Провадження № 11-кп/774/2129/17 Справа № 208/5175/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
11 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040160000534 від 02.03.2017 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 жовтня 2017 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця міста Владивосток Російської Федерації, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1.26.05.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі, за ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік;
2.25.07.2016 року Криничанським районним судом Дніпропетровської обл. за ч. 1 ст. 185 КК України до 150 годин громадських робіт;
3.30.08.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі, за ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки;
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;
за участю учасників судового провадження:
прокурора: Туча
обвинуваченого: ОСОБА_6
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.08.2016 року, за правилами ч. 1 ст. 72 КК України - одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, остаточно призначено покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у сумі 99 гривень.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.
Згідно вироку суду, наприкінці лютого 2017 року у вечірній час доби, ОСОБА_6 , знаходячись в орендованій кв. АДРЕСА_2 , яку винаймав у потерпілої ОСОБА_7 , переконавшись в тому, що відсутні свідки вчинення злочину, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення будь-якого майна, що належить ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав належне ОСОБА_7 майно, а саме: холодильник «Днепр 2» вартістю 620,00 грн., газову плиту «Єлекта» вартістю 940,00 грн., пральну машинку «Сибірь 6» вартістю 540,00 грн.
Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_6 місце злочину залишив, вкраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 2100 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції змінити застосувати до нього вимоги ст. 69 КК України та положення Закону України «Про амністію у 2016 році».
Обгрунтовуючи свою позицію обвинувачений в апеляційній скарзі зазначає, що визнає провину в повному обсязі, відносно нього відсутній цивільний позов від потерпілої стосовно відшкодування завданої шкоди та він співпрацював зі слідчими органами.
На думку обвинуваченого, суд першої інстанції небезпідставно не застосував до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році», у зв'язку чим обвинувачений просить переглянути вирок суду першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді, думку обвинуваченого який підтримав доводи своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, думку прокурора яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвивинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, з наступних підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація кримінального правопорушення в апеляційній скарзі не оскаржуються, тому апеляційної інстанцію не перевіряються.
Перевіривши матеріали кримінального провадження,колегія суддів вважає доводи обвинуваченого викладені в апеляційній скарзі необґрунтовані.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.
Відповідно до ч.1 ст. 65 КК ,суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ураховуючи ці положення закону, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції Особливої частини КК України, а й із тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентується цілі, система покарань,підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов'язанні з призначенням покарання, здатні вплинуть на обрання судом певних йому виду і міри.
Дотримуючись наведених вимог, суд першої інстанції, обираючи обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочині середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності, в період іспитового строку знову скоїв злочин.
При призначені покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 66 КК України, обґрунтовано врахував щире каяття обвинуваченого та не встановив обтяжуючих обставин відповідно до ст. 67 КК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття, пом'якшуючими покарання обставинами та з урахуванням вищенаведеного, з урахуванням позиції потерпілої, яка просила призначити покарання на розсуд суду, призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Виходячи з вище викладеного суд першої інстанції обґрунтовано призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 останній раз судимий 30.08.2016 року вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК встановлено іспитовий строк 2 роки . ОСОБА_6 у період невідбутого покарання за вказаним вироком знову скоїв умисний корисливий злочин, що свідчить про рівень небезпеки обвинуваченого, тоді як доводи викладені в апеляційній скарзі свідчать про те, що обвинувачений бажає уникнути відповідальності.
Доводи обвинуваченого щодо застосування до нього вимог ст. 69 КК України не можна визнати обґрунтованими, оскільки за змістом ст. 69 КК при вирішенні питання про можливість перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, суд повинен установити декілька обставин, що пом'якшують покарання, та мотивувати, яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Посилання обвинуваченого на те, що він визнав провину в повному обсязі не можуть бути враховано як обставину, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, оскільки дана обставина була врахована судом першої інстанції, як пом'якшуюча обставина та призначено покарання з урахуванням пом'якшуючою обставини.
Обвинувачений не навів інших переконливих не менш двох обставин, які істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину та є підставами для застосування вимог ст. 69 КК, тому колегія суддів, з урахуванням позиції обвинуваченого та його ставлення до вчиненого злочину, приходить до висновку про правильне застосуванням судом кримінального закону та покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових правопорушень.
Разом з тим, обвинувачений просить застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році», однак колегія суддів не вбачає підстав для застосування вказаного закону, оскільки ОСОБА_6 було засуджено 30.08.2016 року за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки, який не відбув повністю.
Відповідно до п.«а» ст. 9 ЗУ «Про амністію у 2016 році», амністія не застосовується до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин, тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для зміни, скасування вироку, колегія суддів не встановила, тому вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 жовтня 2017 року, відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, обвинуваченим, який знаходиться під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Судді
Апеляційного суду :
------------------- ------------------- -------------------- ОСОБА_2 ОСОБА_3 МудрецькийР.В.