.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2017 р. у справі № 225/2869/17- залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2017 р. у справі № 225/2869/17 - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня його складання в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
О.О.Чебанов