07 грудня 2017 року Справа № 910/20933/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовк І.В. (головуючий, доповідач),
Могил С.К., Палій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року у справі № 910/20933/16 за позовом комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення,
У листопаді 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 421-р "Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012" від 20.09.2016 року в зв'язку з його прийняття з порушенням норм матеріального права.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року (суддя Зеленіна Н.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року (судді: Михальська Ю.Б., Майданевич А.Г., Коротун О.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 року № 11-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 97/І-2012 (далі - рішення АМКУ від 20.06.2013 року №11-р/тк) визнано, що комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" (в подальшому змінено назву на комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія"):
1. є таким, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Послуги з утримання) у територіальних межах міста Івано-Франківська, де знаходиться переданий йому в управління (на баланс) та/або обслуговування житловий фонд;
2. визнано дії КП "Єдиний розрахунковий центр", які полягають у розрахунку завищеної собівартості послуги з прибирання прибудинкової території, зокрема, внаслідок врахування недостовірних площ прибудинкових територій, що призвело до затвердження виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради з 01.01.2012 року необґрунтованих прибудинкових тарифів на послуги з утримання, та відповідно до нарахування споживачам плати за послуги з утримання, що ґрунтується на недостовірних кількісних показниках, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
3. дії КП "Єдиний розрахунковий центр", які полягали в укладенні зі споживачами Послуг з утримання договору приєднання, зміст та умови якого порушують права споживачів та не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
4. за вчинення порушення, зазначеного у пункті 2 цього рішення, накладено на КП "Єдиний розрахунковий центр" штраф у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень;
5. за вчинення порушення, зазначеного у пункті 3 цього рішення, накладено на КП "Єдиний розрахунковий центр" штраф у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень;
6. зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 3 цього рішення, шляхом забезпечення укладання договорів з кожним споживачем відповідно до чинного законодавства та зазначення у рахунках-фактурах, що надсилаються споживачам, інформації про вартість кожної складової тарифу на Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" зверталося до господарського суду міста Києва з позовами до АМКУ про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 року №11-р/тк (справи №910/20362/13 та №910/17431/13).
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/20362/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 року у справі №910/20362/13, у задоволенні позову про визнання недійсним рішення АМКУ від 20.06.2013 року № 11-р/тк відмовлено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року у справі №910/17431/13 за позовом КП "Єдиний розрахунковий центр" до АМКУ про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 року №11-р/тк, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 року у справі №910/17431/13, припинено провадження у справі №910/17431/13 на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що є таке, яке набрало законної сили, рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі №910/20362/13, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Позивач звернувся до АМКУ із заявами від 21.01.2014 року №01-03/49 та від 27.01.2014 року №01-03/59 про перегляд пунктів 3, 5, 6 рішення АМКУ від 20.06.2013 року №11-р/тк, прийнятого у справі №97/І-2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
В обгрунтування вимог про перегляд рішення АМКУ від 20.06.2013 року №11-р/тк позивач посилався на те, що під час прийняття цього рішення органам АМКУ не було і не могло бути відомо:
- про судову практику Івано-Франківського міського суду у справах про визнання укладеними між позивачем та споживачами договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі нормативного акта обов'язкової дії;
- щодо висновку суду про визнання цих договорів такими, що відповідають Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 року №529.
За результатами розгляду заяви позивача, рішенням АМКУ від 20.09.2016 року № 421-р "Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012" рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 20.06.2013 року №11-р/тк залишено без змін.
У рішенні від 20.09.2016 року №421-р АМКУ зазначив, що Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України під час прийняття рішення №11-р/тк у справі №97/І-2012 було повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а висновки, викладені в рішенні №11-р/тк, відповідають обставинам справи. Тобто, з огляду на положення статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відсутні підстави для зміни чи скасування рішення №11-р/тк.
Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця Послуг з утримання до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення прийнятого за наслідками перегляду рішення органу АМКУ, у зв'язку з невідповідністю його висновків вимогам законодавства.
Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові обгрунтовано тим, що АМКУ, приймаючи рішення від 20.09.2016 року №421-р "Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012", діяв у межах власних повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлених законом. У той же час, доводи позовної заяви були спрямовані на переоцінку рішення АМКУ від 20.06.2013 року №11-р/тк та не являються підставами для скасування спірного рішення АМКУ.
Так, за ч. 1, 3 ст. 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, зокрема, якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення.
За результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення; прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що АМКУ переглядаючи рішення №11-р/тк від 20.06.2013 року, яке є чинним та у судовому порядку не скасовано, з'ясував, що за правилами пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529 (далі - Типовий договір).
Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем та передбачено, що крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Отже, спеціальним законодавством, яке регулює правовідносини споживачів і надавачів послуг у сфері житлово-комунального господарства, затверджено Типовий договір та встановлено порядок укладення, процедуру погодження і зміст двосторонніх договорів (у тому числі можливість конкретизації у договорі за згодою сторін певних умов).
Такий вид договорів, як договір приєднання, який пропонувався позивачем для укладення зі споживачами, який має інший порядок укладання, ніж встановлено спеціальним законодавством, не може регулювати двосторонні правовідносини між споживачем і виконавцем послуг у житлово-комунальній сфері.
Водночас, як було з'ясовано в ході розгляду справи та зазначено в рішенні №11-р/тк від 20.06.2013 року, умови та зміст договору приєднання, які позивач пропонував споживачам, суперечать вимогам Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Типового договору.
Так, однією з істотних умов договору між виконавцем послуги та споживачем відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну із цих послуг, загальна вартість послуг.
Однак, до договорів приєднання, які КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" надсилало споживачам, було додано лише витяг з рішення Івано-Франківської міської ради від 29.12.2011 року № 546, де зазначена тільки структура, періодичність та строки надання Послуг з утримання, без зазначення тарифів на її складові (у тому числі Послуги з управління) та загальної вартості Послуг з утримання.
У скаргах та усних зверненнях, які надходили з цього приводу до територіального відділення, зазначалось, що велика кількість споживачів через відсутність доступу до мережі Інтернет не мають можливості скористатися персональною сторінкою на сайті підприємства. Отже, для отримання інформації щодо вартості складових тарифу на Послуги з утримання споживачі змушені звертатись до виконавця, хоча згідно з вимогами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Типового договору ця інформація повинна міститись у договорі на надання Послуг з утримання.
Зазначені обставини позивачем не спростовані.
Натомість доводам позивача про наявність істотних обставин, які не були і не могли бути відомі АМКУ станом на дату прийняття рішення №11-р/тк, а саме: прийняття ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.08.2014 року та ряду рішень Івано-Франківського міського суду і апеляційного суду Івано-Франківської області протягом листопада 2014 року - квітня 2015 року, судами наведено правову оцінку та обгрунтовано їх відхилено у зв'язку з тим, що у зазначених судових справах, як за позовами КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", так і позовами споживачів Послуг з утримання (або їх представників), зокрема, визнавалася правомірність договорів приєднання КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та необхідність споживачів сплачувати підприємству за надані ним послуги, незважаючи на неоформлення відповідного договору в індивідуальному порядку.
При цьому зазначено, що судами при прийнятті вказаних рішень щодо визнання укладеними зі споживачами договорів приєднання КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не розглядалися питання щодо можливого ущемлення інтересів споживачів внаслідок невідповідності окремих умов договору вимогам Типового договору. Разом з тим, органи АМКУ не розглядали питання законності укладених позивачем з окремими споживачами договорів приєднання.
Отже, наявність судових рішень, на які посилається позивач, не спростовують висновків АМКУ з огляду на предмет спору та обставини справи, що досліджувалися судами при вирішенні відповідних спорів про визнання укладеними договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Таким чином, враховуючи те, що під час розгляду заяви позивача підстав для скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 року № 11-р/тк встановлено не було, Антимонопольний комітет України дійшов обгрунтованого висновку про залишення зазначеного рішення без змін, з яким правильно погодилися суди попередніх інстанцій.
Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного рішення недійсним та обгрунтовано відмовили в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року - без змін.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді С.Могил
В.Палій