ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2017Справа № 910/6868/17
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"
доПублічного акціонерного товариства туристично-готельного комплексу "Дністер" Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія"
простягнення 100 000 грн 00 коп.
Представники:
від позивача: Шарікова Т.В - представник за довіреністю
від відповідача-1: Зубченко С.М. - представник за довіреністю
від відповідача-2: не з'явились
25.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" з вимогами до Публічного акціонерного товариства туристично-готельного комплексу "Дністер" та Публічного акціонерного товариства "Українська іноваційно-фінансова компанія" про стягнення 1 000 000 грн 00 коп. заборгованості за цінними паперами.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення емітованих відповідачем простих векселів загальною номінальною вартістю 34 606 000 грн 00 коп., виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства туристично-готельного комплексу "Дністер" за якими забезпечено Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційно-фінансова компанія" на підставі договору поруки № 04-П/17 від 06.04.2017, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогами про стягнення частини заборгованості у розмірі 1 000 000 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6868/16 та справу призначено до розгляду на 12.06.2017.
27.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, заява про збільшення позовних вимог та заява про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходів забезпечення позову в межах ціни позову 34 606 000 грн 00 коп. шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству туристично-готельному комплексу "Дністер", а саме: будівлю готелю літ. "А-9", загальною площею 13 420,00 кв.м., яка розташована в м. Львові за адресою: вул. Матейка, 6.
28.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про видачу ухвали.
12.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, на задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, керуючись статтями 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 31.07.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 зупинено провадження у справі № 910/6868/17 до вирішення пов'язаної з нею аналогічної справи № 910/12415/17.
06.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від сторін надійшло спільне клопотання про поновлення провадження у справі, скасування заходів забезпечення позову, припинення провадження у справі та повернення судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 по справі № 910/6868/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 30.11.2017.
29.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
30.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
30.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про повернення судового збору.
30.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог.
Представник відповідача-2 в судове засідання 30.11.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 44230384.
У судове засідання 30.11.2017 з'явились представники позивача та відповідача-1 та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд солідарно стягнути з відповідачів 100 000 грн 00 коп. заборгованості за векселями.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 100 000 грн 00 коп. заборгованості за векселями.
Представник відповідача-1 надав пояснення, відповідно до яких визнав заявлені позивачем вимоги.
У судовому засіданні 30.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши надані суду докази, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" (векселедержатель) є законним держателем емітованих Публічним акціонерним товариством туристично-готельний комплекс "Дністер" (векселедавець) простих векселів загальною номінальною вартістю 34 606 000 грн 00 коп., а саме:
- № АА2365563 від 22.02.2016 номінальною вартістю 5 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365564 від 22.02.2016 номінальною вартістю 5 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365565 від 22.02.2016 номінальною вартістю 3 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365566 від 22.02.2016 номінальною вартістю 3 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365567 від 22.02.2016 номінальною вартістю 3 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365568 від 22.02.2016 номінальною вартістю 3 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365569 від 22.02.2016 номінальною вартістю 2 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365570 від 22.02.2016 номінальною вартістю 2 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365571 від 22.02.2016 номінальною вартістю 2 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365572 від 22.02.2016 номінальною вартістю 2 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365573 від 22.02.2016 номінальною вартістю 2 000 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017;
- № АА2365574 від 22.02.2016 номінальною вартістю 2 606 000 грн 00 коп. зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 01.03.2017.
28.03.2017 позивачем було пред'явлено відповідачу для оплати прості векселі № АА2365563, № АА2365564, № АА2365565, № АА2365566, № АА2365567, № АА2365568, № АА2365569, № АА2365570, № АА2365571, № АА2365572, № АА2365573, № АА2365574 загальною номінальною вартістю у розмірі 34 606 000 грн 00 коп., про свідчить підписаний та скріплений печатками сторін Акт пред'явлення векселів до сплати.
Відповідно до пункту 2 вказаного Акту сторони засвідчили, що відповідно до вимог, встановлених законодавством України, векселедержателем є особа, яка має всі права за цими векселями, в тому числі право пред'являти ці векселі до оплати у визначені при видачі векселів строки. Сторони також засвідчили, що бланки векселів є справжніми та не містять ознак підробки чи зміни змісту реквізитів векселів.
Векселедавець цим актом підтверджує своє зобов'язання сплатити векселедержателю вексельну суму, а саме - 34 606 000 грн 00 коп., протягом 1 календарного дня, шляхом, перерахування її на рахунок векселедержателя, зазначений у реквізитах сторін (пункт 3 акту).
Судом встановлено, що 29.03.2017 позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про сплату заборгованості вих. № 29.03.17/2-В за емітованими відповідачем векселями.
З метою врегулювання відносин з погашення заборгованості за векселями, 06.04.2017 між позивачем (векселедержателем) та відповідачем-1 (векселедавцем) було укладено Угоду про порядок сплати заборгованості (далі - угода).
Відповідно до пунктів 3, 4 угоди векселедавець підписанням цієї угоди підтвердив своє зобов'язання сплатити векселедержателю заборгованість за векселями в повній сумі 34 606 000 грн 00 коп. протягом 7 (семи) календарних днів від дати підписання даної угоди - шляхом перерахування заборгованості за векселями на рахунок векселедержателя, зазначений у реквізитах сторін.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом (частина 2 статті 195 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 7 статті 164 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відносини, пов'язані із обігом векселів в Україні, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також законами України від 06.07.1999 року № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 827-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 828-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Згідно з статтею 76 зазначеного Уніфікованого закону простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.
Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71).
Так, відповідно до статті 33 зазначеного Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Положеннями статті 34 зазначеного Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
Відповідно до статті 38 зазначеного Уніфікованого закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.
Як вбачається з матеріалів справи Актом пред'явлення векселів до сплати від 28.03.2017, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, підтверджується пред'явлення позивачем (векселедержателем) спірних векселів до оплати відповідачу-1 (векселедавцю) 28.03.2017.
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідно до пунктів 3, 4 Угоди про порядок сплати заборгованості від 06.04.2017, укладеної між позивачем (векселедержателем) та відповідачем-1 (векселедавцем), векселедавець підписанням цієї Угоди підтвердив своє зобов'язання сплатити векселедержателю заборгованість за спірними векселями в повній сумі 34 606 000 грн 00 коп. протягом 7 (семи) календарних днів від дати підписання даної угоди - шляхом перерахування заборгованості за векселями на рахунок векселедержателя, зазначений у реквізитах сторін.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (векселедавцем) не сплачено позивачу (векселедержателю) заборгованість за спірними векселями ані у строк, визначений пунктом 4 зазначеної Угоди, ані станом на час розгляду спору по суті, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача-1 частини заборгованості за спірними простими векселями в розмірі 100 000 грн 00 коп., які були визнанні останнім відповідно до заяви від 30.11.2017.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
06.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" (кредитор за договором), Публічним акціонерним товариством "Дністер" (боржник за договором) та Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційно-фінансова компанія" (поручитель за договором) укладено договір поруки № 04-П/17, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за викання боржником зобов'язання по оплаті заборгованості за простими векселями - № АА2365563 від 22.02.2016, № АА2365564 від 22.02.2016, № АА2365565 від 22.02.2016, № АА2365566 від 22.02.2016, № АА2365567 від 22.02.2016, № АА2365568 від 22.02.2016, № АА2365569 від 22.02.2016, № АА2365570 від 22.02.2016, № АА2365571 від 22.02.2016, № АА2365572 від 22.02.2016, № АА2365573 від 22.02.2016, № АА2365574 від 22.02.2016 в сумі, що дорівнює 34 606 000 грн 00 коп.
Згідно з пунктом 4.1 договору поруки поручитель відповідає за грошове зобов'язання згідно з угодою про порядок сплати заборгованості перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.
Положеннями пункту 4.2 договору поруки визначено, що передбачена пунктом 4.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання обов'язків зазначених у пункті 2.1 цього договору.
У разі невиконання зобов'язань, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 4.3. договору поруки).
Відповідно до пункту 5.1 договору поруки договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Угодою про порядок сплати заборгованості.
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань по сплаті заборгованість за спірними векселями позивач направив на адресу боржника та поручителя вимогу про сплату заборгованості вих. № 14.04.17/1-В від 14.04.2017. Проте зазначена вимога залишена відповідачами без відповіді та задоволення.
Згідно з нормами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Нормами частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведені правові норми та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачем-1 зобов'язань щодо оплати пред'явлених позивачем спірних векселів та наявність у відповідача-1 станом на час вирішення спору заборгованості перед позивачем за такими векселями з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у розмірі 100 000 грн 00 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 100 000 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства туристично-готельного комплексу "Дністер" (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Матейка, будинок 6, ідентифікаційний код 13828634) та Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 12-А, ідентифікаційний код 25198262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" (01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4, ідентифікаційний код 35534818) заборгованість у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства туристично-готельного комплексу "Дністер" (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Матейка, будинок 6, ідентифікаційний код 13828634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" (01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4, ідентифікаційний код 35534818) витрати по сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) грн 00 коп.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 12-А, ідентифікаційний код 25198262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" (01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4, ідентифікаційний код 35534818) витрати по сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) грн 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 12.12.2017
Суддя Н.Б. Плотницька