Провадження № 22-ц/774/3671/17 Справа № 205/3920/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 47
29 листопада 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Новокадацька районна у місті Дніпрі рада, Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про відновлення меж земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відновлення меж земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а в подальшому уточнивши позовні вимоги в редакції 19 квітня 2016 року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 посилаючись на те, що 24 жовтня 2014 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_2 купила домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28. Позивачу на праві особистої власності належить домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28-а, яке розташоване на виділеній йому земельній ділянці площею 0,1177 га, а відповідачу ОСОБА_2 належить домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28, на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2014 року, та розташоване на земельній ділянці, виділеній попереднім власникам цього домоволодіння, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно до рішення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 15 січня 1982 року, площею 0,2177 га.
Проте згідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,2203 га, тоді як розмір земельної ділянки, що була виділена колишнім власникам домоволодіння, дорівнював 0,2177 га, що на 0,0026 га більше виділеної площі.
Також позивач зазначив, що до 1982 року домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28 знаходилося у спільній сумісній власності позивача і ОСОБА_7, та розташовувалося на земельній ділянці площею 3354 кв.м. За рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 15 січня 1982 року дане домоволодіння розділено на два окремих домоволодіння: № 28 - що належало ОСОБА_7, площею 0,2177 га та № 28-А - що належить позивачу, площею 0,1177 га., при цьому був складений акт розподілу земельної ділянки відповідно до розмірів земельних ділянок кожного з користувачів.
При складанні акту розподілу земельної ділянки на два окремих домоволодіння була врахована та обставина, що до складу належного позивачу домоволодіння входив гараж літ. Ж, що розташовувався у глибині двору, тому відстань від північного краю сараю літ. Г до межі сусідньої земельної ділянки складала 2,0 м, з урахуванням можливості проїзду транспортного засобу з вулиці у глибину двору. Таким чином, площа земельної ділянки позивача повинна була складати 0,1177 га.
В ході підготовки документів на передачу позивачу у приватну власність земельної ділянки, 22 лютого 1997 року МДКП «Земград» склало Акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, за яким загальна площа земельної ділянки складала 1248,17 кв.м., в тому числі 413 кв.м. - під будівлями та дворовим покриттям, 587 кв.м. - під ріллею, 248,17 кв.м. - для ведення особистого підсобного господарства, а згідно додатку до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 231 від 20 лютого 1997 року ОСОБА_4 повинна була бути передана у приватну власність земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченко, 28-а, загальною площею 0,12 га, із них - 0,10га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) та 0,02 га - для особистого підсобного господарства. Проте, у зв'язку з тим, що колишні власники Тонкі не підписали необхідні позивачу документи на отримання державного акту, даний документ не був виданий. У 2010 році тодішні власники домоволодіння, ігноруючи схему розподілу земельної ділянки, акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, а також ігноруючи правила добросусідства, встановили бетонний паркан, який був розташований на відведеній позивачу земельній ділянці, таким чином, що відстань від належного позивачу сараю літ. Г до межі сусідньої земельної ділянки складає 1,37 м замість 2,0 м, тобто було захвачено 0,63 м відведеної позивачу земельної ділянки по всій довжині земельної ділянки.
У зв'язку з чим Позивач просив відновити межі земельних ділянок за адресами: м. Дніпропетровськ вул. Андрійченка, 28-а та вул. Андрійченка, 28 по користуванню земельних ділянок, з урахуванням площ згідно до земельно-кадастрової документації та акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 22 лютого 1997 року, складеним МДКП «Земград»; усунути перешкоди в користуванні позивачем з боку ОСОБА_2, відведеною згідно до рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 61 від 15 січня 1982 року, земельною ділянкою, зобов'язавши звільнити земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28-а від самовільно встановленого залізобетонного паркану.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року позов задоволено та ухвалено: відновити межі земельних ділянок за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28-а та вул. Андрійченка, 28 по користуванню земельних ділянок, з урахуванням площ згідно до земельно-кадастрової документації та акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 22 лютого 1997 року, складеним міським державним комунальним підприємством «Земград»; усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 з боку ОСОБА_2, відведеною згідно до рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 61 від 15 січня 1982 року, земельною ділянкою, зобов'язавши звільнити земельну ділянку за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28-а від самовільно встановленого залізобетонного паркану; вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задовольнити позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_4 належить домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28-а на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого відділом комунального господарства Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів згідно рішення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 61 від 15 січня 1982 року та зареєстрованого в КП ДМБТІ за реєстровим № 400-122 (а.с. 25 том 1). Відповідно до вказаного рішення належне позивачу домоволодіння розташоване на виділеній земельній ділянці площею 0,1177 га (Т.1 а.с. 24), а відповідачу ОСОБА_2 належить домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, 28, на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстраційним № 676, зареєстрованого в реєстрі за номером 485213212101 (т.2 а.с. 166-169).
Домоволодіння, що належить відповідачці ОСОБА_2, розташоване на земельній ділянці, виділеній попереднім власникам цього домоволодіння, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно до рішення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 15 січня 1982 року, площею 0,2177 га.
Також встановлено, що до 1982 року домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченка, № 28 знаходилося у спільній сумісній власності ОСОБА_4 і ОСОБА_7, та розташовувалося на земельній ділянці площею 3354 кв.м. (Т. а.с. 15) та за рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 61 від 15 січня 1982 року дане домоволодіння розділено на два окремих домоволодіння: № 28 - що належала ОСОБА_7, площею 0,2177 га та № 28-А - що належить позивачу, площею 0,1177 га.
Таким чином, площа земельної ділянки позивача повинна була складати 0,1177 га.
Крім того, у 1997 році позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з проханням про приватизацію виділеної йому земельної ділянки. МДКП «Земград» 22 лютого 1997 року було складено акт встановлення існуючих меж земельної ділянки в натурі, підписаний суміжними землекористувачами - ОСОБА_6 (домоволодіння № 28 по вул. Андрійченко) та ОСОБА_9 (домоволодіння № 30 по вул. Андрійченко) - загальна площа земельної ділянки складала 1248,17 кв.м., в тому числі 413 кв.м. - під будівлями та дворовим покриттям, 587 кв.м. - під ріллею, 248,17 кв.м. - для ведення особистого підсобного господарства (Т.1 а.с. 25).
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 231 від 20 лютого 1997 року «Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок громадянам у Ленінському районі м. Дніпропетровська» згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», відповідно до ст. 67 ЗК України було передано у приватну власність та надано у користування громадянам присадибні земельні ділянки у Ленінському районі загальною площею 1661400 га, згідно з додатком до вказаного рішення зазначено, що ОСОБА_4 повинна бути передана у приватну власність земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Андрійченко, 28-а, загальною площею 0,12 га, із них - 0,10 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) та 0,02 га - для особистого підсобного господарства (Т.2 а.с. 107-111).
Проте державний акт на право приватної власності на землю позивачу видано не було через те, що колишні власники сусідньої земельної ділянки Тонкі не підписали необхідні документи.
У 2010 році колишні власники домоволодіння № 28 по вул. Андрійченко в м. Дніпропетровську, ігноруючи схему розподілу земельної ділянки, акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та правила добросусідства, встановили бетонний паркан, який був розташований на відведеній позивачу земельній ділянці, таким чином, що відстань від належного позивачу сараю літ. Г до межі сусідньої земельної ділянки складає 1,37 м замість 2,0 м.
Згідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради станом на 29 жовтня 2010 року площа земельної ділянки складає 1085 кв.м. замість 1177 кв.м як зазначено в рішенні виконкому про передачу земельної ділянки у користування позивача (а.с. 28-34).
У відповіді Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» площа відведеної позивачу земельної ділянки, по кадастровим даним, отриманим у період оформлення приватизації землі у 1997 році, повинна складати 1248 кв.м, а фактично складає 1085 кв.м. (а.с. 6-10 том 1).
У зв'язку з тим, що колишні власники домоволодіння № 28 по вул. Андрійченко в м. Дніпропетровську самочинно, без належного дозволу з боку органів самоврядування та без згоди позивача як користувача земельної ділянки, звели на відведеній позивачу земельній ділянці залізобетонний паркан, що не відповідає будівельним нормам, ОСОБА_4 звернувся із заявою до виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради та згідно відповіді заступника голови Ленінської районної ради у м. Дніпропетровську було рекомендовано позивачу та відповідачу привести земельні ділянки у відповідність з рішенням Ленінської районної ради народних депутатів № 61 від 15 січня 1982 року.
Однак дані рекомендації виконкому не були виконані, а тому позивач не зміг приватизувати земельну ділянку по вул. Андрійченко, 28а в м. Дніпропетровську, оскільки відсутня така можливість без погодження меж з суміжними землевласниками та землекористувачами, про що було надано позивачу відповідь Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 17 квітня 2013 року.
Крім того, згідно до Висновку комісійної додаткової судової земельно-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3130-14 від 14 листопада 2014 року, ширина земельної ділянки № 28 по вул. Андрійченко становить 31,2 м, що на 2,6 м більше, ніж передбачено схемою розподілу земельної ділянки згідно з рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 15 січня 1982 року № 61; ширина земельної ділянки № 28-а по вул. Андрійченко становить 15,35 м, що на 2,65 м менше ніж передбачено схемою розподілу земельної ділянки згідно з вказаним рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради. При цьому експерти не відповіли на питання щодо порушення межі між домоволодіннями № 28 та 28-а по вул. Андрійченко у зв'язку з відсутністю технічної документації по складанню державних актів про право власності на землю, в тому числі акт відновлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 22.02.1997 року (Т.1 а.с. 195-208).
Разом з цим, як вбачається з відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка ОСОБА_2 складає 0,2203 га, що більше відведеної на 0,0026 га, тоді як земельна ділянка ОСОБА_4 менше відведеної йому земельної ділянки за рішенням виконкому на вказаний розмір.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ст. 181 ЦК України до речей (нерухомого майна) належать, зокрема, земельні ділянки.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Задовольняючі позов ОСОБА_4 місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що межі земельної ділянки позивача були порушені з боку відповадача, а тому його права власника і землекористувача підлягають захисту від об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ч.ч.3,4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, проте відповідачем доказів не порушення прав позивача суду надано не було.
За таких обставин суд першої обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність судового рішення колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ці доводи є безпідставними та відповідно зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
ОСОБА_10