Провадження № 11-сс/774/1428/17 Справа № 216/5419/17 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія: ст. КПК України
06 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року про арешт майна,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 було задоволено клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8 , та накладено арешт у вигляді заборони розпорядження, користування та відчуження майна, а саме : автомобілем «Ssang yong kyron» р/н НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що для всебічного, повного, об'єктивного встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме забезпечення схоронності транспортного засобу «Ssang yong kyron», не допущення його знищення, розтрати, приховування, відчуження, перетворення, пересування, зникнення, з метою проведення ряду судових експертиз, а саме трасологічної експертизи номеру рами вказаного автомобіля та технічної експертизи з метою підтвердження чи спростування факту зміни, підробки або знищення вузлів і агрегатів та відповідності документу встановленому зразку, клопотання слідчого слід задовольнити.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та постановлена з порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Вказує, що винесена слідчим постанова про визнання речовим доказами тимчасово вилучене майно була взагалі відсутня в матеріалах клопотання до судового засідання. Також апелянт звертає увагу, що на момент внесення клопотання про арешт майна слідством жодній особі не пред'явлено підозру у цьому кримінальному провадженні, цивільний позов ніким не був заявлений, а слідчий суддя розглянув клопотання слідчого з порушенням строків, передбачених чинним законодавством.
Також на адресу Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , в якому вона просить розглядати апеляційну скаргу без її участі та участі особи, в інтересах якої було подано апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів випливає, що об'єктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, полягає у тому, що 24.10.2017 року приблизно о 12:35 годині від співробітників Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшло повідомлення про те, що по вул. Бикова навпроти буд. №31 у Саксаганському районі Кривого Рогу під час огляду транспортного засобу «Ssang yong kyron» р/н НОМЕР_1 , який надано гр. ОСОБА_6 , виявлено те, що ідентифікаційні номери вузлів та агрегатів не відповідають записам у реєстраційних документах.
По вказаному факту 24.10.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040230001908 внесено відомості за ст. 290 КК України.
У зв'язку з цим вищевказані транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію були вилучені та транспортний засіб поміщено на територію спеціалізованого майданчику для зберігання транспортних засобів Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Постановою слідчого від 24 жовтня 2017 року вищезазначене майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017040230001908.
Згідно з висновком експертного дослідження №04/1248/8д від 24.10.2017 року для дослідження номера рами НОМЕР_3 потрібно видалення корозії та хімічне травлення для проведення додаткового дослідження. Дублююча проклейка на лівій центральній стійці з номером рами відсутня. Первинний номер двигуна знищений механічним способом. Бланк наданого для дослідження «Свідоцтва про реєстрацію ТЗ» серія НОМЕР_2 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Що стосується посилань апелянта на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони його особистою суб'єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року про арешт майна - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2