ЄУН211/4988/17
Провадження №1-кп/193/98/17
12 грудня 2017 року сел. Софіївка Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
потерпілої: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017040720001669, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 4 жовтня 2017 року, по обвинуваченню відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.164, ч. 1 ст. 382 КК України,-
ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 382 КК України, вчинених при слідуючих обставинах:
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу № 213/4201/15-ц від 01.02.2016 року стягнуто з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі ? частини з усіх його видів заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 15.12.2015 року до повноліття на користь матері ОСОБА_4 , згідно якого був виданий виконавчий лист №213/4201/15-ц від 01.02.2016 року.
02.09.2016 року постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №52082598, копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Однак ОСОБА_5 , будучи обізнаний з 1.11.2016 року під особистий підпис про те, що згідно вказаного рішення суду він зобов'язаний виплачувати аліменти на утримання дитини, а також про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України, в період часу з 01.04.2016 року по 1.10.2017 р. злісно ухилявся від сплати аліментів.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а відповідно до ст. 150 СК України на батьків покладено обов'язок щодо виховання та розвитку дитини.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 починаючи з 01.04.2016 року по 01.10.2017 р. до центру зайнятості з питань працевлаштування не звертався та на обліку не перебував, чим злісно ухилився від сплати вказаним рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, однак ОСОБА_5 своєчасно не з'явився за викликом до державного виконавця, про місце своєї роботи в Структурному підрозділі «Експлутаційне Вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» в період з 17.05.2017 по 25.07.2017 не повідомляв, що свідчить про злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), спрямовані на невиконання рішення суду.
Відповідно до ч.4 ст. 155 СК України у разі ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно довідки розрахунку наданої державним виконавцем Довгинцівського ВДВС м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №511 від 18.10.2017, в результаті злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених вищевказаним рішенням суду, у ОСОБА_5 в період з 01.04.2016 р. по 01.10.2017 р. утворилась заборгованість за виконавчим листом № 213/4201/15-ц від 01.02.2016 р., яка станом на 01.10.2017 року становить 24 326, 96 грн., що сукупно складають суму виплат більш ніж за три місяці відповідних платежів.
Крім того, рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу № 213/4200/15-ц від 10.03.2016 року стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на утримання дружини в розмірі ? частки з усіх видів його доходів щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку починаючи з 15.12.2015 року на користь ОСОБА_4 .
02.09.2016 року постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 52082517, копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
ОСОБА_5 будучи присутнім у судовому засіданні при винесенні рішення Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу від 10.03.2016 року був обізнаний у необхідності виконання покладених на нього зобов'язань.
Так, ОСОБА_5 у період з 17.05.2017 по 25.07.2017 офіційно працював у Структурному підрозділі «Експлутаційне Вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» про що державного виконавця не повідомляв.
У подальшому заходів щодо працевлаштування не вчиняв, до Криворізького міського центру зайнятості не звертався, як безробітний не реєструвався, допомогу по безробіттю не отримував.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України. Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено відповідальність, встановлену законом, за невиконання судових рішень.
ОСОБА_5 маючі покладені на нього обов'язки, в період з 01.04.2016 року по 01.10.2017 року умисно не виконував рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10.03.2016 року, яке вступило у законну силу, та не сплачував аліменти на користь дружини ОСОБА_4 ..
Внаслідок чого невиконання рішення суду ОСОБА_5 , згідно довідок - розрахунків, наданих державними виконавцями Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області №510 від 17.10.2017 р. загальна сума заборгованості по аліментам за період з 01.04.2016 року по 01.10.2017 р. становить 24326, 96 грн..
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.164, ч. 1 ст. 382 КК України, визнав в повному обсязі, суду вказав, що раніше він не міг сплачувати, хоча і працював невеликий термін часу, зобов'язувався сплачувати аліменти. Винним себе у тому що не платив встановлені рішенням суду аліменти визнає повністю. Просить суд розглядати справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, фактичні обставини справи він не оспорює. Зазначив, що намагається знайти роботу, щоб виплачувати поточні платежі та заборгованість.
Потерпіла ОСОБА_4 , у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений раніше сплачував аліменти протягом одного місяця, на даний час матеріальної допомоги на утримання сина не надає, аліменти не сплачує, дитина перебуває у неї на утриманні .
Прокурор в судовому засіданні також заявила клопотання про розгляд кримінального провадження у скороченому порядку.
Розглянувши клопотання прокурора та враховуючи думку потерпілої та обвинуваченого, зважаючи на визнання вини обвинуваченим, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження у скороченому порядку не досліджуючи інші докази по справі, які ніким не оспорюються, а саме факт вчинення кримінального правопорушення саме обвинуваченим та кваліфікація правопорушення, досліджуючи при цьому характеризуючі ознаки стосовно обвинуваченого. Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_5 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.164 КК України, а саме: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.382 КК України, умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
При обрані міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , за скоєні ним злочини, суд виходить із вимог ст.65 КК України, що стосуються ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 у відповідності до ст.66 КК України, судом не встановлені.
Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 в силу ст.67 КК України, судом не встановлені.
При призначені покарання ОСОБА_5 суд також враховує, що обвинуваченим скоєно злочин передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, та злочин, скоєний ним, передбачений за ч. 1 ст. 382 КК України, у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, на даний час не працює, раніше не судимий .
Згідно висновку досудової доповіді, наданої Довгинцівським районним сектором з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань пробації Міністерства юстиції України - ОСОБА_5 характеризується позитивно, проживає разом із бабусею, має постійне місце проживання, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім, він не становить високої небезпеки для суспільства, виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі. Крім того, органом пробації рекомендовано додатково покласти обов'язок на обвинуваченого працевлаштуватись.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого, висновок досудової доповіді, а тому суд вважає, що його виправлення, попередження з його боку здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання в межах санкцій статтей Кримінального Закону, остаточно за правилами ст.70 КК України,за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Суд вважає, що таке покарання буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 65, 67, 164, 382 КК України, ч.3 ст.349, ст.368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України,-
ОСОБА_5 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити покарання у вигляді 100 (сто) годин громадських робіт .
ОСОБА_5 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (два) роки позбавлення волі .
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у вигляді 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки передбачені п.п. 1,2 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Матеріали кримінального провадження № 12017040720001669 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при обвинувальному акті у справі №211/4988/17, провадження 1-кп/193/98/17.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1