05 грудня 2017 року Справа № 915/606/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Малетича М.М.,
Сибіги О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва
на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року
та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2017 року
у справі № 915/606/17
господарського суду Миколаївської області
за позовом Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва
до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації
про стягнення майнової шкоди у розмірі 4 831,06 грн.
за участю представників:
позивача: Яновський А.В.
відповідача: не з'явилися
У червні 2017 року Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва звернувся до господарського суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення майнової шкоди в розмірі 4 831,06 грн., якою є кошти, виплачені громадянину ОСОБА_6, як допомога по безробіттю з 14 грудня 2012 року по 09 вересня 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені кошти були виплачені громадянину ОСОБА_6 безпідставно в порушення п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки ОСОБА_6 з 21 жовтня 2010 року отримує пенсію за віком. Безпідставно виплачені кошти є збитками позивача, які він поніс внаслідок протиправних дій відповідача щодо позбавлення громадянина ОСОБА_6 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим було припинено виплату йому пенсії і такий факт протиправності дій відповідача був встановлений в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року та ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі № 2а-6098/12/1470. Зазначені збитки підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем відповідно до ст. 1173 ЦК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2017 року (склад колегії суддів: Діброва Г.І. - головуючий, Разюк Г.П., Колоколов С.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, відповідач не здійснював жодних нарахувань або виплат грошових коштів ОСОБА_6, заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно, а саме: виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням ОСОБА_6 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди завданої відповідачем позивачу та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів перерахованих третій особі, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України. Крім того, відповідно до Положення про Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської ОДА, затвердженого розпорядженням Голови Миколаївської ОДА №107-р від 17 квітня 2013 року, відповідач не має відношення до вирішення спірних питань між Центром зайнятості та Управлінням ПФУ.
Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, громадянин ОСОБА_6 з 21 жовтня 2010 року отримував пенсію, яка була йому призначена на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Головне управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації направило на розгляд до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, документи стосовно правомірності видачі свідоцтва учаснику ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, зокрема: ОСОБА_6
20 вересня 2012 року Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, прийнято рішення, оформлене протоколом № 51 від 20 вересня 2012 року, згідно з яким визнано безпідставною видачу ОСОБА_6 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 у зв'язку з непідтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження.
Рішенням комісії з пенсійних питань управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва №343 від 07 листопада 2012 року ОСОБА_6 припинено з листопада 2012 року виплату пенсії, призначеної на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З метою реалізації права на соціальний захист, 06 грудня 2012 року громадянин ОСОБА_6 звернувся до Центрального районного центру зайнятості як особа, що шукає роботу.
З 06 грудня 2012 року по 23 вересня 2013 року ОСОБА_6 перебував на обліку в Центральному районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю з 14 грудня 2012 року по 09 вересня 2013 року відповідності до статей 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідно до довідки Центрального районного центру зайнятості № 488 від 28 квітня 2017 року сума нарахувань ОСОБА_6 за зазначений період склала 4 831,06 грн.
Крім того, ОСОБА_6 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколом № 51 від 20 вересня 2012 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі № 2а-6098/12/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, визнано протиправним та скасовано Протокол засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 51 від 20 вересня 2012 року в частині визначення безпідставності видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_6 та непідтвердженності факту виконання робіт у зоні відчуження, вилучення посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_6
Після прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом зазначеної постанови було поновлено виплату пенсії ОСОБА_6 на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За відомостями про нарахування пенсійних виплат ОСОБА_6 пенсія за попередній період, в тому числі за період з 14 грудня 2012 року по 09 вересня 2013 року фактично була виплачена у 2014 році, після прийняття Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України рішення від 26 лютого 2014 року про скасування протоколу Комісії року № 51 від 20 вересня 2012.
Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва звернувся до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації з претензією № 07-26 від 23 січня 2017 року про відшкодування безпідставно виплачених громадянину ОСОБА_6 грошових коштів в якості допомоги по безробіттю. Однак, відповідач в листі № П-84-03 від 06 березня 2017 року відмовив у задоволенні претензії, пославшись на те, що відповідно до Положення про Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської ОДА, затвердженого розпорядженням Голови Миколаївської ОДА № 107-р від 17 квітня 2013 року, він не має відношення до вирішення спірних питань між Центром зайнятості та Управлінням ПФУ, а переплату бюджетних коштів в розмірі 4 831,06 грн. повинен відшкодувати громадянин ОСОБА_6, як особа, яка фактично отримала і пенсію, і допомогу по безробіттю за період з 14 грудня 2012 року по 09 вересня 2013 року.
У зв'язку з відмовою відповідача сплатити зазначену суму грошових коштів в якості відшкодування шкоди за виплату ОСОБА_6 грошових коштів у вигляді допомоги по безробіттю, Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва звернувся до господарського суду з даним позовом.
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу соціального захисту населення та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Однак, судами попередніх інстанцій не було застосовано до спірних правовідносин положення статті 1173 ЦК України та не прийнято до уваги те, що положення зазначеної статті застосовуються незалежно від вини державних органів.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст.ст. 9, 10 зазначеного закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження в 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 14 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ та організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 15 Закону передбачені підстави для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме: період роботи (служби) у зоні відчуження, підтверджений відповідними документами.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 28 грудня 1994 року у справі № 2-4-67/95, яке набрало законної сили, встановлено факт перебування ОСОБА_6 в м. Чорнобилі в період з 30 березня по 24 квітня 1987 року під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Також встановлено, що ОСОБА_6 в період з 30 березня 1987 року по 05 травня 1987 року працював водієм в Миколаївському АТП-14862 та проводив маршрути до м. Чорнобиль.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2008 року, яке набрало законної сили, було зобов'язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення з наслідків Чорнобильської катастрофи визнати за ОСОБА_6 право на пільги і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як для учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно по другій категорії.
Згідно з п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 51 від 20 січня 1997 року, (далі за текстом - Порядок), спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.
Відповідно до п. 1.1. Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 187 від 17 травня 2006 року, (далі за текстом - Положення), Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій у даній справі, Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, прийнято рішення, оформлене протоколом засідання № 51 від 20 вересня 2012 року, яким було визнано безпідставною видачу ОСОБА_6 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 у зв'язку з непідтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження, вирішено вилучити у ОСОБА_6 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварія на ЧАЕС категорії 2.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі № 2а-6098/12/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, визнано протиправним та скасовано зазначений протокол засідання Комісії року № 51 від 20 вересня 2012 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких приймають участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини протиправного позбавлення громадянина ОСОБА_6 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 є встановленими та не підлягають доведенню у даній справі.
При цьому судами встановлено, що документи стосовно правомірності видачі ОСОБА_6 свідоцтва учасника ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС були направлені на розгляд до Комісії саме відповідачем - Головним управлінням праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації, яке згідно з розпорядженням Миколаївської ОДА № 50-р від 25 лютого 2013 року було перейменовано в Департамент соціального захисту населення Миколаївської ОДА, що свідчить про те, що відповідач всупереч зазначених вище рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 28 грудня 1994 року у справі № 2-4-67/95 та постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2008 року поставив під сумнів питання законності надання ОСОБА_6 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, статус якого був підтверджений зазначеними судовими рішеннями.
Відповідно до абз. 2 пп. 34 п. 6 Положення про Департамент соціального захисту населення Миколаївської ОДА, затвердженого розпорядженням Голови Миколаївської ОДА № 170-р від 17 квітня 2013 року, однією із функцій Департаменту є організація та координація роботи, пов'язаної з визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів війни та осіб, на яких поширюється чинність Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Таким чином саме до повноважень Департаменту віднесено вирішення питань про внесення або невнесення на розгляд Комісії спірних питань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Внаслідок таких неправомірних дій громадянин ОСОБА_6 був позбавлений статусу учасника ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС та був позбавлений права на отримання пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке йому гарантовано чинним законодавством. Крім того внаслідок неправомірних дії відповідача Центральний районний центр зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_6, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим було завдано шкоди центру зайнятості. Наведеним спростовуються висновки судів попередніх інстанцій про відсутність неправомірної поведінки з боку відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками.
При цьому, збитками позивача є саме виплачені ним грошові кошти як допомога по безробіттю ОСОБА_6 за період з 14 грудня 2012 року по 09 вересня 2013 року у розмірі 4 831,06 грн., оскільки допомога по безробіттю у період після призначення пенсії була призначена ОСОБА_6 всупереч вимогам Закону України "Про зайнятість населення" саме через неправомірні дії Департаменту.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність існування в діях відповідача усіх необхідних складових елементів правопорушення, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом. Проте рішення першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають, тому постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не вірно застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2017 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року зі справи № 915/606/17 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (54003, м. Миколаїв, вул. Акіма, 2, ідентифікаційний код 03194683) на користь Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ідентифікаційний код 20917678) 4 831,06 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять одну гривню шість копійок) майнової шкоди.
5. Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
Головуючий І.А. Плюшко
Судді М.М. Малетич
О.М. Сибіга