ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 грудня 2017 року № 826/7920/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А. С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГенерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми, а сааме: доплатити 78352, 11 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розрахунок при звільненні відповідачем було здійснено з грубим порушенням вимог законодавства України, оскільки при обрахунку одноразової допомоги при звільненні не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода війсковослужбовців.
Під час судового розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що винагорода має тимчасовий характер та згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.07.2008 № 260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога, не включається.
Також відповідач послався на постанови Верховного Суду України від 15.10.2012 № 21-368а13 та від 04.11.2014 № 21-473а14, в яких викладена правова позиція про відсутність підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку допомоги при звільненні.
Судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністра оборони України від 04.04.2017 № 227 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2017 № 95 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та з 11.05.2017 виключено зі списків особового складу частини. Виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до вимог Інструкції № 260 за 27 календарних років у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний рік роботи військової служби (а. с. 14, 15).
Згідно Грошового атестату серії ЗУ № 328280 позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 130586, 85 грн. (а. с. 13).
Щомісячна додаткова грошова винагорода, як зазначає відповідач, до складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснювалось обчислення грошової допомоги при звільненні, включена не була.
В позові позивач зазначає, що адвокат звертався до відповідача з запитом, на який отримав відмову з посиланням на п. 8 Інструкції № 595.
Вважаючи вказану відмову протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У постанові Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
У відповідності до ч. 2 вказаної постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання вказаної постанови наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1470/29600 (далі - Інструкція № 550).
У відповідності до пунктів 8, 9 Інструкції № 550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.11.2014 № 21-473а14 та від 19.05.2015 № 21-466а15.
Суд звертає увагу, що у вказаних справах суди адміністративної юрисдикції надавали оцінку спірним правовідносинам, виходячи з аналізу положень Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 за № 1194/18489), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у вказаних справах.
В той же час, пункти 8, 9 Інструкції № 550 повністю відтворюють зміст пунктів 8, 9 Інструкції № 595, з огляду на що суд вважає зазначені правові висновки Верховного Суду України такими, що повинні бути враховані судом при вирішенні даної справи.
Також суд зауважує, що правовий висновок постанови Верховного Суду України від 20.10.2015, ухваленої у справі № 559/3342/14-а, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки предметом розгляду у даній справі є включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, що є принципово відмінним від включення цієї винагороди при обрахунку допомоги при звільненні.
Аналогічно, не можуть бути прийняті судом до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 03.06.2014 № 21-169а14, від 04.03.2014 № 21-31а14, від 15.04.2014 № 21-78а14 з огляду на те, що вказані рішення стосуються виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, що принципово різниться з предметом спору у даній справі.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.
Суддя А.С. Мазур