Справа: № 826/14100/16 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
20 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.
за участю секретаря: Бордунової К.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач в особі Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України службовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (код ЄДРПОУ 21586524) з питань своєчасності сплати податку на додану вартість у період з 30.07.2015 по 23.05.2016.
За результатами перевірки було складено Акт від 21.06.2016 №291/2655-12-07, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог абз. 1 п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасність сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2014 року та квітень 2016 року, відповідальність за що передбачена п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
На підставі Акту перевірки від 21.06.2016 №291/2655-12-07, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість №0003501207 від 21.06.2016 року та №0003511207 від 21.06.2016 року.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством (п. 31.1 ст. 31 ПК України).
За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Так, згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. ПК України).
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду, а судом не встановлено наявності з боку позивача порушень по сплаті (перерахуванню) податків, тобто податковим органом не доведено обставин, які б зумовлювали застосування до позивача штрафу, передбаченого п.126.1 статті 126 ПК України, а відтак, не доведено обґрунтованості своїх рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем у визначеному законом порядку було подано наступні податкові декларації, а саме:
- податкову декларацію №9151255630 від 17.07.2015, строк сплати за даною декларацією настав 30.07.2015. В межах вказаного строку Підприємством було сплачено з 01.07.2015 - 25 000,00 грн., 13.07.2015 - 60 000,00 грн., 22.07.2015 - 100 000,00 грн., 29.07.2015 - 109588,00 грн.;
- податкову декларацію № 99174982893 від 19.08.2015, строк сплати за даною декларацією настав 30.08.2015. В межах вказаного строку Підприємством було сплачено 11.08.2015 - 150 000,00 грн., 14.08.2015 - 70 000,00 грн., 28.08.2015 - 260 527,00 грн.;
- податкову декларацію № 9194313041 від 19.09.2015, строк сплати за даною декларацією настав 30.09.2015. Підприємством було сплачено 10.09.2015 - 200 000,00 грн., 30.09.2015 - 26 704,00 грн., 07.10.2015 - 203000,00грн.;
- податкову декларацію №9214593458 від 19.10.2015, строк сплати за даною декларацією настав 30.10.2015. В межах вказаного строку Підприємством було сплачено 15.10.2015 - 100 000,00 грн., 30.10.2015 - 101 589,00 грн.;
- податкову декларацію №9236734357 від 19.11.2015, строк сплати за даною декларацією настав 30.11.2015. В межах вказаного строку Підприємством було сплачено 12.11.2015-90 000,00 грн., 27.11.2015 - 251 453,00 грн.;
- податкову декларацію №9257067470 від 18.12.2015, строк сплати за даною декларацією настав 30.12.2015. В межах вказаного строку Підприємством було сплачено 10.12.2015 - 200 000,00 грн., 30.12.2015 - 24 588,00 грн.;
- податкову декларацію №9273876015 від 20.01.2016, строк сплати за даною декларацією настав 30.01.2016. В межах вказаного строку Підприємством було сплачено 05.01.2016 - 70000,00 грн., 13.01.2016 - 300000,00 грн. та 29.01.2016 - 251503,00 грн.
- податкову декларацію №9020048536 від 18.02.2016, строк сплати за даною декларацією настав 02.03.2016. В межах вказаного строку, Підприємством було сплачено 29.01.2016 - 70 000,00 грн. та 25.02.2016 - 166 116,00 грн.
- податкову декларацію декларації №9038778832 від 18.03.2016, строк сплати за даною декларацією настав 30.03.2016. В межах вказаного строку, Підприємством було сплачено 17.03.2016 однією сумою 65 073,00 грн.
- податкову декларацію №9259383962 від 19.04.2016, строк сплати за даною декларацією настав 30.04.2016. В межах вказаного строку Підприємством було сплачено 17.03.2016 - 14927,00 грн. та 26.04.2016 - 50 602,00 грн.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції ретельно було проаналізовано та співставлено наявні в матеріалах справи документи та зроблено правильний висновок про своєчасність сплати позивачем сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2014 року та квітень 2016 року, так як наслідок неправомірності винесення відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість №0003501207 від 21.06.2016 року та №0003511207 від 21.06.2016 року, що охоплюють вказаний період.
У зв'язку з цим, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Петрик І.Й.
Суддя Сорочко Є.О.
Повний текст ухвали виготовлено - 11.12.2017р.