61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
12.12.2017 Справа № 905/2660/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдінг”, м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний Комбінат ”, м.Кам'янське, Дніпропетровська область
до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, м.Маріуполь, Донецька область
про: стягнення курсової різниці у розмірі 259534491,49грн.
За участю уповноважених представників :
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг», м.Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний Комбінат», м.Кам'янське, Дніпропетровська область; Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення курсової різниці у розмірі 259534491,49грн.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на збільшення розміру основного боргу за договором про відступлення права вимоги №1/020817 від 02.08.2017р. на суму 259534491,49грн. внаслідок збільшення курсу долара США
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 512-517, 524, 526, 530, 533, 554, 599, 611 Цивільного кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір про відступлення права вимоги №1/020817 від 02.08.2017р. з додатковою угодою №1 від 10.08.2017р.; акт приймання передачі оригіналів документів; договір поруки №ПР-4372/17 від 11.08.2017р.; рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2017р.
Представники сторін в судове засідання 12.12.2017р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Обізнаність позивача та відповідачів підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані сторонами документи та їх неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
Господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/1947/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг», Донецька область, м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», Дніпропетровська область, м. Кам'янське про стягнення заборгованості за Договором про відступлення права вимоги № 1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017 р. у розмірі 242970238,46 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 6193408809,41грн., штрафу у розмірі 121485119,23 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 3096704404,71 грн., а також 3% річних у розмірі 2026189,20грн., та Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 10000,00грн., за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 11.09.2017р., яким позовні вимоги позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
На виконання вказаного рішення виданий відповідний наказ від 27.09.2017р.
Відповідно ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вже було встановлено судом, 02.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (відповідач 1) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1/020817/17-0539-01 (надалі договір).
Пунктом 1 договору було передбачено, що договір направлено на регламентацію цивільних правовідносин, які виникли через відступлення позивачем на користь відповідача 1 права вимоги до Публічного акціонерного товариства «АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» (ідентифікаційний код 05441447) (надалі ПАТ «АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ») за договором поставки № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010р. (надалі Договір поставки).
Згідно із пунктом 2 договору, позивач зобов'язався передати (відступити) відповідачу 1 усі права вимоги, які існували на дату укладання договору, або які можуть виникнути у майбутньому у позивача до ПАТ «АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» за Договором поставки, або у зв'язку із ним, а також усі засоби захисту прав, які доступні позивачу (надалі права вимоги), у тому числі право вимоги виконання грошових зобов'язань за договором поставки на загальну суму 6250288628,19грн.
Положеннями ст. 512 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на положення ст. 70 та ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» та ту обставину, що укладання договору для відповідача 1 є значним правочином, згода на його укладання була надана Загальними зборами акціонерів ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ», про що було зазначено у протоколі № 21 від 02.08.2017р. Одночасно, вказаним протоколом Генерального директора відповідача 1 було уповноважено на вчинення усіх необхідних дій з метою укладення договору.
Пунктом 3 договору було встановлено, що моментом переходу (відступлення) права вимоги від позивача до відповідача 1 є дата підписання даного договору, тобто 02.08.2017р.
Актом приймання-передачі документів за договором про відступлення права вимоги № 1/020817/17-0539-01, який було підписано повноважними представниками позивача та відповідача 1 02.08.2017р., підтверджується факт передачі Позивачем, та отримання відповідачем 1 усіх оригіналів та/або засвідчених копій документів, що підтверджують право вимоги до ПАТ «АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» за Договором поставки.
02.08.2017р. позивачем на адресу ПАТ «АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» було надіслано повідомлення щодо відступлення прав вимоги за Договором поставки. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 до договору, яку було укладено між позивачем та відповідачем 1 10.08.2017р. (надалі - додаткова угода), було встановлено еквівалент боргу Відповідача 1 в сумі 6250288628,19грн. в іноземній валюті, а саме в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar). Еквівалент боргу в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання додаткової угоди складає 242970238,46доларів Сполучених Штатів Америки за офіційним курсом Національного банку України на 10.08.2017г. (2572,4503 гривень за 100 доларів). Сторони визначають еквівалент грошового зобов'язання Відповідача 1 (боргу) як суму в іноземній валюті в розмірі 242970238,46 доларів Сполучених Штатів Америки.
Пунктом 5 додаткової угоди було встановлено, що відповідач 1 зобов'язався сплатити на користь Позивача еквівалент грошового зобов'язання (боргу) у доларах Сполучених Штатів Америки протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди (згідно із п. 8 додаткової угоди ця дата визначається датою підписання даної додаткової угоди уповноваженими представниками позивача та відповідача 1 та скріплення її печатками підприємства - тобто не пізніше 15.08.2017р.), шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, має визначатися відповідачем 1 за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ч. 1-2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.
Отже, норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Такої правової позиції дотримується й Верховний суд України в постанові від 07.10.2014р. по справі №3-133гс14.
Враховуючи вищевикладені законодавчі приписи, а також те, що між сторонами зобов'язання за договором було визначене в валюті - доларах США і рішенням суду, яке не припиняє зобов'язальних відносин між сторонами, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача заборгованість у розмірі 242970238,46доларів США, позивач має право на нарахування курсової різниці у зв'язку з знеціненням національної валюти та невиконанням зобов'язання.
Позивач розрахував курсову різницю за наступною формулою: КПД-КДР=КР, де
КПД - сума, що еквівалентна 242970238,46доларів США відповідно до курсу Національного банку України станом на 10.11.2017р., дату підписання позову (2655,8575грн. за 100доларів США);
КДР - сума, що еквівалентна 242970238,46доларів США відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р., за рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. по справі №905/1947/17 (2549,0401грн. за 100доларів США);
КР - курсова різниця.
Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем курсової різниці, суд дійшов висновку що розрахунок курсової різниці у розмірі 259534491,19грн. є вірним.
У забезпечення виконання зобов'язань за договором, позивач уклав із відповідачем 2 договір поруки №ПР-4372/17 від 11.08.2017 року (далі договір поруки), за умовами якого останній поручився перед позивачем за виконання зобов'язань за договором про відступлення у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, передбачених договором поставки.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. За умовами п. 2.3 договору поруки відповідальність відповідача-2 обмежена сумою 10000,00 (десять тисяч) гривень.
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 курсової різниці у розмірі 259524491,49грн. та стягнення з відповідача 2 курсової різниці у розмірі 10000,00грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів пропорційно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдінг”, м.Маріуполь, Донецька область до Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний Комбінат”, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення курсової різниці у розмірі 259534491,49грн. задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний Комбінат ” (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдінг” (87534, Донецька область, місто Маріуполь, ПРОСПЕКТ НАХІМОВА, будинок 116-А, код ЄДРПОУ 34093721) курсову різницю в розмірі 259524491,49грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 239990,75грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс” (87534, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 116, корпус А, код ЄДРПОУ 00191112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдінг” (87534, Донецька область, місто Маріуполь, ПРОСПЕКТ НАХІМОВА, будинок 116-А, код ЄДРПОУ 34093721) курсову різницю в розмірі 10000,00грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 9,25грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2017р.
Суддя Я.О. Левшина