Провадження № 11-кп/774/2077/17 Справа № 206/1877/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
30 листопада 2017 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
особи, відносно якої застосовані
примусові заходи
медичного характеру ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
законного представника ОСОБА_9
розглянувши 30 листопада 2017 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро, у порядку дистанційного провадження, матеріали за клопотанням у кримінальному провадженні №12017040700000028 за апеляційними скаргами ОСОБА_7 , законного представника ОСОБА_9 та заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, не працюючого, інваліда 3 групи, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, якою було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом,-
Цією ухвалою, було задоволено клопотання слідчого Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 та застосовано щодо нього, на підставі ч. 2 ст. 19, п. 1) ст. 93, п. 3) ч. 1 ст. 94 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції суд прийшов до висновку, що скоєння правопорушення було вчинено ОСОБА_7 в стані неосудності, і він повинен бути госпіталізований в психіатричну установу для проходження примусового лікування, обґрунтовуючи, що згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №68 від 30.03.2017 року ОСОБА_7 у період часу, що має відношення до скоєння інкримінованого йому діяння, страждав і в даний час страждає хронічними психічними хворобами в формі шизофренії параноїдної. За своїм психічним станом в період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, він не міг віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. На даний час ОСОБА_7 , також не може віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними та потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом.
В апеляції ОСОБА_7 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та призначити амбулаторне лікування у зв'язку із життєвими показниками, оскільки він є інвалідом 2 групи, зазначає, що він не винуватий, оскільки його батько хворів. Вказує, що 09 березня 2017 року у парку Воронцова, його примусово заставили зробити дзвінок о мінуванні тюрми (зони) - погрожували ножем та пістолетом, погрожували вбити його батьків. Вказує на те, що він творець та художник, і має дуже багато ескізів по благоустрою міста.
В апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , просить призначити амбулаторне лікування для ОСОБА_7 .
В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_7 , має проблеми із зором. Також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік, а ОСОБА_7 , його сина - не пустили на поховання, що порушує його психологічний стан.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі, просить ухвалу суду першої інстанції змінити, виключити посилання на спрямованість умислу, мету і мотиви дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні з підстав неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки як доведено, ОСОБА_7 в період вчинення інкримінованого йому діяння, страждав та страждає психічним захворюванням в формі шизофренії параноїчної і за своїм психічним станом в період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не міг віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними, а тому за зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознаки суб'єктивної сторони злочину.
Вислухавши ОСОБА_7 та його законного представника, які підтримали свої доводи і вимоги апеляції, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, проти задоволення інших апеляцій заперечував, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно положень п.1 ч.1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
За вимогами п.2 ч.1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, як госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Як вбачається з матеріалів даного провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що скоєння правопорушення було вчинено ОСОБА_7 в стані неосудності, і він повинен бути госпіталізований в психіатричну установу для проходження примусового лікування.
З таким висновком суду, колегія суддів погоджується, оскільки він узгоджується з вищенаведеними нормами закону і ґрунтується на встановлених судом обставинах, що підтверджується висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №68 від 30.03.2017 року, згідно якого ОСОБА_7 у період часу, що має відношення до скоєння інкримінованого йому діяння, страждав і в даний час страждає хронічними психічними хворобами в формі шизофренії параноїдної. За своїм психічним станом в період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, він не міг віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними та на даний час ОСОБА_7 , також не може віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними та потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом.
А тому з огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваної ухвали на надання амбулаторної психіатричної допомоги ОСОБА_7 , у зв'язку з чим апеляційні скарги ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_9 з наведених в них мотивів задоволенню не підлягають.
Щодо доводів прокурора в його апеляційній скарзі стосовно виключення з мотивувальної частини посилання на спрямованість умислу, мету і мотиви дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, то вони заслуговують на увагу.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 скоїв діяння, передбачене ч.1 ст. 259 КК України в стані неосудності, так як за своїм психічним станом в період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, він не міг віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними, а тому є помилковим посилання суду в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, оскільки це суперечить чітко сформульованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, у зв'язку з чим доводи прокурора є слушними і його вимоги в скарзі підлягають задоволенню з наведених в скарзі мотивів.
Таким чином, згідно наведеного вище, колегія суддів, вважає необхідним ОСОБА_7 та його законному представнику в задоволенні їх апеляцій відмовити, апеляцію прокурора задовольнити, ухвалу суду змінити.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 - задовольнити.
Ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити із мотивувальної частини даної ухвали посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_12 при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 259 КК України.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: