04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" грудня 2017 р. Справа№ 910/7194/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Дикунської С.Я.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017
у справі №910/7194/17 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»
до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Товариство з обмеженою відповідальністю «РГК «Трейдінг»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»
про внесення змін до договору
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»
про стягнення 96 083,33 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Богдан С.В., довіреність №Пв-6619-16 від 05.12.2016
від відповідача: Ільницький І.Й., довіреність №2-137д від 08.12.2016
від ТОВ «РГК «Трейдінг»: не з'явились
від ПАТ «Укртрансгаз»: Мотлях О.О., довіреність №6-432 від 05.12.2017
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про внесення змін до договору про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат №30НВТ/11 від 31.10.2011.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Львівгаз» посилається на необхідність приведення договору про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат №30НВТ/11, який укладений з відповідачем, у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи та Кодексу газорозподільних систем.
13.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат №30НВТ/11 від 31.10.2011 та нарахованих на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» всупереч взятих на себе зобов'язанням за договором №30НВТ/11 від 31.10.2011 не оплачує вартість послуг з транспортування газу, які надані ПАТ «Укргазвидобування» протягом січня 2016-квітня 2017 років. Враховуючи допущене відповідачем за зустрічним позовом прострочення оплати отриманих послуг, ПАТ «Укргазвидобування» нарахував на суму боргу 13 642,13 грн пені, 1 509,00 грн - 3% річних та 8 533,81 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 (повний текст рішення підписаний 27.10.2017) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» заборгованість в розмірі 72 398,39 коп, пеню в розмірі 13 642,13 грн, 3% річних в розмірі 1 509,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 533,81 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», 03.11.2017 надіслав апеляційну скаргу №Lv007.2-ск-10258-1117 від 03.11.2017, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/7194/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, надано їм невірну оцінку, а тому, на думку апелянта, висновки суду не відповідають дійсним обставинам, що склались між сторонами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунської С.Я. та призначено до розгляду на 06.12.2017.
27.11.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення №02-юр від 24.11.2017 (вх. №09-11/22215/17) на апеляційну скаргу, в яких ПАТ «Укргазвидобування» стверджує про правомірність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, а тому просить залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги позивача (відповідача за зустрічним позовом).
У судовому засіданні 06.12.2017 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/7194/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити..
Представник відповідача у справі у судовому засіданні 06.12.2017 заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача (відповідача за зустрічним позовом) та просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 06.12.2017 представник ПАТ «Укртрансгаз» заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», просить рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
У судове засідання 06.12.2017 представники ТОВ «РГК «Трейдінг» не з'явились, про причини неявки третя особа не повідомила, хоча про час, місце, дату проведення засідання учасники процесу були повідомлені належним чином відповідно до приписів ст. 98, 64 ГПК України.
Беручи до уваги належне повідомлення учасників процесу про розгляд апеляційної скарги, а також те, що участь представників учасників в засіданні суду є правом, а не обов'язком особи, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третьої особи, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
31.10.2011 між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (відповідач за первісним позовом, газотранспортна компанія) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (позивач за первісним позовом, замовник за договором) було укладено договір про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат №30НВТ/11 (а.с. 21-23 том 1), відповідно до умов якого газотранспортна організація зобов'язалася здійснити транспортування природного газу, по внутрішньопромислових газопроводах до газорозподільних станцій, для нормованих втрат замовника, які знаходяться на балансі замовника, а замовник зобов'язався оплатити послуги по транспортуванню газу.
Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в частині транспортування газу з 01.10.2011 року до 31.12.2011, а в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2012 між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 25 том 1), в якій умови договору № 30НВТ/11 від 28.12.2012 були викладені у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в внутрішньопромислові трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та укладається на строк до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з листом № LV007-2-СЛ-2553-0317 від 16.03.2017 (а.с. 13-14 том 1), в якому, з метою приведення договірних відносин на ринку розподілу природного газу до норм Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою від 30.09.2015 № 2494 НКРЕКП, та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого НКРЕКП постановою від 30.09.2015 № 2493, зазначив про відсутність підстав для продовження договірних відносин за договором та запропонував його розірвати шляхом підписання додаткової угоди № 2 до договору, в якій внести зміни до пункту 10.1 договору, виклавши його у наступній редакції «1. Сторони дійшли згоди викласти пункт 10.1 договору в наступній редакції:
«10.1 Цей договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 31 жовтня 2011 року та діє до 27 листопада 2015 року.
2. Сторони не мають претензій одна до одної по договору про надання послуг по транспортуванню природного для нормованих витрат №30НВТ/11 від 31 жовтня 2011 року щодо зобов'язань, які виникли до 27 листопада 2015 року.
3. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, та розповсюджують свою дію на відносини, які склались між сторонами з 31.10.2011».
Однак, ПАТ «Укргазвидобування» згоди на підписання додаткової угоди про розірвання не надав, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що станом на дату звернення позивача за первісним позовом до суду із даним позовом, договір про надання послуг по транспортуванню природного газу для нормованих втрат №30НВТ/11 від 31.10.2011 є чинним, так як, у відповідності до пункту 11.1 в редакції Додаткової угоди №1 від 28.12.2012 не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на істотну зміну обставин, а також на те, що правовідносини з транспортування природного газу за укладеним договором, регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2493, з огляду на наступне.
Законом України «Про ринок природного газу» регулюються правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Газотранспортною системою згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» є технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу
Відповідно до пункту 45 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
У межах укладеного договору відповідач за первісним позовом не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, так як надає послуги на договірних засадах з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.
Промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.
Статтею 2 названого Закону встановлено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.09.2004 № 604 було затверджено Перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів, згідно з п. 2 якого під видобуванням слід розуміти технологічний процес вилучення з покладу нафти, природного газу та газового конденсату, їх підйому на денну поверхню та подавання до установок підготовки до транспортування. До транспортування, у свою чергу, відноситься технологічний процес переміщення нафти, природного газу та газового конденсату мережею промислових трубопроводів, що знаходяться на балансі суб'єкта господарювання.
Отже, внутрішньопромислові трубопроводи відповідача за первісним позовом та діяльність, пов'язана з ними є складовою частиною трубопровідного транспорту, і не є частиною магістрального трубопроводу, а відповідно і не є частиною газотранспортної системи, враховуючи визначення вказаного поняття у Законі України «Про ринок природного газу».
Положення Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» послуг із транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, і також не зачіпають відповідні правовідносини відповідача за первісним позовом з газопостачальними підприємствами. Вищезгадані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, спірний договір транспортування (переміщення) природного газу передбачає надання послуг поза газотранспортною системою - шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.
Враховуючи положення законодавства, що регулюють підстави для внесення змін та розірвання договору, та беручи до уваги недоведеність позивачем порушень його майнових інтересів з огляду на зміни в законодавстві, на які він посилається, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткову угоду №2 до договору про встановлення строку дії договору до 27.11.2015, оскільки такі зміни умов договору запропоновано стороні лише 16.03.2017.
Як на підставу зустрічного позову, ПАТ «Укргазвидобування» посилається на неоплату ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» вартості послуг з транспортування природного газу, наданих за період з січня 2016 - квітень 2017 на загальну суму 254 984,91 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.
Пунктами 3.2, 3.3 та 3.4 договору передбачено, що газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.
Акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Відповідно до п. 5.5. договору в редакції Додаткової угоди №1, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
На підтвердження надання послуг з транспортування газу на загальну суму 182 586,52 грн, ПАТ «Укргазвидобування» надало Акти наданих послуг: № 1-НР від 31.01.2016 на суму 6 170,42 грн; № 2-НР від 29.02.2016 на суму 10 761,20 грн; № 3-НР від 31.03.2016 на суму 11 826,47 грн; № 4-НР від 30.04.2016 на суму 5 444,28 грн; № 5-НР від 31.05.2016 на суму 1 673,32 грн; № 6-НР від 30.06.2016 на суму 1 085,32 грн; № 7-НР від 31.07.2016 на суму 2 171,54 грн; № 8-НР від 31.08.2016 на суму 1 898,98 грн; № 9-НР від 31.09.2016 на суму 3 243,14 грн; № 10-НР від 31.10.2016 на суму 58 011,97 грн; № 11-НР від 30.11.2016 на суму 24 468,30 грн; № 12-НР від 31.12.2016 на суму 55 831,58 грн.
З наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача за зустрічним позовом вбачається, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» оплатило вартість отриманих послуг на суму 182 586,52 грн.
За надані послуги з транспортування природного газу у період з січня 2017 по квітень 2017 ПАТ «Укргазвидобування» направило для підписання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» Акти надання послуг: № 1-НР від 31.01.2017 на суму 31 943,65 грн; № 2-НР від 28.02.2017 на суму 23 454,49 грн; № 3-НР від 31.03.2017 на суму 5 760,10 грн; № 4-НР від 30.04.2014 на суму 11 240,15 грн, однак такі Акти залишились без підпису зі сторони ПАТ «Львівгаз».
Разом з цим колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 3.3 договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.
Однак, ПАТ «Львівгаз» не надав належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, направлення вмотивованої відмови від підписання зазначених актів, при цьому наявними у матеріалах справи копіями звітів Публічного акціонерного товариства «Львівгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, копіями зведених реєстрів місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи Публічного акціонерного товариства «Львівгаз» за січень - квітень 2017 та копіями звітів про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» за січень - квітень 2017 підтверджуються надання позивачем послуг з транспортування природного газу у спірний період.
Зі змісту укладеного між сторонами договору про надання послуг по транспортуванню природного для нормованих витрат №30НВТ/11 від 31 жовтня 2011 вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи те, що обставини надання послуг у спірний період доведено ПАТ «Укргазвидобування» належними та допустимими доказами, а відповідачем за зустрічним позовом не підтверджено проведення оплати отриманих послуг, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості за договором в розмірі 72 398,39 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 13 642,13 грн, 1 509,00 грн - 3% річних, 8 533,81 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з правомірністю нарахування ПАТ «Укргазвидобування» на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних. Перевіривши розрахунок вказаних сум, апеляційний господарський суд погоджується з вірністю їх розрахунку.
За змістом ст.611 ЦК України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у нарахуванні неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.3 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені (за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій Інформаційно-пошукової системи «Ліга:Закон»), який здійснений позивачем щодо кожного місяця наданих послуг окремо, з урахуванням проведених відповідачем за зустрічним позовом платежів, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва вірно встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 13 642,13 грн.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/7194/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.
Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/7194/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/7194/17 залишити без змін.
3. Справу №910/7194/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді С.Я. Дикунська
А.О. Мальченко