Справа № 2-а-502
2009 р.
04.09.2009 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафоновій І.О., представника позивача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора адміністративної практики роти ДПС № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, капітана міліції Мельника Віталія Анатолійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора адміністративної практики роти ДПС № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, капітана міліції Мельника В.А., у якому просить суд скасувати постанову від 14.03.2009 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просить суд адміністративний позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду лист із запереченням на позов, у якому зазначив, що надав суду усі докази, тому просить суд розглянути позов ОСОБА_2 без його участі, а в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, а також відповідно до ст. 280 КпАП України, з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленим цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що позивач просить суд скасувати постанову як незаконну з наступних підстав:
- порушені правила фіксації спеціальним приладом ,,Візир”;
- з фотографії не можливо встановити місце скоєння адміністративного правопорушення;
- позивач не був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, що стало порушенням права на захист;
- не було ознайомлено позивача з його правами.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту даної статті закону вбачається, що законодавець покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
З матеріалів справи та із надісланих на адресу суду заперечень вбачається, що відповідач позов не визнає.
Тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен спростувати презумпцію своєї винуватості, адже вона дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності.
Позивач не зобов'язаний доводити ці обставини.
Суд, з метою отримання підтвердження чи спростування пояснень позивача щодо невручення копії протоколу звернувся до відповідача з пропозицією надати суду пояснення, але відповідач вимогу суду не виконав і своєю безвідповідальністю, а також неявкою до суду поставив під сумнів законність і достовірність фіксації порушення, а також і як належний доказ вцілому.
Відповідач надав суду заперечення щодо позову без спростування своєї презумпції винуватості.
Судом встановлено, що 14.03.2009 р. відповідачем винесено постанову АР № 03687 по справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн., так як ОСОБА_2 13.03.2009 р., о 12 год. 32 хв., на 325 км автомобільної дороги Харків-Сімферополь, керуючи легковим автомобілем ТОYОТА Ніасе, номерний знак НОМЕР_1, перевищив швидкість дорожнього руху на 22 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач вимірював швидкість руху транспортного засобу позивача за допомогою приладу ,,ВИЗИР” № 0812550, яким і було зафіксовано перевищення руху швидкості на 22 км/год.
Діапазон вимірювання швидкості, як зазначено у заперече6ннях наданих відповідачем, становить від 20 до 250 км/год. Границі абсолютної похибки у стаціонарному режимі + 1 км /год. Границі абсолютної похибки у патрульному режимі + 2 км /год.
У наданих суду Мельником В.А. запереченнях відповідач зазначив, що підставою для винесення постанови є матеріали правопорушення зафіксовані за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів.
Проте, з таким твердженням відповідача суд не погоджується з тих підстав, що у розділі 11 інструкції до ВШВР ,,ВИЗИР” визначено, що вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписуючий ,,ВИЗИР”, згідно з технічними характеристиками, може працювати виключно у двох режимах вимірювання швидкості - стаціонарному (якщо встановлений стаціонарно) і патрульному (якщо використовується при автопатрулюванні і як переносний прилад), але ніяк не в автоматичному режимі.
Відповідач у наданих суду запереченнях не зазначив у якому із режимів здійснювалося фіксування швидкості позивача, у патрульному чи стаціонарному і тим самим не спростував у запереченнях та доданих до них доказів своєї презумпції винуватості тим самим не виконав вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України.
Статтею 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У роз'ясненнях, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 01.11.1996 р. визначено, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі ст. ст. 288-293 КпАП України, ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову інспектора адміністративної практики роти ДПС № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, капітана міліції Мельника Віталія Анатолійовича, серії АР № 067421 від 14.03.2009 р., про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП - скасувати, а провадження у справі закрити.
Копію постанови направити ОСОБА_2, Мельнику В.А. та відділу державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.О. Нагорний