Провадження № 22-ц/774/7338/17 Справа № 204/1655/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
06 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними, -
В березні 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №2007-108-М, згідно умов якого позивач отримав кредитні кошти в розмірі 54000,00 доларів США на придбання нерухомості по вул. Окружна, 13 у м. Дніпропетровськ зі сплатою 16% річних та винагороди за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,5% від суми кредиту, зі строком повернення до 25 вересня 2022 року. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між сторонами, також, було укладеного договір іпотеки №2007-108-М від 02 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок №13 по вул. Окружна в м. Дніпропетроську, на придбання якого й будо отримано кредитні кошти в розмірі 54000,00 доларів США. Однак, ОСОБА_2 вважає, що всупереч вимогам ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. ст. 11,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», а також Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав йому інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Детальний розпис загальної вартості кредиту відсутній. На думку позивача в кредитному договорі відсутня істотна умова договору - його реальна ціна. Вважає, що в даному випадку має місце обман банком споживача щодо розміру щомісячного платежу, розміру відсоткової ставки та щодо сукупної вартості кредиту взагалі. Крім того, умови кредитного договору є свідченням істотного дисбалансу прав та обов'язків, оскільки відповідач переконавши позивача, що кредитні ресурси в доларах США коштують дешевше ніж кредитні ресурси української гривні та надаючи кредит в доларах США переклав усі ризики знецінення національної валюти виключно на нього. Також, ОСОБА_2 не погоджується із тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку кредитним договором залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку, а також передбачив своє право в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати повернення всієї суми кредиту. Фактично, ще в момент підписання договору позивача було поставлено у невигідне та таке, що порушує його права становище.
У зв'язку з чим, з урахуванням всіх уточнень до позову, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними кредитний договір № 2007-108-М від 02 жовтня 2007 року та договір іпотеки №2007-108-М від 02 жовтня 2007 року, укладені між сторонами.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з таких підстав.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2007-108-М було, згідно якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 54000,00 доларів США на строк до 25 вересня 2022 року для придбання нерухомості за адресо: м. Дніпропетровськ, вул. Окружна, 13, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит та сплатити проценти в розмірі 16,00% річних, а також винагороди за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,5% від суми кредиту, які належать сплатити в день видачі кредиту.
Згідно заяви про видачу готівки №101 від 02 жовтня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 54000,00 доларів США, що еквівалентно 272700,00 грн. Дана заява підписана позивачем, контролером, бухгалтером та касиром.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №2007-108-М, згідно якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку належний йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2007 року житловий будинок (Літ. А-і житловий будинок, саман обкладений цеглою, житловою площею 35,4 кв.м., загальною площею 60,7 кв.м.) з господарчими будівлями та спорудами (Літ. Б - літня кухня, шл. блок; літ. К, 1, 4, І-споруди), розташований на земельній ділянці площею 1649 кв.м. по вул. Окружна, 13 в м. Дніпропетровську, початковою вартістю 303000,00 грн.
Згідно розрахунку, станом на 04 квітня 2017 року ОСОБА_2 за кредитним договором 20007-108-М від 02 жовтня 2007 року має заборгованість за тілом кредиту у сумі 52977,51 доларів США, що в еквіваленті складає 1431698,08 грн.; по процентам - 100702,61 доларів США, що в еквіваленті складає 2721451,68 грн.; пеня - 90709,71 доларів США, що в еквіваленті складає 2451397,17 грн., а всього за кредитом 244389,83 доларів США, що в еквіваленті складає 6604546,93 грн.
Позивач, як на недійсність кредитного договору та договору іпотеки посилався на те, що його умови не відповідають вимогам закону. При укладенні кредитного договору сторонами не досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, договір містить дискримінаційні та несправедливі умови, що призвело до суттєвого дисбалансу інтересів сторін. Всупереч вимогам закону відповідач не передбачив в договорі кредиту його орієнтовну сукупну вартість кредиту, виражену в простій зрозумілій формі в національній валюті. Крім того, договір містить інші несправедливі умови, зокрема споживчі кредити містять положення про право банку підвищувати відсотки, дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що ставить в тяжке несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях.
У відповідності до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 60 ЦПК України, встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», та виходив із того, що позивачем не було доведено обставин, які передбачені діючим законодавством, як підстава визнання договору недійсним.
В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, що мають істотне значення для її вирішення.
По-перше, апелянт вважає несправедливими умови кредитного договору в частині покладених на нього валютних ризиків, з чим суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки вимогами ст. ст. 1046, 1064 ЦК України відповідальність за валютні ризики покладається саме на позичальників.
Так, спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.
Кожна сторінка договору підписана позичальником та представником Банка, в ньому міститься повна інформація стосовно умов кредитування, що спростовує посилання позивача на непоінформованість щодо умов виконання зобов'язань.
По-друге, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не була надана інформація про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки та перелік і розмір всіх комісій, оскільки такі твердження спростовуються п. п. 2.2.2 та 2.2.3 Кредитного договору, відповідно до яких позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2, 4,1,4.3, 4.4, 4.11,4.12, а також відповідно до Графіку погашення кредиту, процентів та винагород, вказаному у додатку №1 до кредитного договору, а також погашати кредит в дату сплати згідно графіку погашення кредиту.
Поміж іншого, кредитний договір № 2007-108-М від 02 жовтня 2007 року містить додаток у вигляді Графіку погашення кредиту, процентів та винагород, що, також спростовує посилання ОСОБА_2 на те, що між сторонами не було укладено Графіку погашення заборгованості.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апелянт при укладенні спірних договорів був обізнаний про порядок та умови його виконання, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_2 на кожній сторінці.
Істотних порушень кредитного договору та договору іпотеки для визнання їх недійсними апелянтом не доведено.
А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
ОСОБА_3