Провадження № 22-ц/774/7368/17 Справа № 200/22233/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
06 грудня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг, -
В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що в жовтні 2014 року, в зв'язку із встановленням за рахунок позивача лічильника природного газу, між нею та ПАТ «Дніпрогаз» було укладено договір від 16 жовтня 2014 року №257413 «Про надання населенню послуг з газопостачання». З жовтня 2014 року позивач щомісячно фіксує показання лічильника та сплачує за послуги з газопостачання за встановленими НКРЕКП та діючими в період споживання тарифами, зазначаючи в платіжних документах період споживання та фактичні показання лічильника. 03 червня 2015 року представник ПАТ «Дніпрогаз» здійснив контрольне зняття показань лічильника та одночасно вручив позивачці рахунок на оплату за спожитий природний газ за травень 2015 року, де вже були зазначені показники лічильника, які перевищували контрольні на 7 м3. До того ж в рахунку було зазначено, що на 01 червня 2015 року ОСОБА_2 має заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2770,09 грн., без зазначення періоду та обсягів спожитого природного газу, по яких виникла заборгованість. Вважає таке нарахування плати за спожитий природний газ порушенням своїх прав як споживача послуг, з огляду на те, що згідно постанови НКРЕКП від 03 березня 2015 року №583 з 01 квітня 2015 року ціни на природний газ для населення диференційовані залежно від місячного обсягу та видів споживання. Вона дійсно через затримку заробітної плати у лютому та березні 2015 року здійснила оплату за спожитий газ несвоєчасно, але станом на 01 червня 2015 року сума боргу становила 592,12 грн. та була сплачена нею в повному обсязі 10 червня 2015 року. 17 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Дніпрогаз» для проведення звіряння нарахувань та оплат за спожитий природний газ на підставі платіжних документів, але відповідний акт звіряння їй не було надано, а було надано довідку від 17 вересня 2015 року про фінансовий стан. Згідно з цим документом в період з жовтня 2014 по лютий 2015 року їй нараховувалась плата за природний газ і за лічильником, і за нормами споживання (по 12 м3 кожного місяця), тобто двічі за ті ж самі послуги.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати ПАТ «Дніпрогаз» здійснити перерахунок вартості спожитого позивачкою за період з 16 жовтня 2014 року по 29 вересня 2015 року природного газу за фактичними показами лічильника, зазначеними в квитанціях та визнати відсутність у позивачки заборгованості за спожитий природний газ, а також, стягнути з відповідача вартість поштових послуг в сумі 28,03 грн., оплачених позивачем при досудовому врегулюванні спірного питання.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є споживачем послуг з газопостачання, що підтверджується договором №257413 від 16 жовтня 2014 року.
Згідно акту прийому газового обладнання від 17 жовтня 2014 року у будинку споживача встановлено лічильник газу.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року №2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання».
Пунктом 16 договору №257413 від 16 жовтня 2014 року, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі застосування системи помісячної оплати послуг платежі вносяться не пізніше 1 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п.п. 11 п. 30 договору №257413 від 16 жовтня 2014 року виконавець зобов'язаний проводити не рідше ніж один раз на шість місяців контрольне зняття показників лічильника газу.
Із акту-претензії №538 від 26 грудня 2014 року споживачеві ОСОБА_2 вбачається, що він складений з приводу відсутності доступу щодо зняття контрольних показників БГС.
Згідно картки обліку витрат газу по БГС вбачається, що контрольні показники лічильника газу у позивача були зняті 04 червня 2015 року, показники становили 1501; 06 серпня 2015 - показники становили 1546; 01 жовтня 2015 - показники становили 1573; 25 жовтня 2015 року - показники становила 1665; 30 січня 2016 - показники становили 2340.
Відповідно до п. 4.2.9 Інструкції щодо механізму обрахування підприємствами з газопостачання та газифікації обсягів надходження та реалізації природного газу споживачам, затвердженої наказом НАК «Нафтогаз України» №245 від 23 липня 2009 року, прогнозовані показники розраховуються з метою забезпечення обліку місячних обсягів газу для постачальника та в подальшому корегуються з урахуванням фактичних показників лічильника газу (в залежності від дати зняття таких показників), зазначених споживачем у платіжних документах та контрольних показників лічильника газу.
Таким чином, з врахуванням правил визначення річного обсягу використання природного газу, розрахунок спожитого позивачем річного обсягу природного газу виглядає наступним чином:
17 жовтня 2014 року - встановлено лічильник газу з показниками 0 м3;
11 березня 2015 року - 848 м3 - показники з квитанції, обсяг складає 848 м3, нараховано 1002,34 грн.;
04 червня 2015 року - 1501 м3 - показники з квитанції, обсяг складає 653 м3, нараховано 3401,56 грн.;
06 серпня 2015 року - 1546 м3 - контрольні показники, обсяг складає 45 м3, нараховано 323,46 грн.;
30 вересня 2015 року - 1573 м3, контрольні показники, обсяг складає 27 м3, нараховано 194,08 грн.;
25 жовтня 2015 року - 1665 м3 - контрольні показники, обсяг складає 92 м3, нараховано 331,20 грн.;
31 жовтня 2015 року - 1700 м3 - показники з квитанції, обсяг складає 35 м3, нараховано 126,00 грн.;
30 січня 2016 року - 2340 м3 - контрольні показники, обсяг складає 640 м3, нараховано 2304,00 грн.
Всі дані показники засвідчені підписом ОСОБА_2
Розбіжності, про які вказує ОСОБА_2, викликані несвоєчасним та нерегулярним внесенням платежів за газопостачання. Так, за спожитий природний газ у березні, квітні та травні 2015 року нею оплачено в один день 10 червня 2015 року, при цьому, обсяги у контрольних показниках абонентом не заперечуються, щодо тарифів, які використовує ПАТ «Дніпрогаз» при розрахунку вартості наданих послуг, спір також відсутній.
Тож, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що дії ПАТ «Дніпрогаз» є правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення.
Зокрема, апелянт не погоджується із наданими ПАТ «Дніпрогаз» розрахунками по лічильнику та вважає, що відповідачем не було враховано сплаченої нею заборгованості за послуги газопостачання відповідно до квитанцій, наявних в матеріалах справи.
Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки відповідно до довідок про фінансовий стан абонента, ПАТ «Дніпрогаз» було враховано всі платежі, про внесення яких стверджує ОСОБА_2 у своїй позовній заяві та додаткових поясненнях, та на підтвердження яких надала відповідні квитанції.
Окрім цього, розрахунки спожитого газу та його вартість були підписані ОСОБА_2 власноруч, що підтверджує її згоду із показами вказаних ПАТ «Дніпрогаз».
А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року у справі - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
ОСОБА_3