12 грудня 2017 року Справа № 904/10345/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В., Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс- Клуб"
на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017
та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017
у справі№ 904/10345/16 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс- Клуб"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" 2) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства"
провитребування майна
за участю представників сторін: від Генеральної прокуратури України - Збарих С.М.
До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернувся Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп"; третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради; третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", в якому просило господарський суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" (ЄДРПОУ 24439634) на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення №201, що розташоване за адресою: пр. Хмельницького Богдана (згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови № 882-р від 24.11.2015 колишня назва "вулиця Героїв Сталінграда"), буд.38 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 53291212101).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 у справі № 904/10345/16 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 201, що розташоване за адресою: пр. Хмельницького Богдана (згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови № 882-р від 24.11.2015 колишня назва "вулиця Героїв Сталінграда"), буд. 38 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 53291212101). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на користь прокуратури Дніпропетровської області суму витрат в розмірі 5 226,65 грн, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позову та подання заяви про забезпечення позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 904/10345/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 у справі № 904/10345/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 904/10345/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 у справі № 904/10345/16, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 215, 257, 258, 261, 267, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ст.ст. 74, 78, 219 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), ст.ст. 23, 25, 26, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство) в редакції з 19.01.2013, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.ст. 12, 16, 33, 35, 43, 65, 85 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора Генеральної прокуратури України Збарих С.М., дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 20 ГК України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст.ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ст.ст. 319, 321, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.
При цьому, чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за ст. 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно постанови від 03.10.2011 у справі № 51/232 та постанови від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 60 вказаного Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкту в матеріалах справи відсутнє.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до ст. ст. 22, 23 Закону про банкрутство (в редакції до внесення змін 19.01.2013), у випадках, передбачених законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено передачу певного майна боржника в комунальну власність місцевої громади.
Отже, законодавством про банкрутство не встановлюється порядок реалізації майна боржника виключно шляхом його продажу та не виключається можливість передачі майна боржника, в тому числі комунального підприємства, за наявності відповідного рішення місцевої ради, на баланс іншого комунального підприємства, зокрема, за рішенням суду про зобов'язання вчинити такі дії. Також, постанову суду першої інстанції про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки даним судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передача майна, яке перебувало у нього на праві власності чи повного господарського відання, здійснюється з урахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників.
Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові, нежитлове приміщення №201, за адресою: пр. Хмельницького Богдана (згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови № 882-р від 24.11.2015 колишня назва "вулиця Героїв Сталінграда"), буд.38 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 53291212101) перебувало на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - КЖЕП "Південне" ДМР), яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.08.1997.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХІV від 23.10.2003 "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради №171-р від 10.09.2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято КЖЕП "Південне" ДМР з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (п. 1 рішення міської ради).
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 171-р від 10.09.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 №232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 26.04.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 201, що розташоване за адресою: пр. Хмельницького Богдана (згідно з розпорядженням Дніпропетровського міського голови №882-р від 24.11.2015 колишня назва "вулиця Героїв Сталінграда"), буд. 38 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-53291212101).
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП "Південне" ДМР передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2012 відкрито провадження у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На час відкриття провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 КЖЕП "Південне" ДМР в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватись на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 у справі № 34/5005/4591/2012 КЖЕП "Південне" ДМР визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Місцевим господарським судом встановлено, що ліквідатором КЖЕП "Південне" ДМР призначено арбітражного керуючого Барановського О.В., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №201, що розташоване за адресою: пр. Хмельницького Богдана (згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови № 882-р від 24.11.2015 колишня назва "вулиця Героїв Сталінграда"), буд. 38 в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу спірного нерухомого майна, переможцем яких визначено ТОВ "РЕГІОНВЕСТГРУПП".
На підставі протоколу №8 проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна 16.05.2013 між КЖЕП "Південне" ДМР та ТОВ "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №201, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №604, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
27.07.2016 спірне нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення №201, що розташоване за адресою: пр. Хмельницького Богдана (згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови № 882-р від 24.11.2015 колишня назва "вулиця Героїв Сталінграда"), буд. 38 в м. Дніпро, ТОВ "РЕГІОНВЕСТГРУПП" було відчужено на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу №1733, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О.
Як встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне" ДМР, задоволено скаргу Прокуратури Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій ліквідатора КЖЕП "Південне" ДМР - арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, в тому числі нежитлового приміщення № 201, що розташоване за адресою: пр. Хмельницького Богдана (згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови № 882-р від 24.11.2015 колишня назва "вулиця Героїв Сталінграда"), буд.38 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 53291212101), та продажу його з відкритих біржових торгів; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу № 604 від 16.05.2013, укладений між ліквідатором КЖЕП "Південне" ДМР та ТОВ "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне" ДМР залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне" ДМР залишено без змін.
Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій прийняли до уваги преюдиціальний характер обставин, встановлених зазначеними рішеннями судів у справі № 34/5005/4591/2012, та дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про те, що спірне комунальне майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза волею власника, іншим шляхом (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, про що є відповідна ухвала суду у справі про банкрутство), а тому - позивач має право на витребування цього майна у відповідача на підставі статті 388 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про задоволення позовних вимог заступника прокурора Дніпропетровської області у повному обсязі.
Доводи заявника касаційної скарги про те, що в ході провадження у справі про банкрутство припиняються повноваження Дніпропетровської міської ради, як власника майна боржника та органу управління майном територіальної громади, відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням ст. ст. 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 19, 143 Конституції України, оскільки в даному випадку провадження у справі про банкрутство здійснювалося щодо комунального підприємства, якому орган місцевої влади передав частину майна територіальної громади в господарське відання, та правовий статус такого майна повинен визначатися з врахуванням норм законодавства про місцеве самоврядування, які є спеціальними до правовідносин, що склались, та підлягають переважному застосуванню.
Щодо доводів ТОВ "Ренессанс-Клуб" про те, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно не з її волі, з посиланням на рішення Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 № 40/14 та від 28.03.2012 № 41/22, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає їх необґрунтованими відповідно до ст. 1117 ГПК України як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у справі. Посилання скаржника на подібну судову практику касаційного суду у постанові від 11.04.2012 у справі № 5002-16/2989-2011 є необґрунтованими, оскільки у справі, на яку посилається скаржник, здійснювалося відчуження військового майна, правовий статус якого відрізняється від правового статусу комунального майна, а отже, правовідносини не є подібними.
Доводи скаржника про необхідність власного дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради в ході ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна №16/9 від 02.03.2011, та скасування їх тільки в ході провадження у справі про банкрутство, що на думку скаржника перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна третій особі (Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю"), колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими як такі, що суперечать вимогам ст. ст. 35, 54, 22, 82, 1117 ГПК України про преюдиціальність судових рішень та виходять за межі предмета спору у даній справі.
Твердження скаржника про відсутність правової оцінки судів на заявлене ТОВ "Ренессанс-Клуб" клопотання про застосування строків позовної давності, колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції в оскаржувані постанові вказав на те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення ЦК України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15.
Доводи скаржника про порушення позивачем вимог ч. 9 ст. 16 та п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України на предмет виключної підсудності розгляду майнових спорів боржника у межах провадження у справі про банкрутство № 34/5005/4591/2012, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке. З позовом у даній справі про витребування майна в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся заступник прокурора Дніпропетровської області. Позивач та особа, в інтересах якої заявлено позов, не перебувають у процедурі банкрутства, отже вимоги ч. 9 ст. 16 та п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України в даному випадку не застосовуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З огляду на зазначене та відхилення доводів заявника касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 справі № 904/10345/16 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 904/10345/16 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
О.Є. Короткевич