11 грудня 2017 року справа № 823/1627/17
м. Черкаси
16 год. 37 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дій, рішень та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
20 жовтня 2017 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо реєстрації заяви 18.09.2017;
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській, викладеної у листі № 9065/6-17 від 12.10.2017;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району (за межами населеного пункту);
- зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення.
Позов мотивований тим, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за відсутності правових підстав. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», оскільки його заяву отримано 12.09.2017 цінним листом, про що свідчить підпис працівника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рекомендованому повідомленні, а зареєстровано 18.09.2017, тобто з порушенням строків встановлених вищезазначеною Інструкцією.
04.12.2017 позивач надав заяву, в якій позов підтримав та просив справу розглянути без його участі.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні. Однак, у зв'язку з прибуттям у судове засідання, призначене на 07.12.2017 не всіх осіб, які беруть участь у справі, суд виніс ухвалу, згідно якої вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши пояснення та доводи представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Суд встановив, що 11.09.2016 позивачем через відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» цінним листом направлена заява про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га в приватну власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району. До заяви були подані документи, які передбачені п. 6 ст.118 Земельного кодексу України.
12.09.2017 відповідач отримав заяву позивача, про що свідчить підпис працівника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рекомендованому повідомленні (а.с.7). Дана заява зареєстрована відповідачем 18.09.2017 за вхідним номером 18277/0/5-17-СГ (а.с.9).
Листом від 12.10.2017 №9065/6-17 відповідач надав відповідь, в якій зазначив таке: «місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до їх нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Враховуючи вищевикладене наразі не є можливим вирішення порушеного питання».
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» затверджено типову інструкцію з діловодства яка встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.
Згідно п. 153 Інструкції, факт і дата надходження документа до установи обов'язково фіксуються за правилами, зазначеними в пункті 82 цієї Інструкції.
Відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду. (п. 82 Інструкції).
Пунктом 163 Інструкції встановлено, що документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створювані - у день підписання або затвердження.
З матеріалів справи встановлено, що заява ОСОБА_1 про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га в приватну власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району отримана Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаської області 12.09.2017 уповноваженою особою - Дерновий (а.с.7), проте, зареєстроване відповідачем 18.09.2017 (а.с.9).
Так чином суд зазначає, що дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо реєстрації заяви позивача 18.09.2017, а не в день отримання, а саме 12.09.2017, є протиправними.
З приводу розгляду заяви ОСОБА_1 по суті суд зазначає таке.
Земельні відносини в Україні відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 24.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Приписами частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Із матеріалів справи вбачається, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою мотивована тим, що до поданого пакету документів був поданий графічний матеріал який не дає змоги дослідити бажане місце розташування земельної ділянки під час розгляду поданих документів не вдалось встановити та дослідити земельну ділянку щодо якої звернувся позивач.
За приписами ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу наведених норм права вбачається, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є вичерпний, як і вичерпний перелік видів рішень за наслідками розгляду клопотань. Форми рішення щодо відмови у задоволенні таких клопотань діючим законодавством не встановлено.
Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відмова, що є предметом цього спору, оформлена листом відповідача від 12.10.2017 №9065/6-17, з огляду на вищевказані вимоги законодавства суд вважає її рішенням суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району (за межами населеного пункту) є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Врахувавши, що судовий збір за подання цього позову не сплачувався, підстави для стягнення його з відповідача відсутні.
Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 18.09.2017.
Визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району (за межами населеного пункту) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській, яка викладена у листі № 9065/6-17 від 12.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району, прийнявши одне з відповідних рішень, передбачених п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.П. Тимошенко