Справа № 815/2404/17
07 грудня 2017 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., за участю секретаря судового засідання Філімоненко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Відповідача Військово-лікарської комісії Південного регіону та заяви 3-ї особи ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом Міністерства оборони України до Обласної медико-соціальної експертної комісії №2, Військово-лікарської комісії Південного регіону, за участю 3-ї особи ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 в частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_2, яка зазначена в графі 9 Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 ОД №02 4890 від 12 квітня 2010 року, -
24 квітня 2017 року Міністерство оборони України звернулось до суду із позовом до Обласної медико-соціальної експертної комісії №2, Військово-лікарської комісії Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасувати рішення Військово-лікарської комісії Південного регіону № 143 від 11.06.2009 року та рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_2.
Ухвалою суду від 26.04.2017 року відкрито провадження у справі.
21.08.2017 року ухвалою суду залишено адміністративний позов без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року частково скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року про залишення без розгляду адмінстративного позову Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 в частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_2, яка зазначена в графі 9 Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 ОД №02 4890 від 12 квітня 2010 року, та справу в частині позовних вимог направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представником відповідача Військово-лікарської комісії Південного регіону та представником 3-ї особи ОСОБА_2 заявлені клопотання та подана заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована тим, що позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності до неналежного відповідача за відсутності порушених прав МО України.
Представник позивача заперечував щодо заявленого клопотання та подав письмові заперечення.
Розглянувши зазначені клопотання та заяву суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Також, п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС України, визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
При цьому, абз. 4 статті 125 Конституції України встановлено, що адміністративні суди діють саме з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення МСЕК, в частині встановлення причин інвалідності третьої особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 затверджено «Положення про Міністерство оборони України».
Статтею 1 «Положення про Міністерство оборони України» встановлено, що - Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Тобто, зазначеним Положенням, Міністерство оборони України не наділено владними чи управлінськими функціями стосовно органів, які здійснюють медико-соціальну експертизу,
Міністерство оборони України в даному спорі виступає не як суб'єкт владних повноважень, натомість, єдиним суб'єктом владних повноважень в даному спорі, рішення якого є обов'язковими і для Міністерства оборони України, є саме відповідач - МСЕК.
Суд звертає увагу, що в пункті 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", проаналізовано правову природу рішення МСЕК та зазначено, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію інвалідів в Україні», рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.
Тобто, в даному випадку, є публічно-правовий спір щодо правовідносин, пов'язаних з реалізацією державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Враховуючи публічний характер рішень органів МСЕК, вони породжують певні права у одних осіб та обов'язки у необмеженого кола інших осіб, в тому числі і у Міністерства оборони України в частині обов'язку виплати одноразової грошової допомоги, тому, у разі протиправності дій МСЕК (прийняття незаконних рішень) має місце порушення прав, в даному випадку, саме Міністерства оборони України.
На підставі наведеного, суд вважає, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, з сукупного аналізу матеріалів справи та з урахуванням встановлених законодавством приписів, суд дійшов висновку, що у клопотанні представника Відповідача Військово-лікарської комісії Південного регіону та заяви 3-ї особи ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду - слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 155,160, 165 КАС України, -
В задоволенні клопотання Військово-лікарської комісії Південного регіону та заяви 3-ї особи ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала суду про відмову в клопотанні та заяві про залишення позовної заяви без розгляду окремо від постанови суду не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано 12 грудня 2017 року.
Суддя Бутенко А.В.