Провадження № 22-ц/774/6915/17 Справа № 203/587/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія 81
07 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря - Назаренко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року у справі за поданням Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, заінтересовані особи ОСОБА_5, ОСОБА_4 про оголошення у розшук боржника, -
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про оголошення розшуку боржника - відмовлено (а.с.136-137).
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою оголосити ОСОБА_5 у розшук. Судові витрати покласти на боржника (а.с.140-141).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та змісту подання, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну задовольнити частково.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2015 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 4010494,88 грн. (а.с.5).
06.04.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.6), 14.06.2016 року - постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.
25.07.2016 року державним виконавцем винесено постанову про оголошення в розшук майна боржника - виявлених транспортних засобів, що зареєстровані за останнім (а.с.16).
З довідки реєстраційного органу встановлено, що ОСОБА_5 знятий з реєстрації за зазначеною у виконавчому документі адресою по вул.Опитна,1 є в с.Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області та виходом за вказаною адресою встановлено, що боржник там не проживає та його речі відсутні, про що складено відповідний акт від 29.08.2016 року (а.с.20).
Судом першої інстанції встановлено, що боржник ОСОБА_5 не мешкав за зазначеною у виконавчому листі адресою по вул.Опитна,1є в с.Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області на момент відкриття виконавчого провадження та направлення йому на цю адресу державним виконавцем відповідних постанов та листів, а тому не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та відповідно не мав можливості повідомити державного виконавця про фактичне місце свого перебування та засоби зв'язку.
На момент розгляду подання встановлено, що боржник зареєстрованого місця проживання не має. Зі слів представника, ОСОБА_5 на теперішній час тимчасово перебуває в м.Києві разом із дитиною, яка проходить там лікування в зв'язку з онкологічним захворюванням. Крім того, представником ОСОБА_5 повідомлено, що адресою фактичного проживання останнього в м.Дніпрі є вул.Льотчиків,15; а також повідомлено свою адресу та засоби зв'язку, як представника боржника, інтереси якого вона буде представляти у т.ч. в рамках виконавчого провадження.
Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що подання державного виконавця подано передчасно, за відсутності достатніх доказів, які б свідчили, як про ухилення боржника від виконання зобов'язань за судовим рішенням, так і про неможливість встановлення місцезнаходження боржника.
Однак, такі висновки суду не відповідають вимогам законодавства та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 375 ЦПК України у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2017 року, якою було задоволено подання Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області про розшук боржника - скасовано, питання передано на новий розгляд. Підставою скасування ухвали стало не повне з'ясування обставин справи, а саме судом першої інстанції не перевірено, чи дійсно державним виконавцем вчинено всіх необхідних можливих дій щодо спонукання боржника до виконання судового рішення, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, чи він має змогу виконувати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
При новому розгляді справи, суд першої інстанції, не звернув уваги на вказівки апеляційної інстанції та прийняв нове рішення на припущеннях, зазначаючи про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань за судовим рішенням.
Розглядаючи подання державного виконавця суд не витребував матеріали виконавчого провадження, а лише обмежився документами наданими сторонами.
За таких обставин, суд першої інстанції, у порушення положень ч. 2 ст. 375 ЦПК України не витребував від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку, не дослідив у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження та дійшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні подання.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 307, 317 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: