Провадження № 11-кп/774/2009/17 Справа № 185/5273/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
06 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040370000403 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2017 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Межиріч, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Іларіонове, Синельниківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо спеціальну освіту, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
- обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_9
обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2017 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 246 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, кожному.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з кожного окремо, в солідарному порядку на користь держави витрати на проведення судової експертизи по 495 гривень 00 копійок.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 09 лютого 2017 року у вечірній час доби знаходились в будинку АДРЕСА_3 , де у них виник злочинний умисел на незаконну порубку дерев у полезахисній лісовій смузі, що відноситься до лісового фонду України, розташованої на землях Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області площею 1,4292 га за кадастровим номером 1223584500:01:004:0694.
Реалізуючи вказаний злочинний намір, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не оформивши та не отримавши в компетентних державних органах будь-якого спеціального на те дозволу, з метою здійснення незаконної вирубки лісу в особистих інтересах, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , 10.02.2017 року в період часу з 08.30 год. до 13.00 год. прибули на ділянку місцевості - полезахисну лісову смугу , площею не менше 1,4292 га, розташовану на землях Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, де з використанням бензопили марки «Партнер» АЯ 46, а також бензопили марки «Партнер» АЮ 77 зрубали чотири дерева породи акація, діаметром на пні 36 см., діаметром на пні 30 см., діаметром на пні 28 см., діаметром на пні 15 см., а також зрубали одне сухе дерево породи осика, діаметром на пні 12 см., чим завдали істотної матеріальної шкоди інтересам держави в сфері охорони природного навколишнього середовища на загальну суму 13410 гривень 62 копійок
Після чого, 10.02.2017 року приблизно о 12.00 год., під час спроби вивезення отриманого в результаті вчинення злочину майна, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були затримані працівниками поліції.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання та ухвалити свій вирок, за яким визнати винними ОСОБА_12 та ОСОБА_8 за ст. 246 КК України, призначити покарання за ст. 246 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, кожному.
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави засоби та знаряддя незаконної порубки дерев бензопили марки «Партнер АЯ 46» та «Партнер ФЮ 77». В іншій частині вирок прокурор не оскаржує.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора та скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок за яким вилучити знаряддя незаконної порубки лісу, думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.
Істотними порушеннями вимог процесуального закону, згідно з ч. 1 ст. 412 КПК, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Вирок,постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його ухвалення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо дотримуючись вимог ст. ст. 370,374 КПК України.
Мотивувальна частина вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та його мотивів.
Обґрунтування обвинувачення, це не перелік доказів наданих органами досудового розслідування, це аналіз усіх зібраних у провадження доказів, тобто всі фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.
Суд зобов'язаний саме після всебічного, повного і об'єктивного розгляду,дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення обвинувального вироку.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, що призвело до ухвалення незаконного та не обґрунтованого рішення суду.
Суд формулюючи обвинувачення , яке визнав доведеним, не звернув уваги на те, що органом досудового розслідування не встановлено місце скоєння злочину, належність земель де саме було скоєно злочин, оскільки відповідно до обвинувального акту (а.п. 3-5 т. 1), обвинувачений ОСОБА_7 здійснив незаконну порубку дерев у полезахисній лісовій смузі на землях Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області площею 1, 2023га за кадастровим номером 1223584500:01:004: 0699, тоді як ОСОБА_8 здійснив незаконну порубку дерев у полезахисній лісовій смузі на землях Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області площею 1,4292 га за кадастровим номером 1223584500:01:004: 0694.
Суд не досліджував у судовому засіданні а.п. 78 т.2, де відповідно до інформації Державного земельного кадастру визначена площа ділянки 1, 2023 га та кадастровий номер1223584500:01:004: 0699,тому не звернув уваги на розбіжності у обвинувальному акті, які могли бути усунені шляхом зміни обвинувачення у суді.
Таким чином, судом порушені вимоги ст. 23 КПК ( безпосередність дослідження доказів судом), оскільки судом взагалі не досліджувалися докази провадження, які надавалися у судовому засіданні прокурором, тому посилання суду на докази провадження , у тому числі на дані про особу обвинуваченого необґрунтоване, а рішення суду не можна визнати вмотивованим .
Суд, ухвалюючи рішення не встановив особу обвинуваченого ОСОБА_7 та ухвалив вирок відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не звернув уваги, що особа обвинуваченого також не встановлена і органом досудового розслідування, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як ОСОБА_7 фактично ІНФОРМАЦІЯ_1 ( заява про видачу паспорта а.п. 80 т.2 та пред'явлений суду паспорт).
Законодавець передбачив у КПК відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, що, у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.
Не можна не погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора з приводу неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» відповідно до якого викладено текст статті 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до п.4 ст. 96- 2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у раз якщо гроші, цінності та інше майно, були підшукані, виготовленні, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину.
Підставою є фактичне закріплення спеціальної конфіскації у санкції статті Особливої частини КК України як заходу кримінально-правового характеру разом із встановленим покаранням.
Умовою її визначення є вчинення особою злочину, ознаки котрого описані в диспозиції саме тієї статті Особливої частини КК України, санкцією якої передбачений цей захід кримінально-правового характеру; 4) застосування спеціальної конфіскації не пов'язано з індивідуалізацією цього засобу впливу; 5) рішення про застосування спеціальної конфіскації знаходить свій вияв або в обвинувальному вироку, або в ухвалі суду; 6) спеціальну конфіскацію - інший захід необхідно відрізняти від кримінальної процесуальної конфіскація - інструменту розпорядження речовими доказами.
Суд першої інстанції фактично не встановив обставини кримінального правопорушення та не вирішив питання щодо застосування чи не застосування спеціальної конфіскації.
Вказані порушення вимог кримінально процесуального закону згідно ч.1 ст. 412 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону , при наявності неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність ( ст. 413 КПК) та які перешкодили перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду.
При новому розгляді, суду належить з дотриманням вимог кримінального процесуального та кримінального законів розглянути кримінальне провадження, ухвалити законне та обґрунтоване рішення, враховуючи апеляційні доводи прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2017 року, відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 246 КК України скасувати.
Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Апеляційного суду :
------------------- ------------------- --------------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4