04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" грудня 2017 р. Справа№ 910/10844/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Скрипки І.М.
Яковлєва М.Л.
при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.
за участю представників:
від позивача(апелянт): Ліповуз Д.І. - за довір. № 01/340-450 від 08.11.2016р.;
від відповідача: Васютін А.Г. - за довір. № 46 від 21.03.2017р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р.
у справі №910/10844/17 (суддя Балац С.В.)
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ";
до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ";
про: стягнення 100 000,00 грн., -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017р. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Станіка С.Р. Гончарова С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/10844/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.11.2017р.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.11.2017р. у зв'язку з перебуванням суддів Станіка С.Р., Гончарова С.А. які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді
Куксова В.В., суддів: Скрипки І.М., Яковлєва М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи призначено на 07.12.2017р.
16.11.2017р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
07.12.2017р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копію постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2017р., копію постанови Апеляційного суду м. Києва від 26.10.2017р. та копію постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2016р.
Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. № 910/10844/17 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти доводів апеляційної скарги заперечив з урахуванням поданого раніше відзиву, просив відмовити в її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ", як страховиком, (далі - позивач) та гр. ОСОБА_5 (далі - страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 12.07.2016р. № 06-NR/01-005-00979 (далі - Договір добровільного страхування).
Відповідно до предмету Договору добровільного страхування, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу, що належить страхувальникові, а саме "AUDI Q5" з державним знаком АА 1407 ІО (далі - застрахований автомобіль).
16.09.2016р. о 11:40 по вул. Нагірна, 22 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та транспортного засобу "DAEWOO" д.н. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_6
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2017р. у справі № 761/34194/16-п (провадження № 3/761/3039/2017) встановлено, що ДТП трапилось внаслідок порушень Правил подорожнього руху України водієм ОСОБА_6 у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності.
Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
Як стверджує позивач, на підставі заяви страхувальника, рахунку-фактури від 29.09.2016р. № 2016017485, звіту від 27.09.2016р. № 39-D/24/5 здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 189 787,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.10.2016р. № ID-85415, яке наявне в матеріалах справи у вигляді копії.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Спір між сторонами судового процесу, як стверджує позивач, виник внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за Договором обов'язкового страхування. Наведена обставина призвела до звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 100.000,00 грн.
Транспортний засіб - "DAEWOO NEXIA" із державним № НОМЕР_1, зазначений у страховому полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 7744265. Страховиком за вказаним полісом є приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ".
Строк дії полісу АЕ № 7744265 з 06.04.2016р. до 05.04.2017р., тобто станом на дату скоєння ДТП поліс АЕ № 7744265 був діючим.
Страховий ліміт відповідальності на одного потерпілого заподіяну майну становить 50 000 грн., з франшизою 500 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. у справі №910/10844/17 в задоволені позову відмовлено, з наступних підстав, оскільки виходячи з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2017 у справі № 761/34194/16-п (провадження № 3/761/3039/2017) у ДТП, яка мала місце 16.09.2016 о 11:40 по вул. Нагірна, 22 у місті Києві, винною особою визнано гр. ОСОБА_6, який керував транспортним засобом "DAEWOO" д.н. НОМЕР_3, тобто зовсім інший транспортний засіб ніж той, який застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 7744265.
Матеріали даної справи не містять доказів оскарження позивачем вказаної вище постанови або внесення до неї виправлень. Але з цим висновком колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, з наступних підстав.
В матеріалах справи наявна постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2017р. по справі № 761/34194/16-п залишена в силі постановою Апеляційного суду міста Києва від 26.10.2017р., з якої вбачається, що районним судом було виправлено описку в постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2017р. по справі № 761/34194/16-п , а саме зазначено що правильним є державний номерний знак автомобіля марки "DAEWOO" як АА 1504 КА. Тому висновки суду першої інстанції стосовно того, що винна особа яка керувала транспортним засобом "DAEWOO" д.н. НОМЕР_3 при скоєнні ДТП, який є зовсім інший транспортним засобом ніж той, який застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 7744265, є хибними.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль НОМЕР_4, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7744265.
Що стосується доводів апелянта стосовно того відповідно до витягу МТСБУ відповідно до якої вбачається, що поліс АЕ7744265 ліміт відповідальності заподіяну майну складає 100000,00 грн. та франшиза 1000,00грн.
Колегія суддів зазначає наступне, що цей довід спростовується матеріалами справи, а саме згідно полісу АЕ7744265 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн. франшиза - 500,00 грн.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 500,00 грн. страхового відшкодування є доведеними та обґрунтованими тому підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 500,00 грн. слід відмовити, оскільки зазначена сума являється франшизою та не підлягає стягненню з відповідача. Також у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 50 000, 00 грн. слід відмовити оскільки вона є необґрунтованою та недоведеною сумою позивачем.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. по справі №910/10844/17 підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ", викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. по справі №910/10844/17 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з задоволенням її на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/10844/17- задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/10844/17 скасувати.
3. Прийняти нове рішення яким, стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн., 00 коп. та 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн.., 00 коп. судового забору за подання апеляційної скарги.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Матеріали справи №910/10844/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді І.М. Скрипка
М.Л. Яковлєв