Провадження № 11-сс/774/1533/17 Справа № 197/1753/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
06 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017040590000656 від 14 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
за участю третьої особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року про накладення арешту на майно - скасувати.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого Томаківського ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором ОСОБА_8 ,та накладено арешт, шляхом заборони володіння, користування та розпорядження майном, яке було виявлено та тимчасово вилучено під час проведення огляду від 13.11.2017 р., а саме: автомобільний причіп «Зубренок», н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль ЗАЗ-ДЄО ЛАНОС, н.з. НОМЕР_2 ; колоди дерев в кількості не менше 30 одиниць.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що враховуючи переважання інтересів суспільства у розкритті кримінального правопорушення над негативними наслідками арешту майна для інших осіб, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (тимчасово вилученого майна та іншого майна визнаного речовим доказом, право на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном підлягає тимчасовому обмеженню, а дане клопотання підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає про незаконність ухвали слідчого судді та вважає її такою, що підлягає скасуванню з таких підстав. На її думку, у слідчого судді були відсутні підстави для накладення арешту на майно, шляхом позбавлення її правом володіння автомобілем. Вважає, що автомобіль був двічі оглянутий і всі необхідні речі слідчим були вилучені, а також, що для проведення трасологічної експертизи протектору шин, можливо здійснити огляд, фотографування, отримання зліпків тощо. Вилучення автомобіля з її володіння є неспіврозмірним та протиправним заходом та порушенням вимог ч. 4 ст. 173 КПК України. Посилається на незаконність проведення огляду від 13.11.2017 року, оскільки відомості внесені в ЄРДР тільки 14.11.2017 р., тому вважає, що дана слідча дія проведена до внесення відомостей в ЄРДР, що є порушенням вимог КПК України. Посилається на порушення ч. 5 ст. 171 КПК України, згідно якої майно має бути повернуто не пізніше наступного дня, проте на неодноразові звернення до слідчого та прокурора, майно так і не було повернуто.
В судовому засіданні ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, надала пояснення, аналогічні її доводам і, з підстав зазначених в скарзі, просила її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників апеляційного провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами ст. 132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно пунктів 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи представника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, спростовуються матеріалами провадження.
З матеріалів провадження вбачається, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040590000656 від 14.11.2017 р., з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки лісу, а саме 13 листопада 2017 року на автодорозі Кіровоград-Запоріжжя, поблизу автобусної зупинки с. Зоря Томаківського району Дніпропетровської області зупинений автомобіль ДЕО ЛАНОС, н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під'єднаним до вказаного автомобіля причепом «Зубренок», н.з. НОМЕР_1 , вмістом якого відповідно до візуального огляду є пиляні дерева, орієнтовно акації білої.
Частиною першою статті 246 КК України передбачена відповідальність за незаконна порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження…
14.11.2017 року слідчим винесено постанову про визнання в якості речових доказів у кримінальному провадженні автомобільний причеп «Зубренок», н.з. НОМЕР_1 , автомобіль ЗАЗ-ДЄО ЛАНОС, н.з; НОМЕР_2 , колоди дерев в кількості не менше 30 одиниць.
Таким чином, є обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно відповідає вказаним вище критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України є підставою для накладення арешту на таке майно.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від іншихправових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З матеріалів провадження також вбачається, що слідчий просить накласти арешт, зокрема, з метою встановлення інших речових доказів та їх належного процесуального вилучення, а саме: підтвердження факту знаходження тимчасово вилученого ТЗ з причепом на місці скоєння злочину, для чого необхідно призначення та проведення трасологічної експертизи слідів протектору шин; проведення обшуку в автомобілі, що неможливо здійснити без порушення вимог ст. 171 КПК України, тобто вимоги щодо повернення тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна; призначення та проведення трасологічної експертизи відносно предмету злочину - слідів спилу на пнях та вилучених порубкових рештках, стовбурах дерев, визначення їх належності до бензопил або інших знаряддях злочину, що можуть перебувати в автомобілі ЗАЗ-ДЄО ЛАНОС, н.з. НОМЕР_2 .
Завданнями застосування арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказані речі можуть бути доказами злочину у даному провадженні, а також необхідність проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, чому і має сприяти застосування таких заходів, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що для забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та для запобігання ризиками приховування та відчуження даних речових доказів, які об'єктивно існують у разі незастосування такого заходу, накладення арешту на вказане майно є обґрунтованим та доцільним.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо можливості повернення вказаного майна його власникам на відповідальне зберігання, на даний час є необґрунтованими та передчасними.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості накладеного арешту колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що клопотання слідчого та ухвала слідчого судді містять вказівки на правові підстави, зазначені ст. ст. 170, 171, 173 КПК України, для накладення арешту на майно, а також містить належне обґрунтування таких підстав та необхідності в застосуванні такого заходу забезпечення, які знайшли своє підтвердження як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Посилання власника майна на незаконність проведення огляду від 13.11.2017 року, як на підставу для скасування ухвали та відмови в задоволенні клопотання слідчого, оскільки дана слідча дія проведена з порушенням вимог КПК України, так як проведено до внесення відомостей в ЄРДР, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на власному хибному тлумаченні положень кримінального процесуального закону.
Так, в силу ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
Відповідно до матеріалів провадження, огляд вказаного автомобіля, причепу та колод дерев, проведений 13.11.2017 року в період часу з 12 год. 10 хв. до 12 год. 25 хв. /а.п. 5/. Того ж дня - 13.11.2017 року, слідчим ОСОБА_7 відомості внесені в ЄРДР /а.п. 4/, тобто з належним дотриманням вимог, передбачених ч. 3 ст. 214 КПК України.
Перевіряючи доводи апелянта про порушення слідчим та прокурором вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, згідно якої, на думку ОСОБА_6 , майно має бути повернуто не пізніше наступного дня, проте на неодноразові звернення до слідчого та прокурора, майно так і не було їй повернуто, колегія суддів розцінює їх як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи та положеннях процесуального закону.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Застосовуючи граматичний спосіб тлумачення вказаної норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що тимчасово вилучене майно підлягає негайному повернення особі у випадку, якщо слідчий, прокурор не звернеться до суду з клопотанням про накладення арешту на таке майно не пізніше наступного робочого дня, з дня його вилучення.
Як вбачається з матеріалів провадження, автомобільний причіп «Зубренок», н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль ЗАЗ-ДЄО ЛАНОС, н.з. НОМЕР_2 ; колоди дерев в кількості не менше 30 одиниць тимчасово вилучені під час проведення огляду 13.11.2017 р., а з відповідним клопотанням, погодженим з прокурором, слідчий звернувся до суду 14.11.2017 року, тобто у строк, встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Разом з тим увипадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин, третя особа наділена правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК України, питання про скасування накладеного арешту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування не встановлено, у зв'язку з чим відповідні доводи третьої особи ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017040590000656 від 14 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3