Справа: № 750/8290/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
12 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови державного виконавця,
У серпні 2017 року позивач - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позов до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови державного виконавця, в якому просив скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №53024748 від 16.08.2017 року в сумі 87,00 грн., винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Назаренко М.Б.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання не з'явилися особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. Відповідно до ст.. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України надано суду докази добровільного виконання постанови суду без участі позивача, а тому винесена постанова є такою, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції неправомірним, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, постановою від 21 липня 2016 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_3, у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівника прокуратури, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 % від місячного (чинного) заробітку, починаючи з 01.04.2016 року на підставі довідки прокуратури Чернігівської області № 18-73 від 03.02.2016 року.
07.10.2016 року було видано виконавчий лист по вказаній справі.
13.12.2016 року ОСОБА_3 було зроблено перерахунок пенсії, що підтверджується розпорядженням (а.с.6).
Про виконання вказаної постанови суду позивач повідомив відповідача листом від 18.01.2017 року № 1958/06.
16.08.2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М. Ю. винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Вважаючи таку постанову протиправною Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
З метою реалізації вищевказаних норм Закону, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження відповідно до якого, до видів витрат виконавчого провадження відносяться
- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;
- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку;
- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;
- послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
- проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
- послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;
- банківські послуги при операціях з іноземною валютою;
- сплата судового збору;
- плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження» - плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Згідно ч.4 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Таким чином Законом визначено випадки винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження: на стадії розподілу коштів та у випадку завершення виконавчого провадження.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в ході проведених виконавчих дій з рахунків боржника було стягнуто кошти в сум: 6487,00 грн.
Черговість розподілу стягнутих з боржника коштів визначений ст.45 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, п.1, 2 ч.1 вказаної статті визначено, ще розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведенні виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача.
Як вбачається з постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, відповідачем, у ході проведення виконавчих дій було винесено: постанову про відкриттю виконавчого провадження (3 арк.), копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику та стягувачу разом з супровідними листами (3 арк. рекомендованими листами з повідомленням про вручення; вимогу державного виконавця (2 арк.), копії якої направлено боржнику.
З вищевказаного вбачається, що висновок суду першої інстанції щодо добровільного виконання позивачем постанови суду без участі відповідача є неправомірними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З приводу необґрунтованості розміру стягнення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що й було зроблено відповідачем.
Плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження складає 51 грн. за кожне відкрите виконавче провадження, розмір такої плати визначений наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2017 року № 954/5.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження винесена на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», розмір витрат виконавчого провадження зазначений в постанові відповідає фактичним витратам відділу на виконавче провадження ВП 53024748.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області - задовольнити, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову Чернігівському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест