Справа № 2-а-312
2009 р.
18.06.2009 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафоновій І.О., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до директора Веселівського районного центру зайнятості ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВCТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати постанову директора Веселівського районного центру зайнятості ОСОБА_3 про накладення на позивача за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-3 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала і просить суд у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, а також відповідно до ст. 280 КпАП України, з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 23.04.2009 р. № 20 за порушення повноти та своєчасності сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття нарахована пеня - 0,71 грн. та складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.04.2009 р. та винесена постанова від 05.05.2009 р. № 13 про накладення штрафу у розмірі 136,00 грн. на начальника Веселівського міжрайонного управління водного господарства Запорізької області ОСОБА_2
У 2007-2008 р.р. розмір нарахування на фонд оплати праці збору на обов'язкове страхування на випадок безробіття становив 1,3 %, розмір утримання із заробітної плати збору на обов'язкове страхування на випадок безробіття становив 0,5 %.
Станом на 01.08.2007 р. за Вселівським міжрайонним управлінням водного господарства перед Веселівським районним центром зайнятості рахувалась заборгованість по переплаті внесків у сумі 16,79 грн.
14.08.2007 р. при перерахуванні заробітної плати працівників за першу половину серпня на суму 29 511,17 грн. Веселівським міжрайонним управлінням водного господарства до Веселівського районного центру зайнятості внески у розмірі 531,21 грн., що на 26,21 грн. менше.
Станом на 15.08.2007 р. заборгованість Веселівського міжрайонного водного господарства перед Веселівським районним центром зайнятості становила 9,42 грн.
За другу половину серпня 2007 р. заробітна плата та внески до Фонду перераховані 31.08.2007 р. з урахуванням заборгованості до Веселівського РЦЗ.
На суму неповної сплати внесків 9,42 грн. була нарахована пеня 0,04 грн. за 17 днів затримки.
30.07.2008 р. Веселівське міжрайонне водне господарство надало управлінню державного казначейства у Веселівському районі для перерахування заробітної плати та внесків до Фондів за другу половину липня платіжні доручення по загальному та спеціальному фондах.
Згідно виписки від 30.07.2008 р. управління державного казначейства у Веселівському районі була перерахована заробітна плата на суму 1 589,98 грн. та внески на випадок безробіття Веселівському РЦЗ у сумі 29,20 грн. по спеціальному фонду.
31.07.2008 р. було перераховано заробітну плату у сумі 107 688,20 грн. та внески до Фонду у сумі 1918,48 грн. по загальному фонду.
За таких обставин суд приходить до висновку, що дії позивача - начальника Веселівського міжрайонного управління водного господарства Запорізької області ОСОБА_2 у постанові директора Веселівського районного центру зайнятості ОСОБА_3 від 05.05.2009 р. за № 13 кваліфіковані вірно.
Таким чином, суд, вивчивши та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, а також відповідно до ст. 280 КпАП України, з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково та можливістю застосування вимог ст. 22 КпАП України з наступних підстав.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, ст. 47 Закону № 3018 -111 ,,Про судоустрій України”, Верховний Суд України - найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, у зв'язку з чим на нього покладається обов'язок не лише здійснювати правосуддя, а й забезпечувати однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.
Відповідно до ст. 18 Закону від 07.02.2002 р. № 3018-111 ,,Про судоустрій України”, забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції - один із засобів забезпечення єдності системи судів загальної юрисдикції. Зважаючи на те, що системність судової влади - це необхідна умова її міцності та незалежності, то вжиття заходів для забезпечення однакового застосування судами законодавства виконуватиме системоутворюючу функцію для всієї судової системи, сприятиме її цілісності та розвитку. Неоднакове застосування судом закону аналогічних справ означатиме порушення зазначених вище конституційних засад. У зв'язку з цим однакове застосування законів виконує правозабезпечувальну функцію. Основними засобами для утвердження однакового застосування судами законодавства в Україні можна вважати здійснення судочинства вищими судовими інстанціями України та закріплення у законодавстві спеціальних підстав для скасування судових рішень, які безпосередньо пов'язані з неоднаковим застосуванням судом положень законодавства. При підтвердженні судом вищої інстанції правильності прийнятого рішення або при використанні вищестоящим судом при розгляді аналогічної справи правила, створеного судом нижчої інстанції, авторитет цього правила підвищується, і воно стає орієнтиром для вирішення таких справ нижчестоящими судами.
Тому, при вирішенні питання про застосування положень ст. 22 КпАП України суд враховує Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено.
У кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Встановлення зауваження, як засобу впливу, дає підстави говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, хоча це не є заходом державного примусу та адміністративним стягненням.
По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча саме по собі це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності, залишається правопорушенням.
Висновки щодо малозначності діяння обгрунтовуються наявністю пом'якшуючих обставин, зокрема, щирим каяттям винного, вчинення адміністративного правопорушення уперше, а також відсутністю суспільної шкідливості вчиненого діяння правопорушника та наявністю доказів, що підтверджують наведене.
У судовому засіданні з даних, які містяться у адміністративному матеріалів встановлено, що ОСОБА_2 протягом року до адміністративної відповідальності не притягався, суспільно шкідливі наслідки вчиненого діяння відсутні.
Згідно зі ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд, враховуючи викладене, вважає можливим змінити захід адміністративного стягнення у постанові директора Веселівського районного центру зайнятості ОСОБА_3 від 05.05.2009 р. № 13, звільнивши ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-3 КпАП України, у зв'язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що, по переконанню суду, буде сприяти виправленню та попередженню скоєння ним в подальшому нових правопорушень.
На підставі ст. ст. 7, 22, 288-293 КпАП України, ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 19 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Змінити захід стягнення у постанові директора Веселівського районного центру зайнятості ОСОБА_3 від 05.05.2009 р., яким, у зв'язку із малозначністю правопорушення, звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-3 КпАП України, обмежившись усним зауваженням.
Копію постанови направити ОСОБА_2., ОСОБА_3 та відділу державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.О. Нагорний