Провадження № 22-ц/774/5322/17 Справа № 183/5348/16 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 39
12 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участі секретаря Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Багатської сільської ради Новомосковського району, третя особа Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, -
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Багатської сільської ради Новомосковського району, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, позивач посилався на те, що 28 грудня 2011 року помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки (пай) площею 5,960 га, розташованої на території Багатської сільської ради Новомосковського району, яка була надана ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №096815, про що в Книзі записів реєстрації державних актів на прав приватної власності на землю за №17714 від 25 жовтня 2001 року. У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки він знаходився тривалий час на заробітках в Росії та не міг приїхати та подати вчасно заяву про прийняття спадщини. В його свідоцтві про народження відсутній запис про батька, і при зверненні до нотаріуса він отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та з наданих документів не вбачаються родинні відносини між позивачем та померлим, рекомендовано звернутися до суду. У зв'язку з цим просив визначити йому додатковий тримісячний строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_4, померлого 28 грудня 2011 року а також встановити факт родинних відносин, що він є сином ОСОБА_4, померлого 28 грудня 2011 року.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 рокучастково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4, померлого 28 грудня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 30 січня 2017 року скасувати в частині відмови ОСОБА_2 у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року виправлено описку у вказано рішенні суду (а.с.111).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
В п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, якими є, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2011 року помер ОСОБА_4 (а.с.24).
За життя ОСОБА_4 на праві власності, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №096815, про що в Книзі записів реєстрації державних актів на прав приватної власності на землю за №17714 від 25 жовтня 2001 року, належала земельна ділянка (пай) площею 5,960 га, розташованої на території Багатської сільської ради Новомосковського району, надана ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8.930 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Жовтянської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.10).
Судом витребувалася копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4, померлого 28 грудня 2011 року, з якої вбачається із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся 25 травня 2016 року позивач ОСОБА_3 та із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся 19 вересня 2016 року ОСОБА_2 (а.с.21-29).
Тобто позивач звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори більш ніж через 4 роки після смерті спадкодавця.
Листом нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 19 вересня 2016 року повідомлено позивача ОСОБА_2 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, померлого 28 грудня 2011 року, оскільки із наданих документів не вбачається факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а також зазначено про те, що ОСОБА_2 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України (а.с.26).
З матеріалів справи вбачається рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі №183/3143/16 за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, померлим 27 грудня 2014 року, а саме те, що ОСОБА_2, померлий 27 грудня 2014 року, був рідним братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.49).
Позивач ОСОБА_3, звернувшись до суду у вересні 2016 року із вищезазначеними позовними вимогами, посилався на те, що у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, який помер 28 грудня 2011 року, він не звернувся, оскільки знаходився тривалий час на заробітках в Росії та не міг приїхати та подати вчасно заяву про прийняття спадщини (а.с.3, 4, 37, 38).
За положеннями ч. 1 ст. 1269 ЦК України право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази спільного проживання позивача ОСОБА_3 із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Доказів на підтвердження знаходження позивача на час відкриття спадщини тривалий час на заробітках за межами України суду надано не було.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем надавалася медична довідка про те, що він в період з 18 грудня 2011 року по 20 січня 2012 року, з 15 березня 2012 року по 15 квітня 2012 року та з 05 червня 2012 року по 14 липня 2012 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Перещепинській районній лікарні №2 (а.с.46-48).
Також надавалася медична довідка, з якої вбачається, позивач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Перещепинській районній лікарні №2 з 25 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року (а.с.73).
Слід зазначити, поважними неприйняття спадщини спадкоємцем у встановлений законом строк є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій направлених на подачу заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що він хворів хворобою, яка б перешкоджала йому звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у період часу, коли він не знаходився на стаціонарному лікуванні.
Доказів про те, що позивач перебував на заробітках поза межами України суду не надано.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що причини, на які посилається позивач та у зв'язку з якими ним було пропущено шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, не є поважними причинами для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, які могли б бути пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення його до нотаріальної контори.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що причини пропуску позивачем шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, є безпідставними.
Інших доказів на підтвердження того, що у спадкоємця існували перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не наведено.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді