"07" грудня 2017 р. Справа № 920/379/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря Кохан Ю.В.,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №10-19/17-Д/163 від 21.06.2017;
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №10-824/д від 08.12.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3247 С/3-28) на рішення Господарського суду Сумської області від “25” вересня 2017 року по справі № 920/379/17
за позовом Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” в особі філії “Роменський район електричних мереж”, м. Ромни;
до Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Качанівського газопереробного заводу, с. Мала Павлівка Охтирського району Сумської області;
про врегулювання розбіжностей по договору,
У травні 2017 року ПАТ “Сумиобленерго” в особі філії “Роменський район електричних мереж” звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до ПАТ “Укрнафта” в особі Качанівського газопереробного заводу, в якій просить врегулювати розбіжності по договору про постачання електричної енергії від 06.03.2017, виклавши спірні пункти зазначеного договору, а саме: підпункт 2.3.5, підпункт 2.3.6, підпункт 3.1.5, підпункт 4.1.3, підпункт 4.1.4, підпункт 4.1.5, підпункт 4.2.1, підпункт 4.2.5, пункт 4.5, пункт 5.1, пункт 5.7, підпункт 6.1.4, пункт 6.2, пункт 6.3, пункт 7.3, пункт 7.4, пункт 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”, пункт 2.2 (останній абзац) додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”, пункт 3.1 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”, пункт 7 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” та пункт 12 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”, в редакції позивача.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.09.2017 у справі № 920/379/17 (головуючий суддя Левченко П.І., суддя Заєць С.В., суддя Резніченко О.Ю.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Визнано укладеним договір про постачання електричної енергії від 06.03.2017 № 151397 між ПАТ “Сумиобленерго” в особі філії “Роменський район електричних мереж” та ПАТ "Укрнафта” в особі Качанівського газопереробного заводу на умовах, викладених у проекті договору, а у спірних пунктах на умовах, врегульованих у судовому порядку, шляхом викладення спірних пунктів договору в наступній редакції:
Пункт 4.5 договору - виключити.
Абзац 2 пункти 5.1 договору - виключити.
Підпункт 6 пункту 6.1.3 договору: “З повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі: 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.”.
Пункт 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору: “За активну електричну енергію Споживач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях:
до 5 дня розрахункового періоду 34 %;
до 15 дня розрахункового періоду 33 %
до 25 дня розрахункового періоду додатково 33 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком 1 до договору “Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу” до договору на цей період.
Рахунки на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, перетікання реактивної енергії надаються Постачальником Споживачу із зазначенням в них залишків коштів Споживача, що переходять на наступний розрахунковий період.
Суми планових платежів, які має сплатити Споживач, розраховуються самостійно споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 “Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу із урахуванням відсотка планового платежу”.
Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:
- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.
За наявності додатку 9 “ОСОБА_3 створення та використання накопичувального авансового платежу для покриття аварійної (екологічної) броні” до договору, на підставі акта аварійної (екологічної) броні визначається обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.
Остаточний розрахунок між сторонами за фактично спожиту електричну енергію здійснювати по закінченню розрахункового періоду на підставі рахунку-фактури, що надається Постачальником Споживачу, протягом 10 операційних днів з дня їх отримання.
У випадку переплати за фактично спожитий обсяг електричної енергії, сума переплати зараховується Постачальником у рахунок оплати електричної енергії на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою.”.
Пункт 2.2 (останній абзац) додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору - виключити.
Пункт 9 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору: “У разі несвоєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії (за минулий розрахунковий період) Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується.
На суму боргу здійснюється нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення. Пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках.”.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, виклавши спірні пункти Договору в редакції, яка зазначена в апеляційній скарзі.
Апеляційну скаргу, з урахуванням письмових пояснень (вх. № 12600 від 06.12.2017), обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 714 ЦК України, до договору про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін, а тому в договорі про постачання електричної енергії має бути передбачена відповідальність за порушення ОСОБА_3 заповнення податкових накладних. Таким чином, у зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України позивачем і була включена у пункті 4.5 спірного договору умова про відповідальність за порушення ОСОБА_3 заповнення податкових накладних, що є істотною умовою договору відповідно до вимог п.п.13 п. 5.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) № 28 від 31.07.96 (далі - Правила № 28).
Також вказує на те, що скориговані обсяги споживання електроенергії з урахуванням графіка роботи споживача, не повинні призвести до перевищення дозволеної потужності, що зазначена в договорі про постачання електричної енергії (абз. 2 п. 5.1).
Окрім цього, зазначає, що викладення підпункт 6 пункту 6.1.3 Договору в редакції постачальника є правомірним та не порушує прав Споживача, не покладає додаткових обов'язків на нього, оскільки відповідач є споживачем саме тієї категорії (приєднана потужність більше 150 кВТ), на об'єкті якого має бути встановлене локальне устаткуванням для збору та обробки даних, про що зазначено в додатку 3.1 Договору в графі 21. До того ж, у відповідності до підпункту 7.7 пункту 7 договору відповідач на підставі показів засобів обліку електричної енергії (в тому числі впроваджених у встановленому порядку АСКОЕ (ЛУЗОД) оформлює акт прийняття-передавання електричної енергії, за формою зразка додатку 2 до договору. При цьому, позивач стверджує, що, враховуючи положення пункту 1.2 правил № 28, ЛУЗОД та АСКОЕ є безпосередньо розрахунковим засобом обліку, про що у відповідності до Правил №28, зроблено конкретизацію, в підпункті 6 пункту 6.1.3 Договору
Також зазначає, що суд, задовольнивши редакцію споживача щодо абзацу 2 та 6 п. 2 додатку 4 "ОСОБА_3 розрахунків", не встановлює, а відповідач не конкретизує та не вказує, яким чином він отримує рахунки. Суд сам посилається на абзац 7 пункту 6.11 Правил про можливість отримання рахунків на оплату споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника електричної енергії або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. Проте договором не передбачено жодний із видів отримання рахунку, згідно абзац 7 пункту 6.11 Правил.
Крім того, звертає увагу на те, що пункт 9 додатку 4 "ОСОБА_3 розрахунків" в редакції позивача викладено відповідно до п. 4.24 п. 4.2 додатку № 3 Типового договору, ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 1-3 Закону України "Про відповідальність за не виконання грошових зобов'язань" і не порушує права Відповідача, а отже підлягає задоволенню.
Також позивач зазначає, що у зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України, Позивачем і включена відповідальність за порушення ОСОБА_3 заповнення податкових накладних, що є істотною умовою Договору відповідно до вимог п.п.13 п. 5.5 Правил № 28. При цьому, як вважає позивач, п. 4.5 в редакцію Договору не містить під собою отримання позивачем будь-яких додаткових коштів чи прибутків за рахунок відповідача, а покликане на отримання надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість, виключно внаслідок порушень та недодержання Відповідачем ОСОБА_3 заповнення податкової накладної, а також ОСОБА_3 ведення Єдиного реєстру податкових накладних, порядку реєстрації виписаних розрахунків коригування на зменшення суми податку на додану вартість.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.11.2017 об 11:00 годині.
В судовому засіданні 21.11.2017 оголошено перерву до 07.12.2017 о 10:30 год.
Представник позивача в судових засіданнях 26.10.2017 та 21.11.2017 підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11386 від 09.22.2017) , додаткових письмових поясненнях (вх. № 12648 від 07.12.2017) та його представник у судових засіданнях 26.10.2017 та 21.11.2017 проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що у спірному договорі про постачання електричної енергії № 151397 сторонами вже передбачена відповідальність як постачальника так і споживача за невиконання обов'язків по договору, тобто вимоги статті 714 ЦК України виконані сторонами. Проте відповідальність за неправильне заповнення, подання, реєстрацію податкових накладних, розрахунків коригування визначена виключно Податковим Кодексом України, тоді як позивач безпідставно намагається врегулювати в спірному договорі адміністративні правовідносини щодо заповнення та подання податкових накладних.
Таким чином, на думку відповідача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виключення пункту 4.5 із спірного договору.
Також вказує на те, що жоден пункт ПКЕЕ, на які посилається Позивач в апеляційній скарзі не містить положення що обсяг очікуваного споживання електричної енергії повинен не перевищувати максимально дозволеного до використання обсягу споживання електричної енергії, обчисленого як добуток дозволеної потужності, кількості годин роботи електроустановок на добу та кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді", таке визначення (положення) відсутнє і в Типовому договорі про постачання електричної енергії.
При цьому, на думку відповідача, доводи позивача про необхідність застосування роз'яснень НКРЕ є необґрунтованими, скільки вказані позивачем листи не є нормативними документами, обов'язковими для сторін при визначенні умов договору. До того ж, у розділі 5 договору сторонами передбачено порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності, а у пункті 4.2.2. спірного договору №151397 сторонами вже визначено наслідки та відповідальність споживача у разі перевищення ним договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини потужності.
Таким чином, за висновком відповідача, місцевий господарський суд цілком правомірно виключив із спірного договору абзацу 2 пункту 5.1.
Окрім цього, звертає увагу на те, що в додатку 3.1 до договору № 151397 сторони визначили перелік комерційних засобів обліку, за допомогою яких проводиться облік відпущеної електроенергії споживачу. Цим додатком передбачено, що облік відпущеної електроенергії здійснюється саме засобами обліку - багатофункціональними лічильниками типу Indigo+ № 005655 та № 005693 та лічильником № 006902021000061 СА; СЕ-301;1.0; ІІ/2009; , а не АСКОЕ чи ЛУЗОД. До того ж, передбачений в абзаці 3 пункту 1 додатку № 4 як обов'язковий для складання Акт прийняття-передавання електричної енергії протягом розрахункового періоду, форма якого встановлена додатком № 2 до договору (форма акту запропонована Постачальником) також не містить посилань на застосування для розрахунку за спожиту електроенергію АСКОЕ чи ЛУЗОД.
Отже, як вважає відповідач, справність (несправність) АСКОЕ чи ЛУЗОД жодним чином не впливає і не використовується для проведення комерційних розрахунків за спожиту електричну енергію.
Таким чином, за висновком відповідача, суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.09.2017 року правомірно виклав підпункт 6 пункту 6.1.3. договору в редакції відповідача, яка узгоджується з відповідним пунктом Типового договору про постачання електричної енергії та пунктом 7.5 ПКЕЕ.
З цих же підстав суд першої інстанції правомірно виключив із спірного договору пункт 2.2. додатку № 4 "ОСОБА_3 розрахунків", за яким у разі невиконання Акту - вимоги щодо усунення пошкодження комунікаційного обладнання ЛУЗОД (АСКОЕ) впродовж зазначеного терміну Постачальник, попередивши Споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припиняє постачання електричної енергії до об'єктів Споживача згідно ПКЕЕ".
Крім того, звертає увагу на те, що у відповідності до пункту 6.7. ПКЕЕ, у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі.
Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів). За результатами коригування перший плановий платіж наступного періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.
Таким чином, викладаючи абзац 2 пункту 2 додатку № 4 спірного договору у редакції відповідача, суд першої інстанції врахував приписи п. 6.7. ПКЕЕ. щодо врахування суми переплати.
Також вказує на те, що твердження позивача щодо невизначеності способу отримання рахунків на оплату активної електричної енергії, рахунків на оплату реактивної електричної енергії не відповідає дійсності і спростовується самим Позивачем, оскільки абзацом 3 пункту 1 додатку № 4 "ОСОБА_3 розрахунків" передбачено, що Споживач зобов'язаний прийняти розрахункові документи на оплату електричної енергії в день отримання Акту прийняття - передачі електричної енергії Постачальником, а Постачальник зобов'язаний надати такі розрахункові документи. При цьому, абзацем 7 п. 6.11. ПКЕЕ встановлено порядок передачі рахунків для оплати, обов'язку Споживача самостійно отримувати рахунки у Постачальника зазначеним абзацом не встановлено.
Окрім цього, вказує на те, що встановлення обов'язку Споживача оплатити пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування на протязі 10 операційних днів з моменту отримання рахунків на оплату, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки таке трактування абзацу 5 п.2 додатку № 4 дає можливість Постачальнику виписувати відповідні рахунки і за прострочення оплати планових платежів, що не передбачено ПКЕЕ. Разом з цим наявність пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних, їх розмір повинні бути доведені.
Також звертає увагу на те, що згідно з п. 8.1. ПКЕЕ, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії. Таким чином, умовою застосування штрафної санкції (пені) є наявність заборгованості споживача перед постачальником за спожиту електроенергію. Отже кількість остаточно спожитої електроенергії у розрахунковому періоді, а отже і суму заборгованості по її оплаті з урахуванням проведення (чи не проведення) планових платежів, можливо встановити лише на підставі Акту прийняття-передавання електричної енергії, що складається один раз на розрахунковий період (місяць) - 1 числа кожного місяця.
Таким чином, викладення пункту 9 додатку № 4 "ОСОБА_3 розрахунків" до договору в редакції Відповідача, є правомірним і узгоджується з приписами чинного законодавства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом ПАТ “Сумиобленерго” є суб'єктом природних монополій у Сумській області по передачі та розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами згідно Переліку суб'єктів природних монополій Сумської області Сумського територіального відділення Антимонопольного Комітету України. З метою захисту у процесі укладання господарського договору інтересів сторін від можливих зловживань стороною монопольним становищем, законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, передбачено, що при укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток № 3 до ПКЕЕ).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою по врегулюванню розбіжностей до договору від 06.03.2017 року № 151397 зазначивши, що договір розроблений позивачем на підставі Типового договору і у відповідності до Правил користування електричною енергією (далі також - ПКЕЕ).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним надіслано відповідачу супровідним листом від 06.03.2017 року за № 80-28/837 проект договору про постачання електричної енергії від 06.03.2017 року № 151397 (далі - договір) на основі Типового договору про постачання електричної енергії, що є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28. Відповідач листом від 31.03.2017 року № 6/663 повернув підписаний договір разом з протоколом розбіжностей.
Позивач не погодився з протоколом розбіжностей та наполягає викласти текст оспорюваних пунктів (пункт 4.5, абзац 2 пункту 5.1, підпункт 6 пункту 6.1.3, пункт 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”, пункт 2.2 (останній абзац) додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” та пункт 9 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”) договору про постачання електричної енергії від 06.03.2017 року у наступній редакції:
Пункт 4.5 договору: «У разі порушень Споживачем п. 22 ОСОБА_3 заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 та п. 3 ОСОБА_3 ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, а саме: порядку реєстрації виписаних розрахунків коригування на зменшення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених статтею 192 Податкового кодексу України, які призвели до втрати Постачальником права на зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника, згідно з його письмовою вимогою, штраф у розмірі надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість протягом 5 (п'яти) календарних днів».
Абзац 2 пункту 5.1 договору6 «Обсяг очікуваного споживання електричної енергії повинен не перевищувати максимально дозволеного до використання обсягу споживання електричної енергії, обчисленого, як добуток дозволеної потужності, кількості годин роботи електроустановок на добу та кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді».
Підпункт 6 пункту 6.1.3 договору: «З повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі: 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД)) в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів».
Пункт 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору: « За активну електричну енергію Споживач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях:
до 10 дня розрахункового періоду 50 %;
до 20 дня розрахункового періоду додатково 50 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком 1 до договору “Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу” до договору на цей період.
Рахунок на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, рахунки на оплату планових платежів надаються Постачальником Споживачу одночасно, із зазначенням в рахунках кінцевих дат їх оплати. Суми планових платежів, які має сплатити Споживач, розраховуються шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 “Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу із урахуванням відсотка планового платежу”.
Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:
- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.
За наявності додатку 9 “ОСОБА_3 створення та використання накопичувального авансового платежу для покриття аварійної (екологічної) броні” до договору, на підставі акта аварійної (екологічної) броні визначається обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.
Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, оплата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електроенергії, по 3% річних, по пені, по інфляційним нарахуванням згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих Споживачем у Постачальника рахунків протягом 10 операційних днів з дня їх отримання.
Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період Постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання активної електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.
При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка від Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем ПКЕЕ».
Пункт 2. 2 (останній абзац) додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору : «У разі невиконання Акту-вимоги щодо усунення пошкодження комунікаційного обладнання ЛУЗОД (АСКОЕ) впродовж зазначеного терміну Постачальник, попередивши Споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припиняє постачання електричної енергії до об'єктів Споживача згідно ПКЕЕ».
Пункт 9 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору: «У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;
- 3 % річних з простроченої суми.
При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках».
Відповідач у протоколі розбіжностей до договору від 06.03.2017 року № 151397 про постачання електричної енергії викладає оспорювані пункти даного договору у наступній редакції:
Пункт 4.5 договору - виключити.
Абзац 2 пункти 5.1 договору - виключити.
Підпункт 6 пункту 6.1.3 договору : « З повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі: 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів».
Пункт 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору : «За активну електричну енергію Споживач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях:
до 5 дня розрахункового періоду 34 %;
до 15 дня розрахункового періоду 33 %
до 25 дня розрахункового періоду додатково 33 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком 1 до договору “Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу” до договору на цей період.
Рахунки на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, перетікання реактивної енергії надаються Постачальником Споживачу із зазначенням в них залишків коштів Споживача, що переходять на наступний розрахунковий період.
Суми планових платежів, які має сплатити Споживач, розраховуються самостійно споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 “Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу із урахуванням відсотка планового платежу”.
Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:
- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору».
За наявності додатку 9 «ОСОБА_3 створення та використання накопичувального авансового платежу для покриття аварійної (екологічної) броні» до договору, на підставі акта аварійної (екологічної) броні визначається обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.
Остаточний розрахунок між сторонами за фактично спожиту електричну енергію здійснювати по закінченню розрахункового періоду на підставі рахунку-фактури, що надається Постачальником Споживачу, протягом 10 операційних днів з дня їх отримання.
У випадку переплати за фактично спожитий обсяг електричної енергії, сума переплати зараховується Постачальником у рахунок оплати електричної енергії на наступний розрахунковий період, або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою».
Пункт 2.2 (останній абзац) додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору - виключити.
Пункт 9 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору. У разі несвоєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії (за минулий розрахунковий період) Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується.
На суму боргу здійснюється нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення. Пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках.
Позивач у позові вказував на те, що при порівнянні умов договору з протоколом розбіжностей ним з'ясовано, що останній не відповідає вимогам частини четвертої статті 181 Господарського кодексу України та матеріальним нормам права, які регулюють взаємовідносини в процесі купівлі продажу електричної енергії.
В зв'язку з наведеним позивач, керуючись статтею 641 Цивільного кодексу України, статтею 26 Закону України “Про електроенергетику”, надіслав на адресу відповідача лист-пропозицію № 80-26/1576 від 20.04.2017 року вважати укладеним договір про постачання електричної енергії № 151397 від 06.03.2017 року у редакції позивача без врахування протоколу розбіжностей. Відповідач відповіді на згаданий лист-пропозицію на адресу позивача не надіслав.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що редакція спірних пунктів договору, що залишилися неврегульованими сторонами, та запропонована позивачем не відповідає ані умовам Типового договору про постачання електричної енергії, ані Правилам користування електричною енергією, ані Закону України “Про електроенергетику”.
При цьому господарський суд першої інстанції зазначив таке.
Щодо пункту 4.5 спірного договору:
- пропозиція позивача зобов'язати споживача у пункті 4.5 договору сплачувати на користь постачальника штраф у розмірі надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість протягом 5 календарних днів фактично є бажанням позивача відшкодувати збитки, які він можливо понесе в процесі виконання договору, тоді як обґрунтованість вимог з відшкодування понесених стороною договору збитків, їх розмір та підстави виникнення мають бути доведені позивачем;
- саме позивач виписує та надає відповідачу зведені податкові накладні згідно пункту 201.4 Податкового Кодексу України на планові платежі, а розрахунки коригування на зменшення суми податку на додану вартість можуть бути виписані лише у разі повернення коштів;
- пункт 4.5 в редакції запропонованій позивачем не передбачений Типовим договором (додаток № 3 до ПКЕЕ), також такий пункт відсутній у Правилах користування електричною енергією;
- відповідальність щодо заповнення і подання податкових накладних, розрахунків коригування, порядку реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування не є оперативно-господарськими санкціями у розумінні статті 236 Господарського кодексу України, така відповідальність визначена виключно Податковим Кодексом України.
Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, внесення позивачем до спірного договору пункту 4.5 є безпідставним, а тому він підлягає виключенню.
Щодо абзацу 2 пункту 5.1 спірного договору:
- ні Правилами, ні Типовим договором не передбачено, що обсяг очікуваного, споживання електричної енергії повинен не перевищувати максимально дозволеного до використання обсягу споживання електричної енергії, обчисленого як добуток дозволеної потужності, кількості годин роботи електроустановок на добу та кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді;
- у пункті 4.2.2 договору сторонами вже визначено наслідки та відповідальність споживача у разі перевищення ним договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини потужності.
Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, абзац 2 пункту 5.1 спірного договору має бути виключено.
Щодо підпункту 6 пункту 6.1.3. договору:
- сторони не погодили підпункт 6 пункту 6.1.3. договору, оскільки редакція підпункту 6 пункту 6.1.3 договору позивача не відповідає Типовому договору (додаток № 3) ПКЕЕ;
- викладаючи в зазначеній у позовній заяві підпункт 6 пункту 6.1.3 договору постачальник (позивач) може нав'язувати споживачу встановити додаткове технічне обладнання, наявність якого не впливає на виконання сторонами обов'язків за договором, але за відмову від встановлення такого обладнання, постачальник має право припинити енергопостачання;
- в додатку 3.1 до договору № 151397 від 06.03.2017 року сторони визначили перелік комерційних засобів обліку, за допомогою яких проводиться облік відпущеної електроенергії споживачу і цим додатком передбачено, що облік відпущеної електроенергії здійснюється саме засобами обліку - багатофункціональними лічильниками типу “Indigo+”, а не АСКОЕ чи ЛУЗОД, до того ж вказаний перелік не містить посилання на обов'язок споживача встановити АСКОЕ або ЛУЗОД.
Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанції, підпункт 6 пункту 6.1.3 договору підлягає викладенню в редакції відповідача, яка відповідає як Типовому договору (додаток 3) та ПКЕЕ: “ 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів”.
Щодо пункту 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” договору:
- враховуючи положення пункту 6.11 ПКЕЕ, за взаємною згодою сторін можуть бути виписані лише рахунки на оплату авансових платежів або попередньої оплати. Надання рахунків на оплату планових платежів не передбачено ПКЕЕ та Типовим договором;
- абзацом 7 пункту 6.11 ПКЕЕ встановлено порядок передачі рахунків для оплати, але обов'язку Споживача самостійно отримувати рахунки у Постачальника зазначеним абзацом не встановлено;
- викладення абзацу 5 пункті 2 додатку № 4 договору і встановлення обов'язку Споживача самостійно отримувати рахунки у Постачальника ставить Споживача у нерівні умови з Постачальником, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного Кодексу України щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності;
- наявність пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних, а також їх розмір повинні бути доведені позивачем, а не визначатись позивачем в рахунках, обов'язкових до сплати протягом 10 днів з дня їх отримання;
- абзац 5 пункту 6.42 ПКЕЕ надає право Споживачу не оплачувати виставлених рахунків до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанції, пункт 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” до договору № 151397 від 06.03.2017 підлягає викладенню в редакції відповідача, оскільки така редакція не суперечить ПКЕЕ і не порушує прав постачальника (позивача).
Щодо пункту 2.2 (останній абзац) додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”: враховуючи приписи пункту 3.7 та підпункту 6 пункту 7.5 ПКЕЕ, враховуючи, що умовами договору № 151397 від 06.03.2017 не передбачено встановлення ЛУЗОД (АСКОЕ), а облік відпущеної електроенергії здійснюється саме засобами обліку - лічильниками, перелік та інвентарні номери яких наведені в додатку 3.1 до договору, внесення позивачем останнього абзацу до пункту 2.2 додатку № 4 (ОСОБА_3 розрахунків) до спірного договору є безпідставним, а тому він підлягає виключенню з редакції вищезазначеного договору.
Щодо розбіжностей у викладених сторонами редакціях пункту 9 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”: Згідно з пункту 8.1 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, таким чином, умовою застосування штрафної санкції (пені) є наявність заборгованості споживача перед постачальником за спожиту електроенергію. Кількість остаточно спожитої електроенергії у розрахунковому періоді, а отже і суму заборгованості по її оплаті з урахуванням проведення (чи не проведення) планових платежів, можливо встановити лише на підставі Акту прийняття-передавання електричної енергії, що складається один раз на розрахунковий період (місяць) - 1 числа кожного місяця.
Отже, за висновком місцевого господарського суду, пункт 9 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” до договору № 151397 від 06.03.2017 підлягає викладенню в редакції відповідача, оскільки така редакція відповідає вимогам чинного законодавства України в тому числі і ПКЕЕ.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Згідно частини шостої статті 179 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Відповідно до частин першої - сьомої статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України)
Таким чином, проект договору та протокол розбіжностей є свідченням існування спору, який виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду для врегулювання відповідних розбіжностей.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом розгляду у суді можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).
Частина перша статі 187 Господарського кодексу України визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними переднього договору.
Згідно з статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією (далі-Правила), які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996.
Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3 Правил) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (пункту 1.6 Правил).
Пунктом 1.13 Правил встановлено, що укладення будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Відповідно до пункту 5.1 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Пунктом 5.2 Правил визначено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).
Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.
Як вже зазначалося, позивач, вважаючи, що певні умови спірного договору не відповідають вимогам частини четвертої статті 181 Господарського кодексу України та матеріальним нормам права, які регулюють взаємовідносини в процесі купівлі продажу електричної енергії, надіслав на адресу відповідача лист-пропозицію № 80-26/1576 від 20.04.2017, в якій запропонував вважати укладеним договір про постачання електричної енергії № 151397 від 06.03.2017 у редакції позивача без врахування протоколу розбіжностей.У відповідь на вказану пропозицію відповідач листом від 31.03.2017 № 6/663 повернув підписаний договір разом з протоколом розбіжностей.
Однак позивач не погоджується на підписання вищезазначеного договору з протоколом розбіжностей та наполягає викласти текст оспорюваних пунктів (пункт 4.5, абзац 2 пункту 5.1, підпункт 6 пункту 6.1.3, пункт 2 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”, пункт 2.2 (останній абзац) додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків” та пункт 9 додатку № 4 “ОСОБА_3 розрахунків”) договору про постачання електричної енергії від 06.03.2017 року в редакції позивача.
Позивач наполягає на викладенні цього пункту Договору у редакції Позивача, а саме:
"4.5. У разі порушень Споживачем п. 22 ОСОБА_3 заповнення податкової накладної, ствердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 та п. З ОСОБА_3 ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, а саме: порядку реєстрації виписаних розрахунків коригування на теншення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених статтею 192 Податкового кодексу України, які призвели до втрати Постачальником права на зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника, згідно з його письмовою вимогою, штраф у розмірі надміру сплаченого до оюджету податку на додану вартість протягом 5 (п 'яти) календарних днів."
В обґрунтування необхідності включення до договору пункту 4.5 позивач зазначає, що статтею 714 Цивільного Кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін, а тому в договорі про постачання електричної енергії, на думку позивача, має бути передбачена відповідальність за порушення Правил заповнення податкових накладних, а також позивач посилається на статті 216 та 218 Господарського Кодексу України.
Однак, колегія суддів вважає такі посилання позивача безпідставними, зважаючи на таке. У спірному договорі про постачання електричної енергії № 151397 сторонами вже передбачена відповідальність як Постачальника так і Споживача за невиконання обов'язків по договору, що свідчить про врегулювання сторонами умов, зокрема і щодо такого обов'язку, як заповнення податкових накладних. Отже вимоги статті 714 ЦК України сторонами були виконані.
Крім того, відповідно до п.1.1. статті 1 Податкового Кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Таким чином, відповідальність за неправильне заповнення, подання, реєстрацію податкових накладних, розрахунків коригування визначена виключно Податковим Кодексом України, тоді як позивач за відсутності на те достатніх правових підстав намагається врегулювати в спірному договорі адміністративні правовідносини щодо заповнення та подання податкових накладних. Окрім цього, пропозиція позивача щодо зобов*язання споживача сплачувати на користь постачальника штраф у розмірі надміру сплаченого до бюджету податку па додану вартість протягом 5 календарних днів фактично є намаганням позивача встановити в договорі умову про відшкодувати йому можливих збитків, що суперечить положенням частини 2 статті 623 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої обґрунтованість вимог з відшкодування понесених стороною договору збитків, їх розмір та підстави виникнення мають бути доведені позивачем.
Також слід зазначити, що види оперативно-господарських санкцій передбачені статтею 236 Господарського Кодексу України. Так, відповідно до вказаної статті у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 2)встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним.
Разом з цим, відповідальність щодо заповнення і подання податкових накладних, розрахунків коригування, порядку реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування не може вважатися оперативно-господарською санкцією у розумінні статті 236 ГК України, оскільки така відповідальність не є предметом регулювання Господарським кодексом України, а регулюється виключно положеннями Податкового Кодексу України.
Також слід звернути увагу на той факт, що пункт 4.5. в запропонованій позивачем редакції не передбачений в Типовому договорі (додаток № 3 до ПКЕЕ), як не передбачений і Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до договору про постачання електричної енергії плата за електричну енергію здійснюється плановими платежами протягом розрахункового періоду, при цьому саме ПАТ «Сумиобленерго» в особі філії Роменський РЕМ виписує та надає відповідачу зведені податкові накладні згідно з п. 201.4 Податкового Кодексу України на планові платежі, тоді як розрахунки коригування на зменшення суми податку на додану вартість можуть бути виписані лише у разі повернення коштів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції в частині виключення пункту 4.5. з спірного договору є законним та обґрунтованим.
Позивач наполягає на викладенні абзацу 2 пункту 5.1. спірного договору у наступній редакції: "Обсяг очікуваного споживання електричної енергії повинен не перевищувати максимально дозволеного до використання обсягу споживання електричної енергії, обчисленого, як добуток дозволеної потужності, кількості годин роботи електроустановок на добу та кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді."
При цьому таку позицію позивач обґрунтовує із посиланням на п. 1.2., п.4.1., п.4.2., п. 4.4. Правил користування електричною енергією та на листи НКРЕ України від 24.07.2013 року та від 15.08.2013 року.
Проте колегія суддів вважає такі посилання позивача безпідставними, виходячи з такого.
Із правового аналізу пунктів 1.2., 4.1., 4.2., 4.4. Правил користування електричною енергією випливає, що жодне положення вказаних пунктів не містить застережень про те, що обсяг очікуваного споживання електричної енергії повинен не перевищувати максимально дозволеного до використання обсягу споживання електричної енергії, обчисленого як добуток дозволеної потужності, кількості годин роботи електроустановок на добу та кількості календарних днів
відповідному розрахунковому періоді", таке визначення (положення) відсутнє і в типовому договорі про постачання електричної енергії.
Що стосується роз'яснень НКРЕ, на які посилається позивач, то вказані позивачем листи із такими роз'ясненнями не є нормативними документами, а отже не є обов'язковими для сторін при визначенні умов договору.
Також слід зазначити, що у розділі 5 договору сторонами передбачено порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.
Крім того, пунктом 4.2.2. спірного договору вже визначено наслідки та відповідальність споживача у разі перевищення ним договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини потужності.
Вказана обставина свідчить про те, що питання застосування договірних величин вже врегульована сторонами, а значить не може вважатися розбіжністю, яка передається сторонами для врегулювання судом в розумінні статті 181 Господарського кодексу України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині виключення з спірного договору абзацу 2 пункту 5.1. є також законним та обґрунтованим.
Рішенням місцевого господарського суду господарського суду підпункт 6 пункту 6.1.3. спірного договору викладено в редакції відповідача, а саме " 3 повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочі дні у разі: 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації постачальника електричної енергії щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів."
Позивач наполягає на викладенні підпункту 6 пункту 6.1.3. спірного договору в іншій редакції, а саме: "6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД) в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;", обґрунтовуючи свою позицією посиланням на пункти 3.14., 3.15., 3.35., 5.5. та 7.5. Правил користування електричною енергією.
Проте колегія суддів не може погодитися із позицією позивача, зважаючи на таке.
14.03.2017 року ПАТ «Укрнафта» в особі Качанівського ЕПЗ отримало пропозицію позивача про укладення договору № 151397 від 06.03.2017 року про постачання електричної енергії з додатками в пункті 5.22. ПКЕЕ зазначено, що до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки. В додатках до відповідного договору
обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. Додатки повинні не суперечити законодавству України, в тому числі вказаним Правилам та нормативно-технічним документам.
В додатку 3.1 до договору № 151397 сторони визначили перелік комерційних засобів обліку, за допомогою яких проводиться облік відпущеної електроенергії споживачу.
Цим додатком передбачено, що облік відпущеної електроенергії здійснюється саме засобами обліку - багатофункціональними лічильниками типу Indigo+ № 005655 та № 005693 та лічильником № 006902021000061 СА; СЕ-301;1.0; ІІ/2009, тоді як ані засіб обліку АСКОЕ, ані засіб обліку ЛУЗОД в зазначеному переліку відсутні.
У додатку № 4 до договору "ОСОБА_3 розрахунків", а саме в абзаці 3 пункту 1 додатку № 4 передбачено порядок зняття показів засобів обліку та передачі таких показників до Постачальника електроенергії за розрахунковий період.
Так, покази розрахункових засобів обліку, визначених в додатку № 3.1 до договору "Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу", фіксуються споживачем 1 числа кожного місяця та оформляються за формою додатку № 2 "Акт прийняття-передавання електричної енергії" до договору у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надаються у письмовому вигляді на паперових носіях постачальнику безпосередньо уповноваженою особою споживача не пізніше наступного робочого дня.
Крім того, передбачений в абзаці 3 пункту 1 додатку № 4 як обов'язковий для складання Акт прийняття-передавання електричної енергії протягом розрахункового періоду, форма якого встановлена додатком № 2 до договору (форма акту запропонована постачальником) також не містить посилань на застосування для розрахунку за спожиту електроенергію засобів обліку АСКОЕ чи ЛУЗОД.
Також, Пунктом 3 Правил користування електричною енергією врегульовано порядок встановлення та експлуатації засобів обліку електричної енергії і управління електроспоживанням.
Згідно з пунктом 3.35. ПКЕЕ об'єкт (крім багатоквартирних житлових будинків та населених пунктів) з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів для діючих електроустановок або заявленим обсягом споживання електричної енергії для нових електроустановок 50 тис.кВт.год і більше має бути забезпечений локальним устаткуванням збору та обробки даних у межах періоду, визначеного для встановлення зазначених засобів обліку відповідно до договору.
Споживач має право об'єднати локальне устаткування збору та обробки даних в автоматизовану систему комерційного обліку електричної енергії споживача.
Електропередавальна організація приймає до розрахунків за електричну енергію схему розрахункового обліку електричної енергії після встановлення локального устаткування збору та обробки даних або автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії споживача.
Слід зазначити, що засіб обліку АСКОЕ є системою, що включає чотири пов'язаних між собою рівні обладнання і програмне забезпечення, які функціонують одночасно:
перший - вимірювальні прилади (лічильники електроенергії), які використовують для безперервного вимірювання параметрів енергообліку;
другий - пристрої збору і підготовки даних (модеми), які цілодобово збирають, нагромаджують, обробляють і передають вимірювальні дані на наступні рівні.
третій - персональний комп'ютер зі встановленим спеціалізованим програмним забезпеченням, що здійснює підсумкову обробку отриманих даних.
четвертий - сервер центру зі збору й обробки даних, який на основі отриманої інформації формує платіжні документи для розрахунків за електроенергію.
Таким чином, справність або несправність АСКОЕ чи ЛУЗОД жодним чином не впливає на результати комерційних розрахунків за спожиту електричну енергію і не використовується для проведення таких розрахунків.
Отже, в разі використання АСКОЕ для розрахунку за спожиту електроенергію про це має бути зазначено в договорі про постачання електричної енергії, відповідно при застосуванні АСКОЕ автоматично повинні зніматися показники споживання електроенергії, автоматично передаватися до Постачальника і відповідно автоматично формуватися платіжні документи за спожиту електроенергію.
Слід зазначити, що спірний договір має однаковою мірою враховувати інтереси обох сторін, відповідати засадам добросовісності, розумності та справедливості, які встановлені абз.6 статті 3 Цивільного кодексу України.
В той же час складання такого договору у формі документу, що покладає обов'язки лише на одну сторону, суперечитиме вказаним засадам цивільного права..
Таким чином, посилання позивача в апеляційній скарзі на загальні пункти ПКЕЕ, які передбачають порядок встановлення АСКОЕ або ЛУЗОД, порядок їх використання для розрахунків за спожиту електроенергію, не є обґрунтованим, оскільки за умовами спірного договору як комерційні засоби обліку ЛУЗОД та АСКОЕ не використовується, в той час як надання постачальнику безперешкодної можливості обмежити або припинити постачання електроенергії Споживачу в разі несправності технічного обладнання, яке не використовується в розрахунковому обліку за спожиту електроенергію взагалі, є порушенням прав та законних інтересів споживача по договору.
Отже, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду в частині викладення підпункту 6 пункту 6.1.3. договору в редакції відповідача узгоджується з відповідним пунктом Типового договору про постачання електричної енергії та пунктом 7.5 ПКЕЕ та є законним і обґрунтованим.
Оскаржуваним рішенням п.2 додатку № 4 "ОСОБА_3 розрахунків" до договору про постачання електричної енергії викладений в редакції відповідача, а саме: "За активну електричну енергію споживач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях:
до 5 дня розрахункового періоду 34%
до 15 дня розрахункового періоду 33%
до 25 дня розрахункового періоду 33%
вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного Додатком 1 .договору „Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу ' до договору на цей період.
Рахунки на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої в продовж звітного розрахункового періоду, перетікання реактивної енергії надаються Постачальником Споживачу із зазначенням в них залишків коштів Споживача, що переходять на наступний розрахунковий період. Суми планових платежів, які має сплатити Споживач, розраховуються самостійно споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 "Обсяги постачання договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу із урахуванням відсотка планового платежу".
Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:
- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.
За наявності додатку 9 "ОСОБА_3 створення та використання накопичувального авансового платежу для покриття аварійної (екологічної) броні" до Договору, на підставі акта аварійної екологічної) броні визначається обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.
Остаточний розрахунок між сторонами за фактично спожиту електричну енергію здійснювати то закінченню розрахункового періоду на підставі рахунку-фактури, що надається Постачальником Споживачу, протягом 10 операційних днів з дня їх отримання.
У випадку переплати за фактично спожитий обсяг електричної енергії, сума переплати враховується Постачальником у рахунок оплати електричної енергії на наступний розрахунковий період, або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою.»
Проте позивач в апеляційній скарзі наполягає на викладенні пункту 2 додатку № 4 у своїй редакції, а саме: "За активну електричну енергію Споживач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях:
до 10 дня розрахункового періоду 50%;
до 20 дня розрахункового періоду додатково 50 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком 1 до Договору "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу" до Договору на цей період.
Рахунок на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, рахунки на оплату планових платежів надаються Постачальником Споживачу одночасно, із зазначенням в рахунках кінцевих дат їх оплати.
Суми планових платежів, які має сплатити Споживач, розраховуються шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу із урахуванням відсотка планового платежу".
Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:
- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору. За наявності додатку 9 "ОСОБА_3 створення та використання накопичувального авансового платежу для покриття аварійної (екологічної) броні" до Договору, на підставі акта аварійної (екологічної) броні визначається обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.
Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, оплата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електроенергії, по 3% річних, по пені, по інфляційним нарахуванням згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих Споживачем у Постачальника рахунків протягом 10 операційних днів з дня їх отримання.
Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період Постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання активної електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.
Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка від Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем КЕЕ".
Свою позицію позивач обґрунтовує із посиланням на п. 6.6., п. 6.11., абзац 2 п. 6.43. ПКЕЕ.
Однак колегія суддів не може погодитися із такою позицією позивача, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 6.7. ПКЕЕ у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі.
Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів).
За результатами коригування перший плановий платіж наступного періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.
Таким чином, викладаючи абзац 2 пункту 2 додатку № 4 спірного договору у редакції відповідача, місцевий господарський суд врахував приписи п. 6.7. ПКЕЕ. щодо врахування суми переплати.
Також пункт 1.2. ПКЕЕ містить наступні дефініції :
планові платежі - перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду);
авансовий платіж - часткова оплата (у розмірі, обумовленому договором) заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії, яка здійснюється до початку розрахункового періоду;
попередня оплата - оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у найближчому наступному періоді.
Згідно з частиною 1 пункту 6.6. ПКЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Абзацом 2 пункту 6.6. ПКЕЕ передбачено, що споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з показами засобу (засобів) обліку.
Частиною 1 п. 6.11. ПКЕЕ встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та /або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Згідно з частиною 3 пункту 6.11. ПКЕЕ рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.
Отже, враховуючи викладене, можна дійти висновку про те, що Правилами користування електричною енергією не ототожнюються поняття "плановий платіж;", "попередня оплата на розрахунковий або плановий період" та "авансовий платіж", ПКЕЕ також не передбачено виписки рахунків на сплату планових платежів, а рахунки на авансовий платіж та попередню оплату можуть бути виписані лише у разі, якщо договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення таких рахунків.
Таким чином, викладення господарським судом першої інстанції абзацу 2 пункту 2 додатку № 4 у редакції відповідача повністю узгоджується з приписами Правил користування електричною енергією і не порушує прав постачальника за договором.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що договором не передбачений жодний із видів отримання рахунку згідно абзацу 7 пункту 6.1.1.ПКЕЕ, при цьому наполягає на викладенні абзацу 5 пункту 2 додатку № 4 у редакції Позивача, а саме: "Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, оплата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та «тужності, за перетікання реактивної електроенергії, по 3% річних, по пені, по інфляційним врахуванням згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих Споживачем у Постачальника рахунків протягом 10 операційних днів з дня їх отримання. "
Однак, твердження позивача щодо невизначеності способу отримання рахунків на оплату спожитої електричної енергії, рахунків на оплату реактивної електричної енергії не є безпідставним, оскільки абзацом 3 пункту 1 додатку № 4 "ОСОБА_3 розрахунків" передбачено, що споживач зобов'язаний прийняти розрахункові документи на оплату електричної енергії в день отримання Акту прийняття-передачі електричної енергії постачальником, а постачальник зобов'язаний надати такі розрахункові документи.
Частиною 7 пункту 6.11. ПКЕЕ встановлено, що рахунки на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника електричної енергії або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.
Отже, абзацом 7 п. 6.11. ПКЕЕ встановлено порядок передачі рахунків для оплати, тоді як обов'язку споживача самостійно отримувати рахунки у постачальника вказаним абзацом не встановлено.
Окрім цього, встановлення обов'язку споживача оплатити пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування на протязі 10 операційних днів з моменту отримання рахунків на оплату, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки таке викладення абзацу 5 п.2 додатку № 4 таким чином дає можливість постачальнику виписувати відповідні рахунки і за прострочення оплати планових платежів, що не передбачено ПКЕЕ. До того ж, наявність пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних, їх розмір повинно бути доведено Позивачем.
Слід зазначити, що пункти 6.37. - 6.43. ПКЕЕ передбачають порядок виявлення порушень у роботі розрахункових засобів обліку, оформлення результатів виявлених порушень, порядок прийняття рішення та порядок та строки оскарження рішень.
При цьому абзац 5 пункту 6.42. ПКЕЕ надає право споживачу не оплачувати виставлених рахунків до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Таким чином, викладення судом пункту 2 додатку № 4 "ОСОБА_3 розрахунків" в редакції відповідача є правомірним і узгоджується з приписами ПКЕЕ, а також не порушує прав позивача.
Позивач в апеляційній скарзі заперечує проти виключення з договору пункту 2.2. додатку № 4 «ОСОБА_3 розрахунків» і наполягає на викладенні цього пункту в редакції постачальника, а саме: "У разі невиконання Акту - вимоги щодо усунення пошкодження комунікаційного обладнання ЛУЗОД (АСКОЕ) впродовж зазначеного терміну Постачальник, попередивши Споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припиняє постачання електричної енергії до об'єктів Споживача згідно ПКЕЕ."
Однак, на думку колегії суддів, рішенням суду першої інстанції щодо вказаного пункту прийняте відповідності до вимог п.3.7., п.7.5. Правил і виключення судом такого пункту з спірного договору не порушує права та інтереси Постачальника .
Як вже зазначалося, Додатком 3.1. до Договору № 151397 сторони визначили Перелік та дані комерційного обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу, і зазначеним додатком не передбачено здійснення обліку відпущеної електроенергії по договору за допомогою таких засобів обліку, як ЛУЗОД чи АСКОЕ. Разом з цим, даним додатком передбачено, що облік відпущеної електроенергії здійснюється саме засобами обліку - багатофункціональними лічильниками типу Indigo+.
Згідно з п.п. 6 пункту 7.5. ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково достачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: невиконання обгрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.
Отже колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині є законним та обґрунтованим.
Пункт 9 додатку № 4 "ОСОБА_3 розрахунків" було викладено рішенням суду першої інстанції у редакції відповідача, а саме: "У разі несвоєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії (за минулий розрахунковий період), Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується.
На суму боргу здійснюється нарахування встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
Пеня, 3% річних та інфляційні збитки сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках."
Позивач заперечує наполягає на викладенні пункту 9 додатку № 4 в редакції Постачальника, а саме: "У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів. Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках."
Колегія суддів не може погодитися із такою позицією позивача, виходячи з такого.
Так, відповідно до п.1.2. ПКЕЕ планові платежі - перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду).
Як вже зазначалося вище, відповідно до умов спірного договору відповідач сплачує саме планові платежі у відповідних співвідношеннях.
Розрахунковим періодом відповідно до п.1 додатку № 4, щодо якого відсутній спір, вважається період з 1 числа місяця до 30 (31) числа місяця включно.
Покази розрахункових засобів обліку фіксуються Споживачем 01 числа кожного місяця та оформляються Актом прийняття-передавання електричної енергії.
За умовами спірного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а споживач, в свою чергу, оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії.
Згідно з пунктом 2.2.2. договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару.
Разом з цим, ч. 1 ст. 275 Господарського Кодексу України встановлено, що , за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію і дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Сторони у спірному договорі сторони погодилися, що електрична енергія є різновидом товару та оплата за неї здійснюється плановими платежами з наступним перерахунком.
Відповідно до статті 230 ГК України, яка кореспондується з приписами статті 549 Цивільного кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч.2 статті 625 ЦК України).
Згідно з п. 8.1. ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.
Таким чином, умовою застосування штрафної санкції (пені) є наявність заборгованості споживача перед постачальником за спожиту електроенергію.
Кількість остаточно спожитої електроенергії у розрахунковому періоді, а отже і суму заборгованості по її оплаті з урахуванням проведення чи не проведення планових платежів, можливо встановити лише на підставі Акту прийняття-передавання електричної енергії, що складається один раз на розрахунковий період (місяць) - 1 числа кожного місяця.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2013 року по справі № 920/454/13, та постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2013 року № 920/423/13.
Отже, за висновком колегії суддів, місцевий господарський суд цілком правомірно виклав пункт 9 додаток № 4 "ОСОБА_3 розрахунків" до договору в редакції відповідача.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, а також на законних підставах врегулював наявні розбіжності у спірному договорі.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.
Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 25 вересня 2017 року по справі № 920/379/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 12.12.2017.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.