12 грудня 2017 рокусправа № 337/2218/17 провадження №2-а/337/179/2017
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області
на постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 жовтня 2017 року по справі №337/2218/17(провадження №2-а/337/179/2017) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції ФСПВ в м.Запоріжжі від 21.02.2017 року № 0809/20094/20094/32 про припинення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року;
2) визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з невиплати ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати;
3) зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити виплату щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року;
4) визнати протиправною бездіяльність Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя з невиплати пенсії за віком ОСОБА_1;
5) зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи, до лютого 2017 року включно він отримував пенсію шляхом зарахування коштів на картковий рахунок. Крім цього, позивач до лютого 2017 року включно отримував щомісячну страхову виплату як особа, що отримала трудове каліцтво. 15.02.2017 року районною комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо
переміщеним особам прийнято рішення припинити соціальні виплати позивачу з підстав не підтвердженням факту його проживання/перебування за адресою АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення з березня 2017 року Правобережне ОУПФУ м.Запоріжжя припинило виплату позивачу пенсії, а відділення виконавчої дирекції ФСПВ в м.Запоріжжі виплату щомісячної страхової виплати. Вважає вказані дії відповідачів протиправними та такими, що порушують його право гарантоване Конституцією України.
Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено, а саме:
визнано незаконною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Запоріжжі від 21.02.2017 року № 0809/20094/20094/32 про припинення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01.03.2017 року;
зобов'язано управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділення м.Запоріжжя управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати за період з 01 березня 2017 року;
зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 березня 2017 року.
Не погодившись з постановою суду, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального права, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційні скарги фактично обґрунтовані незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності припинення соціальних виплат позивачу. Заявники апеляційних скарг вказують на те, що припинення соціальних виплат стало наслідком скасування довідки позивача як внутрішньопереміщеної особи. Вказане рішення прийнято Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, у зв'язку з відсутністю позивача за місцем проживання/перебування, і вказане рішення є чинним та не оскаржене позивачем у встановленому законом порядку.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України ВС 792627, виданим 09.02.2001 року Будьонівським РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
З 19.11.2013 року ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, інвалідом ІІІ групи, перебував на обліку в УПФУ в м.Донецьку та отримував пенсію.
Крім того, з 01.04.2001 року ОСОБА_1 перебував на обліку в УПСЗН в м.Донецьку як особа, що отримала трудове каліцтво, та отримував щомісячну страхову виплату.
У зв'язку з тим, що м.Донецьк є територією, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ОСОБА_1 з родиною тимчасово переселився в м.Запоріжжя, отримав довідку №2330003889 від 21.10.2014 року про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи.
В зв'язку з наведеним ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, отримував пенсію в УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя, та соціальну виплату в УПСЗН по Хортицькому району.
06.10.2017 року спеціалістом УПСЗН Хортицького району був складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а саме перевірена адреса АДРЕСА_1, проте на час обстеження, як вказано в акті, двері квартири ніхто не відчинив, сусіди також двері не відчинили.
З інформації головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби від 01.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 останній раз виїхав на непідконтрольну територію 27.10.2016 року, і на день проведення перевірки на підконтрольну територію не повертався.
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення по Хортицькому району Запорізької міської ради від 08.02.2017р. №7 скасовано дію довідки, яку видано позивачу як внутрішньо переміщеній особі (а.с.74-75).
Рішенням районної комісії з питань призначення/відновлення/ соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №11 від 15.02.2017 року на підставі подання УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району ОСОБА_1 було припинено виплату соціальних виплат у зв'язку з не підтвердженням факту його проживання/перебування за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області №0809/20094/20094/32 від 21.02.2017 року було припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності з 01.03.2017 року (а.с.9). Причина припинення: згідно із Протоколом УПЗСН Хортицького району від 15.02.2017р. №11.
Також, з 01.03.2017 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя припинило виплату ОСОБА_1 пенсії з тих же підстав.
Припинення позивачу соціальних виплат з 01.03.2017р. стало підставою для звернення з позовом до суду.
За наслідками перегляду рішення суду, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову у повному обсязі з огляду на наступне.
Щодо припинення виплат позивачу щомісячних страхових виплат (вимоги, які заявлені до органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст..46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, вказаною нормою визначено підстави для припинення, у тому числі, страхових виплат і до таких підстав віднесено «інші випадки, передбачені законодавством» (п.6 ч.1 ст.46 Закону).
Таким чином, враховуючи положення вказаної норми права, можливо дійти висновку про те, що підстави для припинення страхових виплат визначаються не лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а і іншим законодавством України.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до ч.1 ст.1 Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із ч.1, 2 ст.4 вказаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону та підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
У відповідності до ч.3 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно із абз.8 ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини - у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 року затверджений Порядок здійснення контролю за призначенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Вказаний Порядок визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від реєстрації, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій за рахунок державного бюджету. Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення шляхом відвідування не рідше одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування, про що складається акт.
Відповідно до пп.4 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Управління праці та соціального захисту населення по Хортицькому району Запорізької міської ради від 08.02.2017р. №7 скасовано дію довідки, яку видано позивачу як внутрішньо переміщеній особі (а.с.74-75).
Рішенням районної комісії з питань призначення/відновлення/ соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №11 від 15.02.2017 року на підставі подання УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району ОСОБА_1 було припинено виплату соціальних виплат у зв'язку з не підтвердженням факту його проживання/перебування за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10).
Таким чином, враховуючи те, що скасування довідки внутрішньо переміщеної особи є підставою для припинення соціальних виплат, а Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає таку підставу для припинення страхових виплат, як «інші випадки, передбачені законодавством» (п.6 ч.1 ст.46 Закону), то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність постанови відділення виконавчої дирекції ФСПВ в м.Запоріжжі від 21.02.2017 року № 0809/20094/20094/32 про припинення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року, оскільки таку постанову прийнято на підставі рішення уповноваженого органу щодо здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам - Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не було оскаржено у встановленому порядку а ні рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, а ні рішення про припинення соціальних виплат.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, в частині заявлених вимог щодо скасування постанови відділення виконавчої дирекції ФСПВ в м.Запоріжжі від 21.02.2017 року № 0809/20094/20094/32; визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з невиплати ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити виплату щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року.
Щодо заявлених позивачем вимог про поновлення виплати пенсії (заявлені вимоги до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон №1058 - IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону №1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Статтею 49 Закону №1058 визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першої цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз норм Закону №1058 дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону №1058.
Таким чином, припинення виплати позивачу пенсії не з підстав, передбачених Законом №1058, свідчить про неправомірність таких дій органу Пенсійного Фонду України.
Посилання УПФУ на врегульований Кабінетом Міністрів України порядок здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (постанова Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 року), суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки підстави припинення соціальних виплат, визначений вказаним Порядком, не узгоджуються з підставами припинення виплат пенсії, які визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в цій частині заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 жовтня 2017 року по справі №337/2218/17 (провадження №2-а/337/179/2017), в частині задоволених вимог щодо визнання незаконною та скасування постанови відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Запоріжжі від 21.02.2017 року № 0809/20094/20094/32 про припинення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01.03.2017 року; зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділення м.Запоріжжя управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати за період з 01 березня 2017 року - скасувати та в цій частині заявлених вимог прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 жовтня 2017 року по справі №337/2218/17 (провадження №2-а/337/179/2017) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.
(Постанову у повному обсязі виготовлено 13.12.2017р.)
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк