Справа № 2-а-546
2009 р.
01.10.2009 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафоновій І.О., представника позивача Попова В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики роти ДПС № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, капітана міліції Мельника Віталія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора адміністративної практики роти ДПС № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, капітана міліції Мельника В.А., у якому просить суд скасувати постанову серії АР № 055312 від 23.02.2009 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просить суд адміністративний позов задовольнити, так як за кермом автомобіля був не він, а зовсім інша особа, можливо ОСОБА_2, якому позивач передав у довірче користування на свій автомобіль.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду лист із запереченням на позов, у якому зазначив, що надав суду усі докази, тому просить суд розглянути позов ОСОБА_1 без його участі, а в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, а також відповідно до ст. 280 КУпАП, з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
23.02.2009 р. відповідачем винесено постанову серії АР № 055312 по справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн., так як ОСОБА_1 23.02.2009 р. о 10 год. 31 хв. на автомобільній дорозі Харків-Сімферополь, керуючи легковим автомобілем ВАЗ-21122, номерний знак НОМЕР_1, перевищив швидкість дорожнього руху на 27 км/год, чим порушив пункт 12.6.г. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Проте, у судовому засіданні суд, згідно наданих позивачем доказів встановив, що ОСОБА_1 на підставі генеральної довіреності від 14.11.2008 р., автомобіль ВАЗ-21122, реєстраційний номер НОМЕР_1, передав у довірче управління гр. ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з єдиного реєстру довіреностей.
Крім того, відповідно до постанови Веселівського районного суду Запорізької області від 03.09.2008 р., позивача позбавлено права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.
У суду за таких обставин не має підстав ставити під сумнів пояснення позивача та його представника.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту даної статті закону вбачається, що законодавець покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
З матеріалів справи та із надісланих на адресу суду заперечень вбачається, що відповідач позов не визнає.
Тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен спростувати презумпцію своєї винуватості, адже вона дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності.
Позивач не зобов'язаний доводити ці обставини.
Суд, з метою отримання підтвердження чи спростування пояснень позивача щодо керування транспортним засобом іншою особою,звернувся до відповідача з пропозицією надати суду пояснення, але відповідач вимогу суду не виконав і надав суду заперечення щодо позову без спростування своєї презумпції винуватості.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У роз'ясненнях, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01.11.1996 р. визначено, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене та встановлені судом під час судового розгляду обставини скоєння адміністративного правопорушення суд обговорив питання про доцільність застосування при розгляді даної справи вимог п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП, а саме: постанову скасувати , справу надіслати на новий розгляд, де за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, вирішити питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2
Але, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 38 КУпАП, якою передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як за 2 місяці з дня вчинення правопорушення, керуючись ст. ст. 288-293 КУпАП, ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову інспектора адміністративної практики роти ДПС № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, капітана міліції Мельника Віталія Анатолійовича, серії АР № 055312 від 23.02.2009 р., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП - скасувати, а провадження у справі закрити.
Копію постанови направити ОСОБА_1, Мельнику В.А. та відділу державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.О. Нагорний