04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2017 р. Справа№ 927/1200/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Верховця А.А.
Доманської М.Л.
за участю секретаря Гуліди А.О.,
представники сторін у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016р.
у справі №927/1200/15 (суддя - Сидоренко А.С.)
за заявою Голови ліквідаційної комісії боржника
боржник: Бахмацьке районне споживче товариство
про порушення справи про банкрутство
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016р. по справі №927/1200/15 залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про поновлення на роботі; задоволено частково заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог; визнано грошові вимоги ОСОБА_2 в розмірі 11 680,09 грн.; зобов'язано ліквідатора Бахмацького районного споживчого товариства - арбітражного керуючого Рязанову Світлану Миколаївну включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_2 в розмірі 11 680,09 грн. до І черги задоволення; відхилено грошові вимоги ОСОБА_2 в розмірі 41 231,98 грн.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016р. та прийняти нове, яким поновити ОСОБА_2 на роботі з 24.05.2016р.; визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 52 912, 07 грн.; включити їх до реєстру вимог кредиторів.
У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор Бахмацького районного споживчого товариства - арбітражний керуючий Рязанова С.М. просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016р. залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було призначено до розгляду на 11.12.2017р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Головою ліквідаційної комісії Бахмацького районного споживчого товариства (далі - боржник) до суду першої інстанції була подана заява про порушення справи про банкрутство на підставі ст. ст. 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), яка ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.09.2015р. була прийнята до розгляду.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.10.2015р. було порушено провадження у справі про банкрутство Бахмацького районного споживчого товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015р. боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рязанову С.М.
Ухвалою місцевого суду від 18.10.2015р. було продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Рязанової С.М. на шість місяців до 15.04.2017р.
02 липня 2016 року до господарського суду Чернігівської області була надіслана заява ОСОБА_2 про визнання грошових вимог, згідно якої заявник просив: поновити його на роботі з 24 травня 2016 року; визнати грошові вимоги в сумі 38 368,71 грн.; включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.09.2016р. вказана вище заява була прийнята та призначена до розгляду на 29.09.2016р.
26 вересня 2016 року ОСОБА_2 до місцевого суду була подана заява (датована 29.09.2016р.) про збільшення розміру грошових вимог, згідно якої заявник просив: поновити його на роботі з 24 травня 2016 року; визнати грошові вимоги в сумі 52 912,07 грн.; включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 29.09.2016р. та від 27.10.2016р. розгляд заяви ОСОБА_2 відкладався.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 віднесений до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Як зазначено в трудовій книжці ОСОБА_2, 24 жовтня 2013 року він був обраний головою правління Бахмацького районного споживчого товариства.
24 жовтня 2013 року зборами уповноважених членів Бахмацького районного споживчого товариства було прийняте рішення про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації (протокол від 24.10.2013р.) та призначення ОСОБА_2 головою ліквідаційної комісії.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015р. боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рязанову С.М., зобов'язано голову ліквідаційної комісії Бахмацького РСТ ОСОБА_2 протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення даної постанови передати арбітражному керуючому Рязановій С.М. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні 15.10.2015р. Крім того, дана постанова була отримана боржником 20.10.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том І, а.с. 263).
Згідно ч. 4 ст. 8 Закону про банкрутство, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийнята господарським судом у справі про банкрутство, набирає законної сили з моменту її прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, постанова господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015р. набрала законної сили 15.10.2015р.
Із наданого ОСОБА_2 штатного розпису Бахмацького РСТ (том V, а.с. 83) вбачається, що названий штатний розпис був затверджений розпорядженням голови правління від 28.10.2015р. № 5/15р. Штатним розписом визначено штат товариства в кількості 3,5 одиниці з місячним фондом заробітної плати 8 600,00 грн. Голові правління встановлено посадовий оклад в розмірі 3 600,00 грн. на місяць.
Наказом ліквідатора Бахмацького РСТ Рязанової С.М. від 23.03.2016р. № 1-к, ОСОБА_2 було попереджено про наступне звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 24.05.2016р. З попередженням про звільнення ОСОБА_2 був ознайомлений 01.04.2016р., що було підтверджено його розпискою.
У встановленому законодавством порядку ліквідатор повідомила Бахмацький районний центр зайнятості про наступне звільнення працівників Бахмацького РСТ.
Наказом ліквідатора Бахмацького РСТ Рязанової С.М. від 24.05.2016р. № 3-к, ОСОБА_2 було звільнено з посади голови правління з 24.05.2016р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Даний наказ був отриманий ОСОБА_2 16 червня 2016 року.
У відповідності з ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Таким чином, з 15.10.2015р. до арбітражного керуючого Рязанової С.М. перейшли права керівника (органів управління) Бахмацького РСТ.
За змістом п.п. "і", "й" п. 5.2 Статуту Бахмацького РСТ (том І, а.с. 9 - 17), до компетенції загальних зборів (зборів уповноважених) належить затвердження кошторисів на утримання апарату управління; затвердження посадового окладу та надбавок до нього голові правління споживчого товариства.
За таких обставин, ОСОБА_2 не мав права після припинення його повноважень в одноосібному порядку встановлювати собі, як голові правління товариства, посадовий оклад у розмірі 3 600,00 грн. на місяць.
З матеріалів справи вбачається, що вбачається ОСОБА_2 в період з 22.10.2015р. по 06.11.2015р. (в т.ч. і в день затвердження штатного розпису) перебував на стаціонарному лікуванні (том ІІІ, а.с. 18, 19).
Статтею 28 Закону України "Про оплату праці" визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В судовому засіданні 15.10.2015р., на якому вирішувалося питання щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, судом з'ясовувалося питання щодо заробітної плати керівника товариства.
В довідці Бахмацького РСТ (том І, а.с. 74) вказано, що заробітна плата голови правління Бахмацького РСТ з жовтня 2014 року по грудень 2014 року та з лютого по березень 2015 року становила 1986,00 грн. на місяць, в січні 2015 року - 1570,00 грн. З квітня 2015 року заробітна плата голові правління не виплачувалася у відповідності до рішення позачергових зборів уповноважених членів Бахмацького РСТ від 05.03.2015р. із-за відсутності грошових коштів. Обов'язки голови правління/голови ліквідаційної комісії виконуються на громадських засадах.
З копій податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ по Бахмацькому РСТ за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2015 року підтверджується, що в ІІ та ІІІ кварталах 2015 року ОСОБА_2 заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась. В ІV кварталі 2015 року ОСОБА_2 була нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 10 800,00 грн. (3 600,00 грн. за місяць).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень.
Тому господарський суд законно і обгрунтовано визнав грошові вимоги ОСОБА_2 по заробітній платі з дотриманням державних соціальних гарантій за період з 01.01.2016р. по 24.05.2016р. в розмірі 6 634,48 грн. (виходячи із посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати на місяць).
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені грошові вимоги ОСОБА_2 по заробітній платі за період з 25.05.2016р. по 29.09.2016р., оскільки з 24.05.2016р. ОСОБА_2 був звільнений з роботи.
Згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
В той же час, у відповідності з п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.
Оскільки ОСОБА_2 віднесений до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, він мав право на виплату допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.
Місцевим судом було правильно зроблено розрахунок відповідної допомоги, який становить 3 974,01 грн. (1 324,67 грн. * 3), виходячи із посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати на місяць, з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100.
Допомога, яка виплачується на підставі п. 7 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за своєю правовою природою є також вихідною допомогою, оскільки вона виплачується у разі вивільнення працівників. Статтею 44 Кодексу законів про працю України встановлено мінімальний розмір вихідної допомоги.
Тому місцевий суд законно визнав право ОСОБА_2 на виплату вихідної допомоги у найбільшому розмірі, враховуючи його статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За змістом ст. ст. 74, 75, 83 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Місцевим судом було правильно зроблено розрахунок грошової компенсації, виходячи із посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати на місяць, з дотриманням п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, яка склала 1 071,60 грн. (15 896,00 грн. / 356 днів * 24 дні).
У своїй заяві ОСОБА_2 просив визнати грошові вимоги в розмірі 693,23 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні), нараховані на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України.
У відповідності з ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідні грошові вимоги місцевим судом обґрунтовано були відхилені, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в день звільнення не працював, наказ про звільнення отримав поштою, доказів пред'явлення вимоги про розрахунок ліквідатору Рязановій С.М. не надавав.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.02.2016р. по даній справі, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 було зобов'язано передати ліквідатору Рязановій С.М. бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, а також нерухоме майно банкрута.
Даною ухвалою було встановлено факт, що в порушення вимог ч. 6 ст. 41 Закону про банкрутство, колишній голова ліквідаційної комісії Бахмацького РСТ ОСОБА_2 зволікає з виконанням обов'язків щодо передачі в повному обсязі необхідної документації та цінностей банкрута.
На час винесення місцевим судом оскаржуваної ухвали ухвала господарського суду Чернігівської області від 26.02.2016р. знаходилася на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби.
Таким чином, за відсутності у ліквідатора всіх необхідних документів щодо трудових відносин ОСОБА_2 з Бахмацьким РСТ, ліквідатор була позбавлена можливості здійснити виплату всіх сум, що належать заявнику від товариства в день звільнення, а ОСОБА_2 вимоги про розрахунок ліквідатору не пред'явив.
За відсутності вини ліквідатора у невиплаті належних ОСОБА_2 сум, його грошові вимоги щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції..
Згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
За змістом п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.
Частина 2 ст. 38 Закону про банкрутство містить імперативну норму про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства.
Порушень чинного законодавства при звільненні ОСОБА_2 апеляційним судом встановлено не було, а тому суд першої інстанції законно залишив без задоволення заяву ОСОБА_2 про поновлення на роботі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, ст. ст. 8, 38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016р. по справі №927/1200/15 - без змін.
Справу №927/1200/15 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді А.А. Верховець
М.Л. Доманська