Справа № 815/1265/17
06 грудня 2017 року
16год. 45хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Аракелян М.М.
За участю секретаря - Гуманенко В.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 .
Від відповідача: Кучеренко Ю.М. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом підполковника ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 генерала-майора ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій,-
Судом розглядається адміністративна справа за позовною заявою підполковника ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати неправомірною дію (перевищення службових повноважень) командира військової частини НОМЕР_1 генерала-майора ОСОБА_2 щодо затримки у видачі позивачу, під особистий підпис (або надсилання її поштою), копії його рапорту від 20.07.2016 року про надання підполковнику ОСОБА_1 частини щорічної відпустки за 2016 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.01.2017р. він через адміністративний відділ військової частини НОМЕР_1 звернувся безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 генерал - майора ОСОБА_2 з інформаційним запитом про надання йому копії рапорту від 20 липня 2016 року на частину щорічної відпустки за 2016 рік. 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримав копію свого рапорту від 20 липня 2016 року про надання йому частини щорічної відпустки за 2016 рік. Проте причину затримки в наданні йому, під особистий підпис копії документу або надіслання поштою йому не було пояснено. Позивач вважає, що своїми діями щодо затримки у наданні йому під особистий підпис копії документу або надіслання поштою, командир військової частини НОМЕР_1 генерал - майор ОСОБА_2 , грубо порушив приписи, встановлені статтями 4, 11, 18 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", та конституційне право, передбачене статтею 43 Конституції України.
Позивач у судовому засіданні 06.12.2017р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у адміністративному позові.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що 01.02.2017 за вх.№1089 до військової частини НОМЕР_1 надійшов інформаційний запит ОСОБА_1 від 30.01.2017р., про надання йому копії його рапорту на щорічну відпустку за 2016 рік, зареєстрованого 21 липня 2016 року за вих.№8883, в якому позивач просив направити на адресу: 65017,м. Одеса, вул. Канатна, 83 або надати (видати) під підпис (розписку) адміністративному відділі (нетаємному діловодстві) військової частини НОМЕР_1 .
02.02.2017р. за вих.№472 відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 30.01.2017р. виготовлено, про що було доведено ОСОБА_1 та запропоновано отримати, але позивач отримати відповідь відмовився. Відповідь на запит позивачу надіслана поштовим зв'язком за адресою, яка зазначена у запиті, про що зазначено у журналі відправленої кореспонденції. Факт відправки поштової кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 підтверджено реєстром поштових відправлень за відповідну дату - 02.02.2017р. Також, представник відповідача зазначила, що 03.02.2017р. ОСОБА_1 повторно доведено, що відповідь на його запит від 30.01.2017 року виготовлена та запропоновано отримати її, проте позивач знову відмовився. 21.02.2017 року ОСОБА_1 отримав зазначену відповідь особисто. Таким чином, на думку представника відповідача, відповідь позивачу на його запит надана в межах п'яти робочих днів встановлених законодавством. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника служби метрології та стандартизації озброєння оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) та має військове звання «підполковник».
30 січня 2017р. підполковник ОСОБА_1 звернувся до Командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 із інформаційним запитом, у якому просив надати копію рапорту на щорічну відпустку за 2016 рік, зареєстрованого 20 липня 2016 року за вх. №8883. Даний запит зареєстровано адміністративним відділом в/ч НОМЕР_1 01.02.2016р. №1089.
Як вбачається зі змісту зазначеного запиту, ОСОБА_1 просив відповідь направити йому на адресу АДРЕСА_1 або надати (видати) під підпис (розписку) в адміністративному відділі (нетаємному діловодстві) військової частини НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що тимчасово виконуючим обов'язки начальника адміністративного відділу - Секретаря військової ради Коєвим В.А. 02.02.2017р. за №472 складено відповідь на інформаційний запит від 30.01.2017 року, в якій зазначено про направлення копії рапорту про щорічну відпустку за 2016 рік від 21 липня 2016 року.
В Акті від 02.02.2017 року б/н, який складений комісією у складі: тимчасово виконуючого обов'язки начальника адміністративного відділу - Секретаря військової ради ОСОБА_3 , заступника начальника відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу підполковника ОСОБА_4 , старшого офіцера адміністративного відділу мйора ОСОБА_5 зазначено, що до ОСОБА_1 доведено інформацію про виготовлення відповіді на зазначений запит. Проте отримати відповідь від 02.02.2017 року вих. №472 позивач відмовився.
Також, вищевказаною комісією складено акт від 03.02.2017 року б/н про доведення по телефону до ОСОБА_1 інформації про виготовлення відповіді на його запит від 30.01.2017р (вх.№1089 від 01.02.2017р.), в якому зазначено, що отримати відповідь на інформаційний запит від 30.01.2017р. ОСОБА_1 відмовився.
Згідно копії Витягу з розносної книги адміністративного відділу військової частини НОМЕР_1 (реєстру №53а), яка надана представником відповідача до суду на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_1 , позивачу відправлено 02.02.2017 року пакет за №472 засобами фельд'єгерського зв'язку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, листом Командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 від 11.05.2017р №0365/7/299 у відповідь на лист від 04.05.2017 №2/2849 повідомлено начальника штабу-першого заступнику командира військової частини НОМЕР_1 , що 02.02.2017 року за реєстром військової частини №28 поштове відправлення було здано до міського відділення поштового зв'язку №12.
Проте, вищезазначений реєстр №28 та докази його передачі до міського відділення поштового зв'язку №12 суду не надані.
Представником відповідача було надано до суду письмові пояснення тимчасово виконуючого обов'язки начальника адміністративного відділу - Секретаря військової ради Коєва В.А., заступника начальника відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу підполковника ОСОБА_4 , старшого офіцера адміністративного відділу мйора ОСОБА_5 .
У своїх письмових поясненнях підполковник ОСОБА_3 зазначив, що командиром військової частини НОМЕР_1 йому було доручено відпрацювати інформаційний запит ОСОБА_1 від 30.01.2017р. 02.02.2017 року було виготовлено відповідь на зазначений запит за вих.№472, про що було доведено ОСОБА_1 . До того ж 03.02.2017 року повторно по телефону доведено ОСОБА_1 , що відповідь на інформаційний запит виготовлено та запропоновано її отримати, але ОСОБА_1 знову відмовився посилаючись на те, що знаходиться у відпустці. Як зазначає ОСОБА_3 вищевказана інформація доводилась ним в присутності підполковника ОСОБА_4 та майора ОСОБА_5 .
У наданих представником відповідача письмових поясненнях заступника начальника відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу підполковника ОСОБА_4 та старшого офіцера адміністративного відділу майора ОСОБА_5 зазначено, що 02.02.2017 та 03.02.2017 року в присутності останніх підполковником ОСОБА_3 по телефону до позивача доведено інформацію про те, що відповідь на його запит виготовлена і він може її отримати, але підполковник ОСОБА_1 відмовився.
У судовому засіданні та у своїх додаткових письмових поясненнях позивач категорично заперечує дійсність обставин, викладених у вищевказаних актах та поясненнях.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 були викликані у судове засідання у якості свідків для з'ясування обставин, за яких ними були складені вказані акти та для надання пояснень щодо всіх фактичних обставин справи, однак у судове засідання з'явився лише свідок ОСОБА_5 .
Представником відповідача надано до суду копію витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.1.2017 року №248 про вибуття у службове відрядження підполковника ОСОБА_4 до оперативного-тактичного угруповання «Донецьк» с. Успенівка Покровського району Донецької області з 18.11.2017року до окремого розпорядження, для виконання службових завдань.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі судом допитано у якості свідка майора ОСОБА_5 , яким було складено та підписано присягу свідка, а також під розписку було повідомлено судом про кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.ст. 384-385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань.
Так, свідок майор ОСОБА_5 , який обіймає посаду старшого офіцера адміністративного відділу військової частини НОМЕР_1 , показав, що не пам'ятає всіх обставин справи, проте був присутнім 02.02.2017р. та 03.02.2017р. разом із підполковником ОСОБА_4 під час телефонної розмови підполковника ОСОБА_3 з позивачем та при складанні відповідних Актів. При цьому, зазначив, що особисто розмову не вів, чув лише голос схожий на голос позивача, тому не може стверджувати, що телефонна розмова проводилась саме з підполковником ОСОБА_1 . У своїх свідченнях зазначив, що вказана телефонна розмова відбулась приблизно 02 лютого 2017 року, проте час не пам'ятає. Також повідомив, що не складав Акти від 02.02.2017 року та 03.02.2017 року, а лише підписував. Також повідомив, що не знає ким були складені вказані Акти та з яких підстав.
Позивач не погоджувався у судовому засіданні з зазначеними свідченнями та доводами представника відповідача, та зазначив, що ані телефонним, ані поштовим зв'язком не був повідомлений про виготовлення відповіді на його інформаційний запит від 30.01.2017 року, тим більше не отримував його в передбачений чинним законодавством строк.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та рішенням, суд виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України “Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011 року
№2939-VI
Статтею 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1, 2 ст.19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Разом з тим, п.1 ч.1 ст.24 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні такого порушення, як ненадання відповіді на запит.
При цьому, суд зазначає, що своєчасність надання відповіді на запит, у разі її пересилання поштою та факт надання вказаної відповіді суб'єктом владних повноважень відстежується за моментом здачі документа на пошту.
Разом з тим, реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого п'ятиденного строку.
Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття, що визначено п.66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази своєчасного надання або направлення ОСОБА_1 відповіді на його інформаційний запит від 30.01.2017 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника адміністративного відділу - Секретаря військової ради Коєва В.А. від 02.02.2017р. №472 разом з запитуваною копією рапорту від 20.07.2017р.
Відповідно до п.2.10.5.1 Інструкції з діловодства у Збройних силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних сил України від 16.09.2013 року №200 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Акт складається при: перевірці (ревізії) військової частини (організації) або окремих посадових осіб; виявленні дефектів озброєння та військової техніки, недостачі матеріальних засобів, матеріалів носіїв інформації, документів тощо; передаванні-прийманні справ; проведенні службових розслідувань; проведенні випробувань нових виробів і зразків озброєння та військової техніки; прийманні закінчених об'єктів; обстеженні; здаванні документів на знищення або зберігання; списанні будь-якого майна, озброєння та військової техніки; при нещасних випадках тощо.
Згідно з п.2.10.5.3 зазначеної Інструкції з діловодства у Збройних силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних сил України від 16.09.2013 року №200 встановлено, що Акт має такі обов'язкові реквізити: назву організації; назву виду документа (АКТ); дату, реєстраційний номер (індекс); місце складання; заголовок до тексту; гриф затвердження; текст; підпис укладачів (із зазначенням їх посад і за необхідності місця роботи); позначку про наявність додатка; позначку про контроль; позначку про виконання й надіслання його до справи. Деякі форми актів передбачають запис точного часу їх складання в годинах і хвилинах.
У заголовку до тексту акта дається короткий зміст факту, події (п. 2.10.5.4. Інструкції).
Пунктом 2.10.5.9. Інструкції з діловодства у Збройних силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних сил України від 16.09.2013 року №200 передбачено, що після складення акта комісія повинна ознайомити з його змістом осіб, згаданих в акті, під розпис. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складенні, без зазначення посад.
Судом встановлено, що Акти про відмову в отриманні відповіді ОСОБА_1 від 02.02.2017р. та 02.03.2017р. складені з порушенням вимог Інструкції з діловодства у Збройних силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних сил України від 16.09.2013 року №200, яка встановлює загальні вимоги щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах, яка включає їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
З огляду на вищевикладене, та з урахуванням того, що ОСОБА_5 як свідок не зміг надати переконливих свідчень щодо фактичних обставин справи, суд вважає, що Акти про відмову ОСОБА_1 в отриманні відповіді на його інформаційний запит від 30.01.2017 року, які складені 02.02.2017р. та 03.02.2017р. комісією у складі: тимчасово виконуючого обов'язки начальника адміністративного відділу - Секретаря військової ради підполковника Коєва В.А., заступника начальника відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу підполковника Сівака І.В., старшого офіцера адміністративного відділу майора Лук'янова С.Г. не можуть вважатися належним доказом повідомлення про можливість отримання запитуваної ОСОБА_1 публічної інформації, а також вказані обставини не підтверджені у ході судового розгляду.
З матеріалів справи убачається, що запитуваний документ ОСОБА_1 отримав особисто тільки 21.02.2017р. (а.с.4), докази, які б достеменно свідчили про направлення йому поштою відповіді на його запит у встановлений ч.1 ст.20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» строк в матеріалах справи відсутні.
Натомість у відповідь на заяву ОСОБА_1 (вх. №855 від 18.07.2017р.) заступником начальника поштамту - ЦПЗ №1 надано відповідь від 21.08.2017р., що за період з 30.01.2017р. по 18.07.2017р. не значиться в надходженні та видачі рекомендована кореспонденція на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.160,161).
Відповідно до ст.ст.16,23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити:1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
В даній справі позивачем оскаржується несвоєчасне надання інформації, що є порушенням вимог ст.20 згідно п.6 ч.1 ст.23 цього Закону.
При цьому саме відповідач є особою, винною у такому порушенні, оскільки інформаційний запит був адресований командувачу в/ч НОМЕР_1 генерал-майору ОСОБА_2 , та саме він є згідно ст.16 Закону особою, відповідальною за визначення завдань та забезпечення діяльності інших осіб, відповідальних з питань доступу до публічної інформації.
Таким чином, суд приходить висновку щодо неналежного виконання генерал - майором ОСОБА_2 як розпорядником інформації, своїх обов'язків та порядку надання запитуваної інформації, що виразилось у протиправній затримці надання ОСОБА_1 відповіді на його інформаційний запит від 30.01.2017 року.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов підполковника ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 генерала-майора ОСОБА_2 , щодо затримки у видачі підполковнику ОСОБА_1 , під особистий підпис або надсилання поштою копії його рапорту від 20.07.2016 року про надання підполковнику ОСОБА_1 частини щорічної відпустки за 2016 рік.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2017 року.
Суддя М.М. Аракелян
.