12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10824/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
05.07.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправною та скасувати ухвалу відповідача від 06.04.2017 року №1868 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пирогівці»; зобов'язати відповідача повторно розглянути подане ним клопотання від 25.02.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею до 0,05 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Пирогівка, на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради відповідно до законодавства з прийняттям мотивованого рішення.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2015 року позов повністю задоволено. Визнано протиправною та скасовано ухвалу 7-ї сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 06.04.2017р. року №1868 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пирогівці». Зобов'язано Львівську міську раду повторно розглянути подане ОСОБА_1 клопотання від 25.02.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею до 0,05 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Пирогівка, на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради відповідно до законодавства.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі не наведені жодні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пирогівка у м. Львові, така відмова невмотивована та не містить посилання на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Львівська міська рада оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 вересня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що виходячи зі змісту норм, що містяться у статтях 26 та 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що сільські, селищні, міські, а також районні та обласні ради наділені досить широким колом повноважень. При цьому, аналізуючи ці повноваження, можна прийти до висновку, що при вирішенні більшості із віднесених до виключної компетенції ради питань, можливе застосування цими органами дискреційних повноважень. У даному випадку вони будуть проявлятися, насамперед, у можливості відповідної ради приймати чи утриматися від прийняття рішення з того чи іншого питання, віднесеного до її компетенції.
Вказані норми не зобов'язують орган місцевого самоврядування прийняти саме позитивне рішення про надання земельної ділянки, оскільки в даному випадку повинне бути волевиявлення власника.
Відтак апелянт вважає, що у даному випадку мало місце реалізація виключних повноважень Львівської міської ради, яка із декількох можливих варіантів прийняття рішень обрала такий, який вважала найбільш оптимальним уданій ситуації і з чим не погоджується позивач.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 25.02.2016 року звернувся до Львівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею до 0,05 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Пирогівка (а.с. 5).
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2016 року визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо порушення порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.02.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею до 0,05 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Пирогівка, та зобов'язано Львівську міську раду розглянути подане позивачем клопотання відповідно до законодавства (а.с. 6-7). В подальшому вказане судове рішення було пред'явлено до виконання (а.с. 8).
Ухвалою Львівської міської ради 7-ї сесії 7-го скликання від 06.04.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0500 га на вул. Пирогівці для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 10).
З листа департаменту містобудування Львівської міської ради від 19.04.2017 року №2403-2252 вбачається, що підготовлений на підставі постанови Сихівського районного суду м. Львові від 01.06.2016 року та звернення від 25.02.2016 року проект ухвали «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пирогівці» розглядався на пленарних засіданнях Львівської міської ради 04.10.2016р. та 03.03.2017 р., проте, не набравши необхідної більшості голосів такий був відхилений. В подальшому, підготовлено альтернативний проект ухвали «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пирогівці», який розглядався 06.04.2017 р. та був прийнятий.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч.1 ст. 26 вищезазначеного Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Згідно ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 12 ЗК України визначає, що до повноважень місцевих рад відноситься розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У частинах шостій-сьомій статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 10 статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України, за змістом частини першої та третьої якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
З аналізу вказаних норм, апеляційний суд дійшов висновку, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) відповідно до вимог статті 123 ЗК України може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Однак, з оскаржуваної ухвали видно, що у такій не наведені жодні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пирогівка у м. Львові, така відмова невмотивована та не містить посилання на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача.
Таки чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами розгляду клопотання позивача від 25.02.2016 року відповідачем не прийнято вмотивованого рішення.
Відтак, судом першої інстанції правомірно зобов'язано відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання від 25.02.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею до 0,05 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Пирогівка, на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради відповідно до законодавства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 вересня 2017 року у справі №464/4557/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст судового рішення виготовлено 12.12.2017 року.